Література - Фармакологія (довідник)






    Головна сторінка





Скачати 304.84 Kb.
Дата конвертації07.12.2018
Розмір304.84 Kb.
Типреферат

----- "Адельфану" ------------------------------------------ -----

Адельфану (ADELPHANE, Сіба-Гейґ, Швейцарія)

--------------------

СКЛАД: 1 таблетка містить 0,1 мг резерпіну і 10 мг ді-

гидралазина сульфату.

Резерпін - чистий алкалоїд раувольфії (3,4,5 - тріме-

токсібензоат-метил-резерпат); дигидралазина сульфат - ви-

водне фталазіна (1,4 - дігідразінофталазіна сульфат).

ФАРМАКОДИНАМІКА: адельфан викликає поступове і стій-

ше зниження артеріального тиску. Обидва компоненти доповнюють один одного в ставлення-

ванні своїх гіпотензивних властивостей. Седативний і розслабляючий

ефект резерпіну доповнюється типовим для дигидралазина улуч-

ням мозкового і ниркового кровообігу.

Показання легка і середня ступінь артеріальної гіпер-

тензии.

Дозування: в середньому по 1 таблетці 3 рази на добу, при

необхідності доза може бути тимчасово підвищити до 2 таблеток 3 ра-

за в добу.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: при наявності або появі ознак деп-

рессівного настрою лікування слід припинити або продол-

жити за допомогою іншого гіпотензивний засіб (наприклад, пре-

парата тразікор 80 і салуретика).

Побічна дія: іноді може з'являтися відчуття уста

лости і набряк слизової оболонки носа.

Фізико-хімічні властивості: 50 або 250 таблеток в упаковці.

----- "Адельфану-Езидрекс" --------------------------------------

Адельфану-Езидрекс (ADELPHANE-ESIDREX, Сіба-Гейґ, Швейцарія)

--------------------

АЛСІДРЕКС-Г (ALSIDREX-H, Менон Фарма, Індія), ТРІНІТОН

(TRINITON, АПОГЕФА Арзнеіміттел ГМБХ, Німеччина) - препарати з

аналогічним вмістом активних компонентів.

СКЛАД: 1 таблетка містить 0,1 мг резерпіну, 10 мг ді-

гидралазина і 10 мг гідрохлортіазиду.

Резерпін - чистий алкалоїд раувольфії (3,4,5 - тріме-

токсібензоат-метил-резерпат); дигидралазина сульфат - ви-

водне фталазіна (1,4 - дігідразінофталазіна сульфат); гідрох-

лортіазід - похідне сульфонаміду (6-хлор-3,4-дігід-

ро-2-Н-1,2,4-бензотіадіазін-7-сульфонамід-1,1-діоксид).

ФАРМАКОДИНАМІКА: адельфан-езідрекс - комплексний препа-

рат. Складається з трьох компонентів, які мають в організмі

різні точки прикладання, взаимодополняя і посилюючи тим са

мим гіпотензивну дію препарату. Далі см. Адельфан-езід-

рекс К.

Фармакокінетика після прийому препарату всередину резерпін

швидко всмоктується. Його біодоступність становить 50-60%. уже

через 30 хв. в крові з'являються вимірні концентрації препа-

рата. 96% резерпина зв'язується з білками плазми. після прийому

всередину резерпін швидко метаболізується. Резерпін і його мета-

болить виділяються з плазми в два етапи. відповідне час

напіввиведення становить 4,5 і 271 ч. Протягом перших 96

годин після прийому препарату 8% дози виділяється з сечею (глав

ним чином, у вигляді метаболітів) і 62% з калом (преимуществен-

але у вигляді резерпіну). Резерпін проникає через плацентарний

бар'єр і потрапляє в грудне молоко. У хворих, які страждають по-

Чечня недостатністю, уповільнене виділення резерпіну з мо

чой компенсується більшою екскрекції з калом, так що резер-

пін в організмі не накопичується.

Після прийому препарату всередину дигідралазин швидко всаси-

ється. Час його напіввиведення становить в середньому 4-5

годин. Приблизно 10-15% міститься в плазмі дигидралазина

перетворюється в гидралазин. По відношенню до дигідралазину ско-

рость ацетилювання в організмі не відіграє суттєвої ролі.

До сих пір невідомо, чи піддається дигідралазин ацетіліро-

ванию під час його метаболізму.

Після прийому всередину всмоктується до 80% гідрохлортіазиду.

У хворих, які страждають декомпенсованій серцевій недостатність

ністю, абсорбція його знижена. Пік концентрації в плазмі

досягається через 2-3 години після прийому гідрохлортіазиду.

62-74% гідрохлортіазиду зв'язується з білками плазми. крива

концентрації незміненого гідрохлортіазиду в плазмі - дво-

фазная. Час напіввиведення другої фази становить 6-15

годин. У разі погіршення функції нирок воно збільшується. че-

рез 72 години після прийому гідрохлортіазиду приблизно

60-80% дози виділяється з сечею, причому на 95% в незмінному ви-

де.

Калію хлорид повністю абсорбується. У пацієнтів з нор

ною рівнем калію приблизно 90% введеного калію ви-

деляется з сечею.

Дозування: дозу адельфана-Езидрекс слід підбирати ін-

дивидуально. Лікування починають з призначення по можливості ма

лих доз, які залежно від відповіді хворого на лікування

можна поступово підвищувати. Добова доза не повинна перевищувати 5

таблеток (0,5 мг резерпіну, 50 мг дигидралазина, 50 мг гідрох-

лортіазіда). Добову дозу рекомендується розділяти на 2-3 при-

ема. Для підтримуючого лікування слід призначати саму низ

кую ефективну дозу. В середньому призначають 1-3 таблетки в сут-

ки. Препарат приймають під час їжі і запивають водою.

Показання, протипоказання, ЗАСТЕРЕЖЕННЯ, бере-

Менность І ГОДІВЛЯ груддю, Побічна дія, ЛІКАРСЬКІ

Взаємодія з іншими лікарськими, Умови та термін зберігання см. Адельфан-езідрекс К.

Зберігати в темному, сухому і прохолодному місці (ні-

ж 30 град. C).

Фізико-хімічні властивості: 30 таблеток з покриттям в упаковці.

----- "Адельфану-Езидрекс К" ------------------------------------

Адельфану-Езидрекс К (ADELPHANE-ESIDREX K, Сіба-Гейґ,

Швейцарія)

--------------------

Трирезид К (TRIREZID K, Пливе, Югославія) - препарат з анало-

гічної вмістом активних компонентів.

СКЛАД: 1 таблетка містить 0,1 мг резерпіну, 10 мг ді-

гидралазина, 10 мг гідрохлортіазиду і 600 мг калію хлориду.

Резерпін - чистий алкалоїд раувольфії (3,4,5 - тріме-

токсібензоат-метил-резерпат); дигидралазина сульфат - ви-

водне фталазіна (1,4 - дігідразінофталазіна сульфат); гідрох-

лортіазід - похідне сульфонаміду (6-хлор-3,4-дігід-

ро-2-Н-1,2,4-бензотіадіазін-7-сульфонамід-1,1-діоксид); калію

хлориду - 8 ммоль K +.

ФАРМАКОДИНАМІКА: адельфан-езідрекс До містить резерпін,

дигідралазин, гідрохлортіазид і калію хлорид. Перші три ком-

тами мають в організмі різні точки прикладання, взаємо

доповнюючи один одного і посилюючи тим самим гіпотензивну

дію препарату.

Резерпін викликає виснаження депо катехоламінів в пост-

гангліонарних симпатичних нервових закінченнях і в ЦНС, а так-

ж на досить тривалий час - втрату здатності до

накопиченню там катехоламінів. В результаті тонус симпатичної

нервової системи знижується, в той час як активність парасім-

патической нервової системи зберігається. Це призводить до поніже-

нию АТ, уражень пульсу і виявляє седативну дію на

ЦНС. Максимальний ефект настає зазвичай тільки через 2-3 не-

діли.

Завдяки впливу на м'язову тканину кровоносних смокчу

дов, переважно артеріол, дигідралазин викликає перифери-

чний вазодилатацию, знижуючи підвищений артеріальний тиск. До особливостей ді-

гидралазина відноситься його здатність знижувати опір

судин мозку і нирок. При тривалому курсі лікування нирковий

кровотік не знижується. Дигідралазин має гіпотензивну

дію як в положенні хворого стоячи, так і в положенні ле-

жа, не викликаючи при цьому ортостатичноїгіпотензії.

