Захворювання СНІД, шляхи зараження






    Головна сторінка





Дата конвертації10.12.2017
Розмір5.1 Kb.
Типреферат

СНІД

СНІД (синдром набутого імунодефіциту) - повільно прогресуюче інфекційне захворювання, що характеризується порушеннями функцій імунної системи і сумою різних клінічних ознак. ВІЛ відноситься до групи повільний інфекцій. ДНК вірусу СНІДУ може перебувати в геномі людини як мінімум три роки. ВІЛ тривалий час зберігає свою життєдіяльність і в плазмі крові, позбавленої клітинних елементів. Ймовірно, саме з цим пов'язана надзвичайна "продуктивність" шляху передачі інфекції через шприц. Для вірусу СНІДУ характерна висока ступінь мінливості - в один мільйон разів більше, ніж у вірусу грипу.

Віруси СНІДу при кип'ятінні гинуть через 1 хв, стійки до сонячних променів і заморожування. Передача вірусу СНІДу здійснюється при статевому контакті, при переливанні інфікованої крові і через інфіковані кров'ю інструменти, предмети, від матері до плоду. Найбільш небезпечні в поширенні вірусу СНІДу особи обох статей, особливо що входять до групи ризику, а також гомосексуалісти. ВІЛ не передається через укуси комах, при побутовому контакті, через слину. ЗПСШ (сифіліс, гонорея, хламідіоз, герпес, мікоплазмоз) відіграють особливу роль при ВІЛ-інфекції. Останнім часом зріс інтерес до цитомегаловірусу в зв'язку з її великою частотою у хворих на СНІД.

Шляхи передачі СНІДу

Особлива роль в поширенні СНІДу належить груп підвищеного ризику зараження: гомосексуалісти, бісексуалів, повії, наркомани, хворі на венеричні захворювання.

ОСНОВНІ ШЛЯХИ ЗАРАЖЕННЯ:

 статевої (вагінальне або анальні зносини з зараженим партнером)

 парантерально (переливання інфікованої ВІЛ крові;

 внутрішньовенне введення лікарських засобів або наркотиків нестерильними шприцами при повторному їх використанні).

Наявність хронічних захворювань і недолікованих інфекцій, в тому числі, що передаються статевим шляхом (сифіліс, гонорея, хламідіоз), здатних істотно знижувати захисні сили організму, що веде до більш можливого інфікування вірусом.

симптоми СНІДу

Ранні симптоми ВІЛ:

 лихоманка нез'ясованої етіології більше 1 міс;

 загальна слабкість;

 головний біль;

підвищена стомлюваність;

 тривала діарея (більше 1-2 місяців);

 безпричинна втрата маси тіла на 10% і більше;

 пневмонія, стійка до стандартної терапії;

 затяжне, повторюється або не піддається звичайному лікуванню запалення легенів;

 бронхіальний і легеневий кандидоз;

 постійний кашель більше 1 міс;

 збільшення лімфовузлів 2-х і більше груп понад 1 міс;

 недоумство у раніше здорових людей;

лімфома головного мозку;

 інші, більш важкі хвороби.

Також до найбільш частим ознаками СНІДу відноситься збільшення лімфатичних вузлів. Найчастіше збільшуються задньоийні, надключичні, ліктьові, пахвові і пахові лімфатичні вузли.

Особлива роль в поширенні СНІДу належить груп підвищеного ризику зараження: гомосексуалісти, бісексуалів, повії, наркомани, хворі на венеричні захворювання (сифіліс, гонорея, хламідіоз).

лікування СНІДу

В даний час інтенсивно розробляється проблема специфічного лікування СНІДу. Весь комплекс лікувальних заходів не забезпечує одужання, вдається тільки послабити вираженість клінічних проявів, продовжити життя.

Сучасні лікарські засоби і заходи, що застосовуються при СНІДі, можна поділити на:

 етіотропні;

 патогенетичні;

 симптоматичні.

Однак, незважаючи на досить велику кількість застосовуваних препаратів і способів лікування СНІДу, результати терапії в сьогодення не можуть привести до повного одужання. Застосування антиретровірусної терапії перетворило ВІЛ із смертельної інфекції в тривале хронічне захворювання. Проблема СНІДу вимагає свого подальшого вивчення.

Особлива роль в поширенні СНІДу належить груп підвищеного ризику зараження: гомосексуалісти, бісексуалів, повії, наркомани, хворі на венеричні захворювання.

Аналізи на СНІД

Лабораторні методи діагностики ВІЛ:

 виділення вірусу;

 виявлення антитіл до ВІЛ;

 виявлення антигенів ВІЛ.

Для виявлення антитіл до ВІЛ застосовується кілька методів:

імуноферментний аналіз;

 іммуноблотінга;

 імунофлюоресценція;

 радіоіммунопреціпітація;

 агглюцінація.

профілактика СНІДу

Профілактика СНІДу включає в себе:

 пропаганду засобів попередження зараження ВІЛ;

 зміна способу життя людей;

 зведення до мінімуму факторів ризику серед осіб, які належать до груп підвищеної небезпеки інфікування;

 вивчення соціальних умов, що сприяють поширенню захворювання.

При частій зміні статевих партнерів необхідна регулярна діагностика венеричних захворювань та інфекцій, що передаються статевим шляхом (сифіліс, гонорея, хламідіоз), тобто регулярно здавати аналізи.

Симптомами деяких венеричних захворювань (сифіліс, генітальний герпес) є виразки на статевих органах, що істотно впливає на імунну систему і сприяє більш імовірною можливості зараження СНІДом.


  • Шляхи передачі СНІДу
  • ОСНОВНІ ШЛЯХИ ЗАРАЖЕННЯ
  • Аналізи на СНІД