Гідрохлортіазид перешкоджає активної реабсорбції Nа +,

головним чином в дистальних ниркових канальцях, посилюючи тим

самим виділення Na +, CL- і води. Екскреція K + і Mg ++ через

нирки збільшується і залежить від дози, в той час як ре-

абсорбція Ca ++ підвищується. Діуретичний ефект з'являється

приблизно через 2 години після прима препарату, досягає макси-

мума приблизно через 6 годин і зберігається протягом 12 годин.

Доза гідрохлортіазиду в 12,5 мг вже може бути достатня для

отримання максимального діуретичного ефекту. виведення нат-

рія і калію залежить від дози. Препарат зменшує серцевий виб

ріс, а також обсяг позаклітинної рідини і обсяг плазми крові,

а при тривалому лікуванні - опір периферичних смокчу

дов. Експериментальним шляхом було доведено, що відбувається

гальмування констрікторного дії адреналіну і ангіотензину

II на гладку мускулатуру. Не існує пропорційної за-

залежності між концентрацією гідрохлортіазиду в плазмі і сте-

пенью АТ. Гідрохлортіазид виділяється швидко.

Калійвмісних ядро ​​таблетки адельфан-Езидрекс К - це

особлива лікарська форма, в якій хлорид калію, тонким

шаром диспергирован на нейтральній основі (матриці). завдяки

сповільненого і практично не залежить від pH виділенню хло-

ріда калію в шлунково-кишковому тракті, ймовірність створення високої місцевої кон-

центрации KCl, що призводить до пошкодження слизової оболонки,

зводиться до мінімуму. З іншого боку, швидкість виділення

достатня для того, щоб весь КСl вийшов з матриці і пів

ністю всмоктався. Додавання калію дозволяє запобігти мож

Можна гипокалиемию. Нерозчиненого матриця виділяється в раз-

м'якшення вигляді з калом.

Фармакокінетика см. Адельфан-езідрекс.

Показання: артеріальна гіпертензія.

Дозування: дозу адельфана-Езидрекс До слід підбирати

індивідуально. Лікування починають з призначення мінімальних доз,

які в залежності від відповіді хворого на лікування можна

поступово підвищувати. Добова доза не повинна перевищувати 5 таб-

вічко (0,5 мг резерпіну, 50 мг дигидралазина, 50 мг гідрохлор-

тіазиду). Добову дозу рекомендується розділяти на 2-3 прийоми.

Для підтримуючого лікування слід призначати найнижчу ефек

ність дозу. В середньому призначають 1-3 таблетки на добу. пре

Параті приймають під час їжі і запивають водою.

Підвищена чутливість до одного з

компонентів або спорідненим їм похідним.

Резерпін протипоказаний при вираженій депресії, хвороби

Паркінсона, епілепсії, ЕСТ, феохромоці-

томі, супутньому лікуванні інгібіторами МАО (інгібітори МАО

слід скасувати не пізніше, ніж за 2 тижні до початку лікування

резерпином), виразкова хвороба шлунка, неспецифічний язвен-

ний коліт. Дигідралазин - при вираженій тахікардії. Гідрох-

лортіазід - при анурії, тяжкій нирковій та печінковій недоста-

точності, рефрактерної гіпоглікемії, гіпонатріємії, гіперкаль-

ціеміі і симптоматичної гіперурикемії. всі таблетовані

препарати солей калію протипоказані пацієнтам із запаленням

або порушенням прохідності стравоходу або інших відділів шлунково-кишкового тракту

(Наприклад, при хворобі Крона), а також в разі гіперкаліємії.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: завдяки повільному вивільненню калію

хлориду, малоймовірно, щоб адельфан-езідрекс До міг викликати

подразнення слизової оболонки шлунка або виразка кишечнику-

ника, але якщо під час лікування виникає сильна нудота, рво-

та, постійний біль в животі, метеоризм або діарея, або є

підозра на шлунково-кишкова кровотеча, адельфан-езід-

рекс До слід негайно скасувати.З огляду на можливість мож

нення гіперкаліємії, не слід призначати одночасно з

адельфаном-Езидрекс До калійзберігаючі діуретики (такі як

спіронолактон, амілорид, триамтерен) або інгібітори АКФ.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: у хворих із серцевою недостатність

ністю, які перенесли інфаркт міокарда, з коронарним і / або цереб-

ральних атеросклерозом при призначенні адельфана-Езидрекс До

слід дотримуватися крайню обережність. необхідно уникати

різкого зниження артеріального тиску. При нирковій недостатності (кліренс

креатиніну менше 30 мл / хв або креатинін в сироватці понад 2,5

мг на 100 мл, тобто 221 мкмоль / л), слід збільшити інтервал

між прийомами препарату, щоб уникнути накопичення препарату

в організмі.

Лікування адельфаном-Езидрекс До може призвести до замедле-

нию реакції хворого (наприклад, при керуванні автомобілем).

Резерпін слід призначати з великою обережністю біль-

вим з виразковою хворобою шлунка або дванадцятипалої кишки в

анамнезі, з ерозивні гастритом, з жовчнокам'яної хворобою, а

також пацієнтам з синусовою брадикардією, порушенням функції

провідності і тим, у яких коли-небудь були депресивні

стану. За 7 днів до початку ЕСТ ре-

резерпіном слід скасувати. Необхідно припинити прийом резерпина

за кілька днів до проведення планової операції, так як в

Інакше під час наркозу може падати АТ. В разі

екстреної операції хворому слід попередньо ввести

достатню дозу атропіну з тим, щоб запобігти важку

брадикардію.

Дигідралазин - хворим з печінковою недостатністю ре-

Коменди скоротити дозу або збільшити інтервал прийому пре

парата для того, щоб уникнути накопичення дигидралазина в ор-

ганизме. У дуже рідкісних випадках при терапії дигідралазином мо-

жет розвинутися вовчакоподібний синдром. При появі арт-

ралгіі (іноді разом з лихоманкою і висипаннями на шкірі),

препарат слід відмінити.

При використанні бактеріальних тест-систем дигідралазин

проявляє мутагенні властивості. Однак, при інших методах про-

перевірки, в тому числі in vivo, ознак мутагенності виявлено

не було. Досвід щодо застосування препарату в різних країнах світу

показав, що зв'язку між прийомом дигидралазина і вознікновені-

ем раку не існує.

Гідрохлортіазид - під час лікування можуть виникати нару

шення електролітного балансу, зокрема, гіпокаліємія. сле-

дме уникати суворо безсольової дієти, так як підвищується ви-

розподіл електролітів. Необхідно регулярно перевіряти утримуючи

ня електролітів в сироватці, особливо у хворих, які приймають

препарати наперстянки. Якщо виникають ознаки гіпокаліємії

(Наприклад, м'язова слабкість, аритмія або відповідні з-

трансформаційних змін на ЕКГ) або якщо з організму додатково виводиться

калій (внаслідок блювання, діареї, недостатнього харчування, неф-

троянда, цирозу печінки, гіперальдостеронізму, лікування АКТГ або

кортикостероїдами), необхідно додатково вводити калій під

наглядом лікаря. У хворих, які отримують відносно високі

дози тиазидов, може розвинутися гіпомагніємія з появою та-

ких ознак, як нервозність, м'язові судоми і аритмія.

Люди похилого віку, особливо які страждають хронічними забо-

Леваном, а також хворі на цироз печінки більш сприйнятливі

до порушення водно-електролітного балансу. В окремих випадках

при терапії тіазидами спостерігалася гіпонатріємія з неврологі-

тичними симптомами (нудота, слабкість, прогресуючі наруше-

ня орієнтації, апатія). Пацієнтам похилого віку і хворим

цирозом печінки слід частіше перевіряти рівень електролітів в

крові.

Тіазиди можуть підвищувати рівень сечової кислоти в сиворот-

ке і викликати напади подагри у хворих, схильних до

цього. Незважаючи на можливі зміни толерантності до глюко-

зе, лікування тіазидами вкрай рідко викликає цукровий діабет. У

хворих, які страждають гіперліпідемією, необхідно регулярно оп

чати рівень ліпідів в сироватці.

Вагітність і ГОДУВАННЯ груддю: оскільки перистальтика

Шлунково-кишкового тракту при вагітності знижена, адельфан-езідрекс До слід приз-

почати вагітним лише у разі крайньої необхідності. якщо

адельфан-езідрекс До призначають незадовго до пологів, препарат мо

жет викликати у новонародженого летаргію, набухання слизової

носа та анорексію. Тому призначати препарат в останній три-

Местр вагітності не рекомендується. Так як активні речовини

препарату потрапляють в грудне молоко, необхідно зробити вибір:

або відмінити лікування, або відмовитися від годування грудьми.

Побічна дія: при дотриманні рекомендованої дозіров-

ки через низький вміст активних речовин в препараті по-

бочние явища спостерігаються вкрай рідко. Незважаючи на це, пре-

Параті іноді може викликати легку втому, сплутаність ство

нания, запаморочення, головний біль, розлади сну. можуть

виникати депресія і тривога. Іноді спостерігаються кишкові

розлади (нудота, блювота, діарея). У рідкісних випадках табле-

тірованние препарати калію можуть викликати кровотечу, із'язв-

ня і рубцевий стеноз шлунково-кишкового тракту. Повідомлялося про набуханні слизової

носа, припливах, зниження потенції і еритематозний висипаннях.

Великі дози можуть викликати ортостатичну гіпотензію. Крім

того, можуть виникати такі побічні явища, пов'язані з

кожним з компонентів препарату окремо.

Резерпін - нечіткість зору, сухість у роті, освіту

виразки шлунка, набряки, розлади потенції і еякуляції, галак-

Торі і гінекомастія; при великих дозах - порушення серцевого

ритму і паркінсонізм.

Дигідралазин - тахікардія, серцебиття, стенокардія;

іноді - пошкодження печінки, симптоми якого схожі з ви-

РУСН гепатитом; в окремих випадках - висипання на шкірі і

зміни картини крові (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія);

дуже рідко - периферичний неврит, гломерулонефрит.

Гідрохлортіазид - алергічні висипання на шкірі, фо

тосенсібілізація; в дуже рідкісних випадках - некротичний

васкуліт, тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, анемія,

пригнічення діяльності кісткового мозку; гіпокаліємія, гіпонат-

риємо, гіпомагніємія, гіпохлоремічний алкалоз і гіперкаль-

ціемія (необхідно провести диференціальну діагностику з ги

перпаратіреозом); внутрішньопечінковий холестаз і жовтяниця, панкре-

атіт; гіперурикемія, гіперглікемія, глюкозурія або погіршення

обмінних процесів при діабеті; підвищення ліпідів у крові в

відповідь на великі дози; ідіосинкразія (набряк легенів).

Лікарські Взаємодія гіпотензивний ефект адель-

фана-Езидрекс До посилюється при одночасному прийомі інших

знижують тиск засобів (таких як гуанетидин, метилдопа,

бета-блокатори, вазодилататори, антагоністи кальцію). з-

супутніх лікування калійвмісними діуретиками і інгібітора-

ми АКФ може призвести до затримки калію. препарат підсилює

центральне седативну дію алкоголю, знеболюючих пре-

паратов, антигістамінних і психотропних засобів (тріціклі-

чеських антидепресантів) на ЦНС, також може посилити ефект

адреналіну або інших симпатоміметичних речовин (слід

проявляти обережність при застосуванні протикашльових засобів,

очних крапель і крапель в ніс).

Крім того, можуть виникати реакції пов'язані з отдельни-

ми компонентами. Застосування резерпіну у поєднанні з антіаріт-

мическими засобами і препаратами наперстянки може викликати

синусовую брадикардію. Резерпін зменшує активність леводопи.

Призначення дигидралазина незадовго до або після застосування ди-

азоксіда може викликати виражену гіпотензію. при призначенні

гидрохлортиазида слід регулярно проводити контроль рівня

літію у пацієнтів, які отримують літій і одночасно при-

нимают гидрохлортиазид. Тіазиди посилюють вплив ви-

водних кураре. Гіпокаліємічну дію тіазидів може бути

підвищено введенням кортикостероїдів, АКТГ, амфотерицину і кар-

беноксолона. При необхідності слід переглядати дозіров-

ку інсуліну або пероральних антидіабетичних препаратів. з-

супутніх призначення певних НПЗП (наприклад, індомета-

цина) може послабити діуретичну та гіпотензивну дію

тиазидов. Були окремі повідомлення про порушення функцій нирок у

схильних до цього хворих.

Умови та термін зберігання поява головного болю, запаморочення,

сонливості, погіршення свідомості, кома, екстрапірамідні

розлади, судоми, парестезії і міоз. може з'явитися

нудота, блювота, діарея. Спостерігалися тахікардія і гіпотензія,

які можуть призвести до непритомності; іноді - ішемія міокарда зі

стенокардією і порушення серцевого ритму. До того ж, можуть

спостерігатися пригнічення дихання, електролітні порушення, судно-

роги литкових м'язів, олігурія.

Лікування - викликати блювання або промити шлунок, дати активи-

рова вугілля. При наявності ортостатичноїгіпотензії необ

димо укласти хворого, ввести плазмозамінники і скоррегіро-

вать зміст електролітів. При необхідності слід осто-

рожно ввести вазоактивні речовини. Якщо виникає діарея,

слід призначити антихолінергічні засоби. Для боротьби з

епілепсію або судомами - повільно в / в вводити протівосудо-

рожніх кошти, наприклад, діазепам. У разі сильного угнете-

ня дихання - проводити штучне дихання. Так як резер-

пін надає тривала дія, необхідно спостерігати за па-

ціент протягом 72 годин.

Зберігати в сухому, прохолодному місці.

Фізико-хімічні властивості: 30 таблеток з покриттям в упаковці.

----- аймаліном -------------------------------------------- ------

Гілурітмал (GILURYTMAL, А / Про ФАРМОС, Фінляндія)

ТАХМАЛІН (АВД (Арцнайміттельверк Дрезден ГМБХ), Німеччина)

--------------------

Гілурітмал (GILURYTMAL, А / Про ФАРМОС)

СКЛАД: 1 драже, 2 мл (1 ампула) розчину для в / м введе-

ня або 10 мл (1 ампула) розчину для в / в введення містять

0,05 г аймалина.

Властивості антиаритмический препарат IА класу, алкалоїд

раувольфии. Володіючи мембраностабилизирующим ефектом, увеличи-

кість рефрактерний період і знижує збудливість міокарда. по-

переважна автоматизм синусового вузла, гальмує АВ і внутріжелу-

дочковую провідність. Зменшує скоротність міокарда.

Системний артеріальний тиск знижує несуттєво. Не володіє седативними,

снодійними і симпатолитического ефектами.

Показання пароксизмальнатахікардія (в тому числі при

синдромі Вольфа-Паркінсона-Уайта, шлуночкова тахікардія),

миготлива аритмія, екстрасистолія.

Дозування: для лікування гострих нападів порушень

ритму в / в вводять 50 мг препарату протягом 2-4 хв (у паціен-

тов з серцевою недостатністю - 10 хв). За потреби

введення повторюють через 15-30 хв. внутрішньом'язово гілурітмал

вводять в дозі 50 мг через кожні 3-4 години до настання тера-

певтіческого ефекту; добова доза - 150 мг.підтримує

лікування проводять таблетованими формами препарату. для пріе-

ма всередину призначають по 50 мг 4-6 разів на добу; добова доза -

150-300 мг. Дітям у віці від 3 до 12 років призначають 1/2 від

зазначених доз.

Підвищена чутливість до препара-

ту, важка синусова брадикардія, синдром слабкості синусового

вузла, АВ, міжпередсердна або внутрижелудочковая блокада, арте-

риальная гіпотонія, кардіогенний шок, виражена хронічна

серцева недостатність.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: необхідно дотримуватися обережності при

призначенні препарату пацієнтам з порушеннями функції печінки і

важкими порушеннями функції нирок; при анемії; при гіперкалі-

еміі; в разі попередньої терапії препаратами, тормозящі-

ми АВ провідність і знижують ЧСС.

Побічна дія: головний біль, запаморочення, нудота,

відчуття тяжкості в епігастрії, блювота, порушення сіноатріаль-

ної, АВ і внутрішньошлуночковіпровідності, артеріальна гіпо-

тонія. При в / в введенні - відчуття жару. Можуть відзначатися про-

явища серцевої недостатності у схильних до неї

пацієнтів. Іноді - асистолія, алергічні реакції. при дли-

тельном лікуванні препаратом можливий розвиток внутрішньопечінкового

холестазу.

Фізико-хімічні властивості: 20 драже, 5 або 25 ампул по 2 мл, 5 або 15

ампул по 10 мл в упаковці.

ТАХМАЛІН (АВД (Арцнайміттельверк Дрезден ГМБХ))

Склад лікарського засобу: 2 мл (1 ампула) розчину містять

50 мг аймалина. 10 ампул в упаковці.

----- Алпростадил -------------------------------------------- -

ВАЗАПРОСТАН (VAZAPROSTAN, ШВАРЦ Фарма АГ, Німеччина)

Простін ВР (PROSTIN VR, Апджон Компані, США)

--------------------

ВАЗАПРОСТАН (VAZAPROSTAN, ШВАРЦ Фарма АГ)

СКЛАД: 1 ампула сухої речовини (48,2 мг) містить 666,7

мкг суміші сухий субстанції алпростаділ-альфа-ціклодекстрана,

що складається з 20 мкг алпростадилу і 646,7 мкг альфа-цикло-

декстрану.

Властивості інфузія Вазапростан веде до підвищення кровото-

ка, поліпшенню мікроциркуляції за рахунок підвищеної гнучкості

еритроцитів, до гальмування агрегації тромбоцитів і активації

нейтрофілів, а також розчинення кров'яних згустків (збільшення

фібринолітичноїактивності).

Позитивний терапевтичний ефект (зникнення болю

в спокої, загоєння трофічних виразок, ремісія при облітерірую-

щих захворюваннях артерій) спостерігався також після закінчення ін-

фузионной терапії.

Показання для лікування хронічних облітеруючих захворювань

артерій III та IV стадій (за класифікацією Фонтейна).

Дозування: при в / а терапії вміст 1 ампули сухого ве-

щества (еквівалентно 20 мкг алпростадилу) розчинити в 50 мл

фізіологічного сольового розчину і проводити лікування за на-

дующей схемою.

Якщо немає інших приписів, половину ампули (10 мкг алп-

ростаділа) вводити в / а протягом 1-2 годин за допомогою інфузіон-

ного пристрою. При наявності некрозів і при задовільній

переносимості дозу можна збільшити до 1 ампули (20 мкг алп-

ростаділа), що складе добову дозу.

Якщо в / а інфузія проводиться через введений катетер, в

Залежно від переносимості і тяжкості захворювання рекоменду-

ється доза 0,1-0,6 нг / кг ваги тіла / хв з введенням препарату в

протягом 12 годин за допомогою інфузійного пристрою (еквіва-

лентно 0,25-1,5 ампулам Вазапростан).

Внутрішньовенну терапію можна проводити за наступною схемою

дозування. Вміст 2-х ампул сухої речовини Вазапростан

(40 мкг алпростадилу) розчинити в 50-250 мл фізіологічного

розчину і вводити в / в протягом 2 годин. Ця доза застосовується

двічі на добу.

Можливий інший варіант - 3 ампули (60 мкг алпростадилу),

розчинені в 50-250 мл фізіологічного сольового розчину,

вводять інфузійно в / в протягом 3 годин один раз на добу.

У пацієнтів з нирковою недостатністю (при значеннях

креатиніну більше 1,5 мг / мл) в / в введення треба починати з однієї

ампули, вводячи її вміст протягом 2 годин двічі на добу

(40 мкг алпростадилу). Відповідно до загальної клінічної кар-

тванню протягом 2-3 днів дозу можна збільшити до нормальної,

описаної вище.

Пацієнтам з нирковою недостатністю або пацієнтам з на-

рушення функції серця, обсяг введеної при інфузії рідини

слід обмежити до 50-100 мл на добу.

Розчин для інфузії повинен бути свіжоприготований. він

стійкий при кімнатній температурі протягом 24 годин. Не можна

використовувати розчин більш, ніж добової давності. після трьох-

тижневого курсу лікування необхідно вирішити питання про целесооб-

різниці подальшого застосування Вазапростан. При відсутності

терапевтичного ефекту лікування слід припинити. курс ле-

чення не повинен перевищувати 4 тижнів.

Гіперчутливість до алпростаділу;

період вагітності та годування груддю; вазапростан не слід

призначати пацієнтам з неадекватно леченной серцевої недоста-

точністю; з неадекватно леченной серцевою аритмією або коро-

Нарнії хворобою серця; пацієнтам, які перенесли в останні

шість місяців інфаркт міокарда; хворим, у яких по резуль-

татам клінічного або рентгенологічного обстеження име-

ється підозра на набряк чи інфільтрацію легенів, а також паці-

ентам з важкими хронічними обструктивними захворюваннями

легких; пацієнтам з ознаками печінкової дисфункції; з забо-

Леваном печінки в анамнезі; а також хворим, схильним до крово-

течіям.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: літні пацієнти, схильні до серцевої

недостатності або страждають коронарною хворобою серця

повинні перебувати під наглядом в стаціонарі під час лече-

ня вазапростаном. Щоб уникнути появи симптомів гіпергід-

ратаціі обсяг введеної рідини не повинен перевищувати 50-100 мл

на добу. Необхідний регулярний контроль артеріального тиску і ЧСС, за показаннями

- вимір маси тіла, балансу рідини, центрального веноз-

ного тиску або проведення ехокардіографії. особливу осторож-

ність слід дотримуватися при призначенні препарату пацієнтам з

периферійними набряками або нирковою дисфункцією (сироватковий

креатинін більше 1,5 мг / мл).

Побічна дія: при в / а введенні Вазапростан часто по-

є біль, еритема або набряк кінцівок. подібні симптоми

можуть відзначатися і при в / в введенні препарату, поєднуючись з

почервонінням вени, в яку ввели препарат. Ці побічні ефек

дефекти пов'язані із застосуванням препарату або з процедурою катете-

різаціі і зникають після зниження дози або припинення інфу-

зії. Іноді можуть з'являтися й інші, не пов'язані зі спосо-

бом введення, симптоми - головний біль, реакції з боку шлунково-кишкового тракту

(Діарея, нудота, блювота), а також гіперемія і парестезії.

Повідомлялося про падіння артеріального тиску, тахікардії, ангінальних симптомах,

транзиторном підвищенні рівня трансаміназ, лейкопенії або лей

коцітозе, суглобових симптомах, психозах, судомах центрально-

го генезу, підвищення температури і потовиділення, ознобах і

алергічних реакціях. У рідкісних випадках змінювалося зміст

СРБ. Після припинення лікування картина швидко нормалізується.

Оборотний гиперостоз трубчастих кісток спостерігався у невеликого

числа пацієнтів після лікування, що триває більше 4 тижнів. У

дуже невеликого числа пацієнтів під час лікування вазапроста-

ном розвивався гострий набряк легенів або серцева недостатність

ність.

Лікарські Взаємодія може підсилитися ефект ги

потензівних препаратів, вазодилататорів і препаратів, применя-

ющихся для лікування коронарної хвороби серця. У пацієнтів, по-

Лучано ці препарати одночасно з вазапростаном, необхід

мо строго контролювати стан серцево-судинної систе-

ми. Комбінування Вазапростан з препаратами, що перешкоджають

згортання крові (антикоагулянти, інгібітори агрегації тром-

боцітов) збільшує ймовірність виникнення кровотеч.

Зберігати в захищеному від світла місці при

температурі нижче +25 град. С.

Фізико-хімічні властивості: 10 орс-ампул в упаковці (ампули Надпіли

під синьою крапкою).

Простін ВР (PROSTIN VR, Апджон Компані)

СКЛАД: 1 ампула 0,2, 0,5 або 1 мл містить 0,1, 0,25 або

0,5 мг алпростадилу в стерильному розчині відповідно.

ФАРМАКОДИНАМІКА: алпростаділ (простагландин Е1) є

одним з представників групи природних жирних кислот, обла-

дають широким спектром фармакологічної дії. серед на-

иболее значущих ефектів цієї речовини слід зазначити вазо

дилатацію, антиагрегантну дію, стимулюючий вплив на

гладку мускулатуру кишечника і сечового міхура. внутрішньовенне

введення алпростаділа в дозі від 1 до 10 мкг на кг ваги визива-

ет у ссавців зниження системного тиску крові як

наслідок зменшення периферичного опору судин.

Зниження АТ супроводжується рефлекторним збільшенням серцевого

викиду і ЧСС. Гладеньких м'язів артеріальної протоки

особливо чутливі до впливу алпростадилу, в част-

ності, в препаратах артеріального протоку ягнят відзначається ді

латація при додаванні препарату. Крім цього алпростаділ

здатний відкривати закритий артеріальна протока у новорожден-

них щурів, кроликів і ягнят. Дані спостереження привели до иссле-

нання впливу алпростаділа на показники кровообігу у

новонароджених пацієнтів, що мають вроджені дефекти сердеч-

но-судинної системи, що призводять до зниження легеневого або

системного кровотоку і залежних, таким чином, від наявності

функціонуючого артеріального протоку для забезпечення адек

ватною оксигенації крові і зниження її перфузії. збільшення

оксигенації крові після введення препарату новонародженим зі

зниженим легеневим кровотоком зазвичай обернено пропорційно

ступеня вихідного вмісту кисню в крові. Так при низькому

його утриманні (менше 40 тор) відповідна реакція буває зазвичай

значною, а при високому вихідному вмісті кисню в

крові (більше 40 тор) значного підвищення оксигенації після

призначення препарату не відбувається. Застосування алпростаділа у

новонароджених зі зниженим легеневим кровотоком вимагає моніто-

рировать контролю ступеня оксигенації крові. У пацієнтів,

які отримують препарат у зв'язку зі зниженням системного кровотоку,

контроль може бути здійснений за рівнем системного АТ і по-

показників рН крові.

Фармакокінетика лікування алпростаділом необхідно прово

дить методом безперервної інфузії в зв'язку з швидким метаболізі-

ням препарату. Більше 80% циркулюючого алпростадилу раз-

Руша переважно шляхом бета- і омега-окислення за один

пасаж через систему легеневих судин. Метаболіти цього ве-

щества практично повністю виводяться нирками протягом 24

годин після призначення. Не відзначалося появи неметаболізі-

рованного алпростаділа в сечі, також відсутні дані про ви-

можности затримки препарату або його метаболітів в тканинах.

Показання алпростаділ (простагландин Е1) застосовується як

засіб паліативного лікування, щоб тимчасово підтримати

функціонування артеріальної протоки до моменту проведення

повністю або частково коригуючої операції у новонароджених

пацієнтів, що мають вроджений дуктусзавісімий порок серця, а

також пацієнтів, виживання яких залежить від наявності функцио-

нірующего артеріальної протоки. Такі вроджені дефекти

будови серця і судин включають митральную атрезію, атрезію

легеневої артерії, атрезія тристулкового клапана, тетраду

Фалло, дефекти будови аорти, транспозиція головних судин з

або без наявності інших дефектів будови тіла і деякі дру-

Гії пороки.

Дозування: кращим способом введення альпроста-

дила є постійна інфузія через одну з великих вен.

Іншим способом препарат може бути введений безпосередньо в

гирлі артеріальної протоки через пупковий артеріальний кате

тер. Обидва способи введення можуть забезпечувати підвищення оксіге-

нації крові. Інфузію зазвичай починають з дози 0,05-0,1

мкг / кг / хв. Ефективною може бути і більш низька початкова

дозування, але це трапляється вкрай рідко. Найбільш часто пре-

Параті вводиться в співвідношенні 0,1 мкг / кг / хв. Після отримання

підтвердження ефективності проведеного лікування (збільшення

оксигенації крові при зниженні кровотоку в малому колі крово-

звернення або при підвищенні системного тиску у пацієнтів з

зниженням кровотоку у великому колі) швидкість інфузії уменьша-

ють до максимально низької, що забезпечує бажаний ефект. В

тому випадку, коли початкова швидкість введення препарату 0,1

мкг / кг / хв не забезпечує потрібного дії, вона може бути

дуже обережно підвищена до рівня 0,4 мкг / кг / хв. У біль-

шинстве випадків подальше підвищення дозування не забезпечує

посилення ефекту препарату.

Інструкція по розведенню. Препарат дуже не стабільний.

Приготування свіжого розчину алпростаділа для інфузії повинно

здійснюватися кожні 24 години. Розчин препарату, що зберігається

після приготування більш ніж 24 години, використовуватися не діл-

дружин. Для спрощення отримання низькою робочої концентрації пре-

парата рекомендується наступна методика. Розчинити 1 мл (1

ампула) алпростаділа в стерильному фізіологічному розчині або

розчині глюкози для ін'єкції. Довести отриманий розчин до

обсягу, відповідного використовуваної системі введення. Кіль-

кість розчинника, концентрація отриманого розчину і ско-

рость введення (мл / хв / кг), що забезпечують дозу препарату 0,1

мкг / кг / хв, складають відповідно 250 мл, 2 мкг / мл, 0,05

мл / хв / кг; 100 мл, 5 мкг / мл, 0,02 мл / хв / кг; 50 мл, 10 мкг / мл,

0,01 мл / хв / кг або 25 мл, 20 мкг / мл, 0,005 мл / хв / кг.

Протипоказання: не існує.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: алпростаділ повинен застосовуватися ме

дицинская персоналом мають досвід надання невідкладної допомоги

новонародженим і тільки в умовах стаціонару. важливо осущест-

влять постійний контроль артеріального тиску крові через катетер пупкової ар-

терии, аускультативно або датчиком Допплер системи. при значи-

тельном зниженні АТ необхідно негайно зменшити швидкість

введення препарату. Рекомендується, по можливості, скоротити

період інфузії і дозу алпростаділа. Ризик тривалого введення

препарату хворому з важким пороком серця повинен бути від-

Несен з очікуваним позитивним ефектом. Не слід призначати

алпростаділ новонародженим з гострим респіраторним дистрес

синдромом / хворобою гіалінових мембран /. необхідно дифферен-

царювати цей синдром від ціанотіческіх (протікають зі сниже-

ням кровотоку в малому колі кровообігу) вад серця. В

тих випадках, коли швидка діагностика цих станів затруд-

нена, можна орієнтуватися за ступенем ціанозу / рО2 нижче 40

тор / і рентгенологічних ознаками зниження легеневого крово-

струму. Простагландин Е1 має виражені антиагрегантними

властивостями, тому необхідно з крайньою обережністю примі

нять у новонароджених, що мають тенденцію до кровотечі, цей

препарат. В даний час не проведено довготривалих иссле-

джень з вивчення канцерогенної дії алпростаділа і його

впливу на репродуктивну систему. Роботи по вивченню мутаген-

ного впливу цього препарату, повідомлялось про його без-

ки.

Побічна дія: апное може розвинутися у 10-12% новорож

денних з вродженими вадами серця, які отримують алпростаділ.

Найбільш часто це ускладнення зустрічається при "синіх" вадах,

особливо у новонароджених з вагою при народженні менше 2,0 кг.

Зазвичай апное розвивається в першу годину інфузії препарату, що

змушує застосовувати алпростадил лише в умовах, що дозволяють

здійснювати екстрену штучну вентиляцію легенів. при-

сування простагландину Е1 робить зниження вплив на

структуру стінки артеріальної протоки, що підвищує ризик

подальшого розриву судини. Можливо також зменшення мишеч-

ного шару легеневої артерії, що виникає внаслідок тривалого

застосування препарату, що може утруднити подальшу хірур-

гическую корекцію вади. Алпростадил при тривалому примене-

ванні викликає кортикальну проліферацію трубчастих кісток у у

новонароджених. У дітей ці зміни піддаються регресії

після відміни препарату. Найбільш часті небажані ефекти,

що виникають на тлі інфузій алпростаділа у новонароджених з

дуктусзавісімимі пороками серця і великих судин є

проявами основного фармакологічного дії препарату.

У 436 новонароджених, які отримували препарат, минуща пірексія

відзначена в 13,8%, апное в 11,5%, брадикардія в 6,7%, судорож-

ні напади в 4,1%, тахікардія в 2,8%, гіпотонія в 3,9% і ди-

Арея в 2,6% випадків. Гіперемія шкіри і дилатація поверхневих

судин стало єдиним проявом дії препарату,

залежать від шляху його введення. Цей ефект переважно

був відзначений при в / а інфузії. Наступна представлена ​​група

побічних ефектів не має доведеного зв'язку з прийомом препара-

та. Якщо їх розташувати відповідно до частоти розвитку, то

на першому місці буде стояти сепсис 1,6%, далі зупинка

серця 1,1%, дисеміноване внутрішньосудинне згортання

крові 1,1%, гіпокаліємія 1,1%, і набряки 1,1%. серед рідко

зустрічаються ускладнень (разом вони складають менше 1% слу-

чаїв) слід вказати шок, застійну серцеву недостатність

ність, гипербилирубинемию, кровотеча, загальмованість, бра-

діпное, респіраторний дистрес, тахіпное, анурию, ниркову не-

достатність, гіпоглікемію, фібриляцію шлуночків міокарда,

блокаду внутрисердечного проведення другого ступеня, суправент-

рікулярную тахікардію, витягування шиї, перевозбудімость, ги

потермію, гіпохромною анемію, гиперкапнию, гіперемію, періто-

ніт, тахіфілаксію, гіперкаліємію, тромбоцитопенії та анемії.

Лікарські Взаємодія не відзначено будь-яких не-

бажаних взаємодій між алпростаділом і препаратами

найбільш часто застосовуються при лікуванні вад серця. сре-

ді препаратів, спільно з якими успішно застосовувався алп-

ростаділ, можна вказати такі антибіотики, як пеніцилін і

гентаміцин, такі вазопресори як допамін і изопротеренол,

серцеві глікозиди, фуросемід.

Умови та термін зберігання симптоми - апное, брадикардія, пірексія,

гіпотонія, шкірна гіперемія. При виникненні апное і бради-

кардії необхідно припинити введення алпростаділа і проводити

симптоматичну терапію. З особливою обережністю слід під-

ходити до відновлення інфузіїпрепарату у цих пацієнтів.

Розвиток Пірекс або гіпотонії вимагає лише зменшення

швидкості введення алпростаділа. Гіперемія шкіри свідчить

зазвичай про неправильне положення катетера при в / а введенні (в

такій ситуації необхідно перемістити катетер безпосередньо

в гирлі артеріальної протоки).

Зберігати в холодильнику при температурі

2-8 град. C.

Фізико-хімічні властивості: 1 або 5 ампул в упаковці.

----- "АЛСІДРЕКС-Г" ---------------------------------------- ----

АЛСІДРЕКС-Г (ALSIDREX-H, Менон Фарма, Індія)

--------------------

Адельфану-Езидрекс (ADELPHANE-ESIDREX, Сіба-Гейґ, Швейцарія),

ТРІНІТОН (TRINITON, АПОГЕФА Арзнеіміттел ГМБХ, Німеччина) -

препарати з аналогічним вмістом активних компонентів.

СКЛАД: 1 таблетка містить 0,1 мг резерпіну, 10 мг ді-

гидралазина сульфату і 10 мг гідрохлортіазиду.

Властивості дія препарату зумовлена ​​сумою ефектів,

властивих його складовими компонентами. Резерпін - сприяє

вивільненню з депо і виснаження запасів катехоламінів і се-

ротоніна, виявляє седативну дію на центральну нервову систему. після всасива-

ня з шлунково-кишкового тракту 8% резерпина виділяється з сечею у вигляді метаболітів

і 60% виділяються з калом в перші 4 дні. дигідралазину сульфат

знижує тонус гладкої мускулатури артеріальних судин, умень-

шает периферичний судинний опір, покращує почеч-

ве кровообіг. Період напіввиведення в середньому становить

4-5 годин. 10-15% дигидралазина в плазмі метаболізується в

гидралазин. Гідрохлортіазид - діуретик, сприяє виведенню

з організму іонів натрію, хлору, калію і води. при прийомі

всередину всмоктується до 80% препарату. Пікові концентрації в

плазмі досягаються через 2-5 годин. гидрохлортиазид пов'язуючи-

ється з протеїнами плазми на 62-74%; 60-80% речовини виділяється

в незміненому вигляді з сечею протягом 72 годин.

Показання: артеріальна гіпертензія.

Дозування: призначають по 1 таблетці 3 рази на добу, якщо

після систематичного прийому препарату протягом 5-7 днів; не

досягнуто бажаного терапевтичного ефекту, дозу можна вре-

Саме підвищити до 2 таблеток 3 рази на добу. підтримуюча

доза становить 2-3 таблетки на добу.

Підвищена чутливість до компонен-

там препарату, важкі форми стенокардії і аритмій, нещодавно

перенесений інфаркт міокарда, виражені порушення функції

печінки і нирок, депресія, гіпокаліємія, виразкова хвороба ж-

лудка і дванадцятипалої кишки у фазі загострення, виразковий

коліт, феохромоцитома, паркінсонізм, вагітність, лактація.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: необхідно дотримуватися обережності при

призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, подагрою,

бронхообструктивним синдромом, а також особам, професія кото-

яких вимагає уваги, швидких психічних і рухових реак-

ций. Під час лікування препаратом необхідно регулярно контро-

лировать вміст калію в плазмі крові. При появі приз

НАКів депресії препарат слід відмінити.

Побічна дія: слабкість, швидка стомлюваність, голів-

ная біль, нудота, блювота, гіпокаліємія, відчуття закладеності

носа; в рідкісних випадках - ортостатична гіпотонія, депресія,

тромбоцитопенія.

Зберігати в прохолодному, сухому, захищеному від све-

та місці.

Фізико-хімічні властивості: 10 таблеток в Стрипі, 50 стрип в упаковці.

----- "АМБЕНАТ" ------------------------------------------ ------

АМБЕНАТ (AMBENAT, Людвіг Меркле ГмбХ, Австрія)

--------------------

СКЛАД: 1 г мазі містить 0,1 г Етіленгліколевие спирту

(Моно) саліцилової кислоти, 0,015 г бензилового ефіру нікоті-

нової кислоти, 75 МЕ натрію гепаріната, 0,001 г калію сорбіту.

Властивості препарат має місцеву знеболюючу та

протизапальну дію.

Показання м'язові і суглобові болі різного генезу,

невралгії, наслідки травм.

Дозування: тонкий шар мазі наносять 2-3 рази на добу і

ретельно втирають.

Підвищена чутливість до како-

му-небудь з компонентів препарату.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: препарат призначений тільки для наруж-

ного застосування.

Побічна дія: алергічні реакції.

Фізико-хімічні властивості: 20, 40 або 90 г мазі в тубах.

----- "амбен" ------------------------------------------ -------

Амбен (AMBENE, Людвіг Меркле ГмбХ, Австрія)

--------------------

СКЛАД: 2 мл (1 ампула) розчину або шприц-тюбик ін'екці-

ційного розчину А містять 400 мг натрію фенилбутазона, 150 мг

натрію саліциламід-О-ацетату, 3,32 мг дексаметазону, 4 мг ли

докаіна гідрохлориду та до 2 мл води дистильованої; 2 мл (1

ампула) або шприц-тюбик ін'єкційного розчину В - 2,5 мг ціа-

нокобаламіна.

Властивості нестероїдні протизапальні засоби.

Показання короткострокове лікування запальних ревматі-

чеських захворювань в стадії загострення, що супроводжуються

болем; люмбаго, ішіас, гострий напад подагри або загострення

болів внаслідок дегенеративних захворювань хребта.

Дозування: щодня або через день вводити вміст 1

парної ампули або щпріц-тюбика глибоко в / м. Максимальна доза

- 6 мл (3 парних ампули або шприц-тюбика).

Протипоказання: виразкова хвороба шлунка або двенадца-

палої кишки, підвищена чутливість до піразолону,

вагітність, лейкопенія, геморагічний діатез, туберкульоз,

цукровий діабет.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: необхідно дотримуватися обережності при

призначенні препарату пацієнтам із серцевою і нирковою недостат-

точністю і при захворюваннях печінки.

Фізико-хімічні властивості: 3 або 10 парних ампул, 3 або 9 шприц-тюбі-

ков в упаковці.

----- "амбен-Н" ---------------------------------------- -------

Амбен-Н (AMBENE-N, Людвіг Меркле ГмбХ, Австрія)

--------------------

СКЛАД: 1 таблетка містить 100 мг натрію фенилбутазона,

30 мг анеурінгідрохлоріда, 0,5 мг вітаміну В 12 (ціанокобала-

хв) і 200 мг алюмінію гліцинат; 1 свічка - 300 мг фенілбута-

зона і 2 мг вітаміну В12.

Властивості нестероїдні протизапальні засоби для

тривалого лікування.

Показання ревматичні хвороби; поверхневий тромбоф-

лебіт; післяопераційне і посттравматичний запалення і

набряклі явища.

Побічна дія см. Амбене.

Фізико-хімічні властивості: 20, 50 або 400 таблеток, 5, 10 або 50 суп

позіторіев в упаковці.

----- АМЕЗІНА метілсульфат -------------------------------------

РЕГУЛТОН (REGULTON, Кнолль АГ, Німеччина)

--------------------

СКЛАД: 1 таблетка містить 10 мг амезіна метілсульфат,

магнію стеарат.

Властивості регултон активує кровообіг і є

засобом нової структури і типу дії. Він підвищує патолого

гически знижений тиск крові і підсилює скоротливу

здатність серця. Регултон нормалізує, порушену при при-

прийнятті вертикального положення, регуляцію кровообігу і свя-

занние з цим неприємні фізичні відчуття. При цьому підви-

ється ОЦК; загальне судинне опір і ЧСС залишаються прак-

тично незміненими. Дія препарату розвивається посаді-

пінно, стабілізація кровообігу зберігається більше години.

Показання для порушення регуляції кровообігу при склон-

ності до зниження кров'яного тиску, що виникають при прийнятті

вертикального положення або викликані тривалим стоянням (ор

тостатической синдром). Патологічно знижений тиск кро-

ві і схильність до гіпотензії, наприклад, після тривалої бо-

лезни, інфекційних захворювань, при різкій зміні погоди, в

період інтенсивного росту, як результат терапії психотропними

засобами (симптоматична гіпотензія). Виникаючі на тлі

гіпотонії запаморочення, швидка стомлюваність, знижена ра-

працездатність, ранкова втома і низька здатність до

концентрації уваги.

Дозування: дорослі та діти старше 12 років починають з пріе-

ма 1 таблетки 1-3 рази на добу. Таблетки ковтають, не разжеви-

вая, з невеликою кількістю рідини. Подальшу дозу подбі-

рают індивідуально в залежності від результатів терапії, під-

Шая її максимально до 3 таблеток на прийом 3 рази на добу.

Побічна дія регултон не слід приймати при ги

пертензии, феохромоцитомі, тиреотоксикозі, закритокутовій

глаукомі та аденомі передміхурової залози.

В експериментах на тваринах не отримано даних про шкідливий

вплив препарату на потомство. Однак все ще немає даних

про застосування препарату у людини в період вагітності. Пое

тому не слід призначати регултон в перший триместр беремен-

ності. При більш пізніх термінах вагітності необхідно крити-

но оцінювати співвідношення користі та можливого ризику примене-

ня регултона.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: необхідно дотримуватися обережності при

призначенні препарату пацієнтам з порушеннями серцевого ритму,

при важких органічних ураженнях серця.

Побічна дія: посилене серцебиття, шлунково-ки

шечно розлади (відчуття тяжкості в області шлунка, тошно-

та, запори), а також відчуття тяжкості в голові, головний біль,

занепокоєння, запаморочення, нервозність. Ці явища швидко

зникають після зменшення дози або тимчасового скасування препарату.

Лікарські Взаємодія немає клінічних даних про

взаємодії регултона з антигіпертензивними препаратами. В

теоретичних роботах показано, що інгібітори МАО і норадре-

Налін можуть посилювати, а трициклічніантидепресанти або

нейролептики послабляти дію регултона.

Фізико-хімічні властивості: 50 таблеток з рискою в упаковці, 100

таблеток в лікарняній упаковці.

----- АМІОДАРОНУ ГІДРОХЛОРИД -----------------------------------

АЛЬДАРОН (ALDARON, кадила Лабораторіз, Індія)

КОРДАРОН (CORDARON, КРКА П.О., Словенія)

КОРДАРОН (CORDARON, ТОРРЕНТ Хаус Ко., Індія)

КОРДАРОН (CORDARONE, САНОФІ-Вінтроп, Франція)

КОРДАРОН ДЛЯ ін'єкції (CORDARONE PRO INJ, САНОФІ-Вінтроп,

Франція)

ОПАКОРДЕН (OPACORDEN, ПОЛЬФА, Польща)

СЕДАКОРОН (SEDACORON, Ебеве Арцнейміттель ГМБХ, Австрія)

--------------------

АЛЬДАРОН (ALDARON, кадила Лабораторіз)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 0,2 г аміода-

рона гідрохлориду. 10 таблеток в упаковці.

КОРДАРОН (CORDARON, КРКА П.О.)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 200 мг, 3 мл

(1 ампула) ін'єкційного розчину - 150 мг аміодарону гідрох-

Лорідо. 60 таблеток або 5 ампул в упаковці.

КОРДАРОН (CORDARON, ТОРРЕНТ Хаус Ко.)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 200 мг аміо-

Дарона гідрохлориду. 10 таблеток в конвалют.

КОРДАРОН (CORDARONE, САНОФІ-Вінтроп)

СКЛАД: 1 таблетка містить 200 мг аміодарону гідрохлорі-

да, або хлоргидрат (бутил-2-бензо (б) фураніл-3 [(діетиламіно-2

етокси) -4 дійодо-3,5 феніл] кетон.

ФАРМАКОДИНАМІКА: антиангинальная активність обумовлена

зменшенням споживання міокардом кисню за рахунок помірного

зниження периферичної судинної резистентності і зменшення

ЧСС; пригніченням, без їх блокування, альфа- і бета-адре-

нергіческіх реакцій; збільшенням коронарного кровотоку шляхом

безпосереднього впливу на гладку мускулатуру артерій

міокарда.

Антиаритмическая активність обумовлена ​​збільшенням про-

тривалості потенціалу дії серцевого м'яза без зраді

ня його висоти і швидкості підйому (III клас по Vaughan

Williams). Ізольоване подовження 3-ої фази потенціалу

дії обумовлено уповільненням калієвих струмів без зміни

натрієвих та кальцієвих. Викликає ефект брадикардії за рахунок

зменшення синусового автоматизму і гальмування внутрісінусовой

провідності; ця дія не знімається атропіном. кордарон

надає альфа- і бета-адреноблокуючу дію. уповільнює

Синоаурикулярна, предсердную і АВ провідність, причому, більш

істотно, при прискореному ритмі. Не змінює желудочковую

провідність. Збільшує рефрактерний період і зменшує віз

будимо міокарда на всіх рівнях. Уповільнює провідність і

збільшує рефрактерний період додаткових передсердно-ж-

лудочковой шляхів.

Фармакокінетика аміодарон - препарат з низькою доступ-

ністю і вираженим спорідненістю до тканин, його період напіврозпаду

складає в середньому 28 днів. Протягом перших днів прийому

препарат накопичується в тканинах, перш за все м'язової і жиро

виття, його виведення починається через кілька днів і одно-

весіе введення-виведення встановлюється після закінчення періоду,

рівного, в середньому, до одного місяця, з індивідуальними колебані-

ями. Наявність тканинного запасу необхідно для забезпечення його

терапевтичної активності. Цей запас постійний при адаптувати

ванном щоденному введенні препарату. Частина йоду відокремлюється від

молекул і виділяється з сечею у формі йодату, що, при щоденних

ном прийомі 200 мг кордарона, відповідає 6 мг, які виділяються в

Протягом 24 годин. Інша частина молекули, тобто більша частина

йоду, виділяється з фекальними масами після проходження через

печінку. Після припинення лікування виведення триває в

середньому протягом 7 місяців, залишковий ефект кордарона може

проявлятися в період від 10 днів до 1 місяця.

Показання стенокардія, асоційована з серцевою не-

достатністю, неконтрольованої через протипоказання або

неефективності лікування; стенокардія асоційована з наруше-

нями ритму; важкі, не піддаються іншої терапії порушення

ритму; лікування кризів та попередження рецидивів при нарушені-

ях предсердного ритму, при порушеннях вузлового ритму, при на-

рушення шлуночкового ритму, порушення ритму за типом

Wolff-Parkinson-White.

Дозування: особливістю є спрямовано швидке соз-

дание тканинної насиченості, необхідної для терапевтичної

активності препарату, потім підтримання досягнутого рівня

без збільшення дози. Лікування проводиться в 2 етапи: при насичення

ванні - 3 таблетки на добу протягом 8-10 днів; ця доза може

доходити до 4 або 5 таблеток на добу; для встановлення дози і

тривалості прийому керуються клінічними і / або елект

рокардіографіческімі даними. Підтримуючу терапію - міні

мальная ефективна доза повинна встановлюватися з великою тща-

ності, вона варіює у пацієнтів від 0,5 таблетки (1 таб-

льотка кожні 2 дні) до 2 таблеток на добу, маючи на меті зниження

побічних явищ, пов'язаних з накопиченням препарату; рекомен-

дуються терапевтичні "вікна" (2 дні на тиждень), з огляду на оста-

точне терапевтична дія препарату.

Протипоказання: абсолютними протипоказаннями є

синусова брадикардія і ідіопатичний або вторинний сіноаурі-

кулярний блок; АВ блок з наявністю або відсутністю супроводжую-

щійся порушеннями ритму; дистиреоз; асоціації з лекарствен-

ними формами, що дають пароксизмальную шлуночкову тахікардію;

вагітність, крім виняткових випадків, через ризик тіре-

оідних порушень у плоду.

Відносні - асоціація з бета-блокаторами і слабі-

тільними.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: зменшення ЧСС може бути більш виражений

вим у старих хворих; зміна ЕКГ, викликане кордаро-

ном, полягає в своєрідному зміні зубця Т, свідетельствую-

щем про подовження реполяризації, і в можливу появу зубця

U, що є ознакою терапевтичної насиченості, а не

токсичності препарату, яка є протипоказанням до продол-

жению лікування; присутність йоду в молекулі модифікує недо-

торие тиреоїдні тести.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: побічні реакції пов'язані, частіше

за все, з лікарської передозуванням, їх можна уникнути або

звести до мінімуму, ретельно встановлюючи мінімальну поддер-

жива дозу; під час лікування радиться уникати перебування

на сонці або захищатися від сонячних променів; у хворих з по-

шениями функції щитовидної залози в анамнезі або в їхній родині,

лікування, якщо воно необхідне, має призначатися з осторож-

ністю, в мінімально активних дозах і при строгому клінічному

і біологічному контролі.

Побічна дія: офтальмологічні - рогівкові отложе-

ня, майже постійні у дорослих, зазвичай локалізовані в

подзрачковой області, які не є ні в якому разі протидії

показанням до продовження лікування, у виняткових випадках вони

можуть супроводжуватися перцепції колірних ореолів, що виникають

при яскравому світлі. Що складаються з ліпідних комплексів, ці

рогівкові відкладення повністю зникають через кілька місяців Під-

ців після припинення лікування. Були зареєстровані також

кілька випадків зниження гостроти і чіткості зору, хоча

зв'язок з прийомом препарату в даний час не встановлена.

При появі цих симптомів необхідно офтальмологічне

обстеження.

Шкірні прояви, що стосуються відкритих частин тіла - від-

мічені випадки фототоксичности на ультрафіолетове опромінення

різної інтенсивності, від простої еритематозній реакції до

набряку реакції. Поліпшення стану спонтанне, протягом

декількох днів. Можливі рецидиви, їх інтенсивність і частота

можуть послужити приводом до припинення лікування. рекомендується

уникати ультрафіолетового опромінення. Шкірні пігментації, ли-

лового або сіро-гудронного кольору, виключно рідкісні; появля-

ються при підвищених щоденних дозуваннях, застосовуваних в тече-

ня тривалого періоду; після припинення лікування зберігаються

тривалий час (10-24 місяці).

Без клінічних проявів дістіреоза, диссоційовані

зміни вмісту тиреоїдних гормонів в крові (збільшення

Т4, Т3 нормальне або злегка знижений) не є показанням

до припинення лікування; гіпотиреози мають зазвичай класичну

форму: збільшення ваги, апатія, сонливість, збільшення ТСН яв-

ляется діагностичним ознакою; припинення лікування кордаро-

ном має супроводжуватися гормональної терапією протягом 1-3

місяців. Відміна препарату не обов'язкова і, якщо цього вимагають

показання, можна продовжувати лікування аміодароном в асоціації з

комплексною терапією на базі L-тироксину; ТСН є показу-

телем, на який орієнтуються при визначенні доз. Гіперті-

реози більш важкі для діагностики: убога симптоматика (ліг-

дещо, трудноінтерпретіруемое схуднення, зменшення антіангі-

нальної і / або антиаритмічної активності), психіатричні

форми у людей похилого віку. Зниження ТСН дозволяє встановити диаг-

ноз. Припинення призначення аміодарону в такому випадку обяза-

кові і зазвичай є достатнім, щоб через 3-4-тижнів-

ний період забезпечити клінічне одужання. Якщо ж тіре-

отоксікоз вимагає уваги, сам по собі або з огляду на його влия-

ня на порушений енергетичний баланс міокарда, і, з огляду на

непостійну ефективність антитиреоїдних синтетичних препа-

ратов, рекомендується проведення кортикотерапии в достатніх

дозах (1 мг / кг) і досить тривалої за часом (3 місяці).

Систематичний контроль за станом функції щитовидної ж-

лези обов'язковий тільки для осіб з тиреоїдних "ризиком" (випадки

захворювання в сім'ї, неясні випадки в анамнезі).

Дифузні інтерстиціальні пневмонії рідкісні (менше 0,5%).

Прогноз більш сприятливий при ранній діагностиці. клінічно

можна спостерігати появу або посилення задишки при навантаженнях,

кашель, що супроводжується або не супроводжується змінами

загального стану (схуднення), іноді лихоманка. більш виражений

ная клінічна картина може проявлятися в формі синдрому ди

хательних недостатності. Найбільш часто виявляє інтерстіці-

альні зміни рентгенологічне обстеження. діагностика

інтерстиціального синдрому передбачає виключення класси-

чеський етіології і базується на результатах бронхо-альвеоляр-

ного лаважу. Негайна зупинка лікування аміодароном, прове-

дення терапії із застосуванням кортикоидов (або без, в зависи-

мости від інтенсивності інтерстиціального синдрому), що супроводжується

дається зазвичай (через 3-4 тижні) зменшенням клінічної сімп-

тики, рентгенологічне і функціональне поліпшення насту-

Пает через 3-6 місяців. Кортикотерапия, якщо вона проводиться,

повинна бути достатньою (більше 1 мг / кг) і тривалої (6 місяців Під-

ців).

Неврологічні прояви дуже рідкісні. Йдеться, перш за

за все, про периферичних невропатіях, вписуються іноді в

картину гіпотиреозу, вони частіше дистальні, ніж проксимальні,

зачіпають нижні, або верхні і нижні, кінцівки. па-

рестезіі зазвичай передують рухової порушень. Невропа-

тії спостерігаються в основному у хворих, які отримують підвищені

дози протягом 2-3 років. Після відміни препарату повне восста-

лення настає через проміжок часу (1-6 місяців), за-

висить від інтенсивності ураження. Виключно рідкісні інші

неврологічні розлади - тремтіння екстрапірамідальной ти-

па, мозочкова атаксія.

Печінкові прояви дуже різноманітні за частотою -

збільшення рівня трансаміназ можуть спостерігатися на початку лече-

ня, пов'язані з величиною дози, що вводиться, зникають спонтанно або

при зниженні дози препарату; гострі ураження печінки (слабка

жовтяниця з цитолизом і застоєм жовчі) надзвичайно рідкісні і про-

тека без специфічних гістологічних проявів, вони сь-

ро зникають після припинення лікування препаратом; хронічні

гепатити, що супроводжуються збільшенням печінки з підвищенням

трансаміназ, гістологічно нагадують картину ложно-алкоголь-

ного гепатиту. Після зупинки лікування біологічні порушення

відновлюються зазвичай через 2-3 місяці, але гістологічні

зміни можуть спостерігатися ще протягом багатьох місяців. ре-

Коменди здійснювати спостереження за функцією печінки. під-

шення рівня трансаміназ (вище, ніж в 2 рази в порівнянні з

нормою) диктує необхідність регулярного клінічного контро-

ля аж до повернення до їх вихідним рівнями.

Описано 2 випадки тромбоцитопенії та 2 випадки васкуліту.

Лікарські Взаємодія протипоказані асоціації

з лікарськими формами, які можуть давати пароксизмальную

шлуночкову тахікардію - антиаритмічними препаратами (беп-

ріділль, I класом типу хінідину, соталолом) і препаратами, що не

володіють аритмогенной активністю (лідофлаціном, преніламі-

ном, вінкаміном), які збільшують ризик пароксизмальної та-

хікардіі з можливістю смертельного результату. Нерекомендовані

асоціації: бета-блокатори через можливість порушення автома-

тизма (виражена брадикардія) і провідності; проносні

стимулюючого характеру через ризик пароксизмальної желудоч-

кової тахікардії, в цих випадках необхідно використовувати дру-

гой тип проносних.

Лікарські засоби, поєднання з якими вимагають

обережності: гіпокаліемізірующіе препарати - діуретики, обла-

дають гіпокаліемізірующімі властивостями, що вживаються в моно-

терапії або в асоціаціях; кортікоідние препарати (глюко, ми-

нера), що вживаються ентерально; амфотерицин Б, употребляе-

мий в / в. Необхідно попереджати появу гіпокаліємії або

її коригувати, спостерігати за інтервалом QT і, при появі

пароксизмальної тахікардії, припинити введення антіарітмі-

чеських препаратів (практикувати електросістоліческую стімуля-

цію); антикоагулянти, що застосовуються перорально - посилення ефек-

та пероральних антикоагулянтів і ризик кровотечі диктує не-

обходимость більш частого контролю рівня протромбіну і адап-

тації доз антикоагулянтів під час лікування аміодароном і після

його припинення; препарати дигіталісу - можливі порушення ав-

томатізма (брадикардія) і передсердно-шлуночкової провідності

(Синергізм дії), для дигоксину - можливе збільшення його

вмісту в крові, збільшує ризик порушень автоматизму

(Необхідно здійснювати клінічний і ЕКГ спостереження і адап-

тировать дози препаратів дигіталісу); фенітоїн - ризик увеличе-

ня плазматического рівня фенітоїну з симптомами передозіров-

ки, здійснювати, при можливості, контроль плазматического

рівня фенітоїну.

Умови та термін зберігання не робить токсичної дії, але мо-

жет бути причиною побічних явищ.

Фізико-хімічні властивості: 30 подільних таблеток білого кольору в упаков-

ке.

КОРДАРОН ДЛЯ ін'єкції (CORDARONE PRO INJ, САНОФІ-Вінтроп)

СКЛАД: 3 мл (1 ампула) містять 150 мг аміодарону гид-

рохлоріда.

ФАРМАКОДИНАМІКА: см. Кордарон 200 мг.

Фармакокінетика кількість введеного аміодарону в крові

дуже швидко знижується, але, незважаючи на це, досягається уро

вень його тканинної насиченості з заповненням рецепторних зон,

активність досягає свого максимуму через 15 хв і зникає

приблизно через 4 години. Якщо не поновлювати введення,

препарат поступово виводиться, при відновленні введення або

призначенні препарату всередину формується його тканинний запас,

як і при вживанні таблетованій форми кордарона.

Тяжкі порушення ритму, перш за все, наруше-

ня предсердного ритму з прискореним шлуночкових ритмом, даю-

щим підставу припускати наявність додаткових шляхів

передсердно-шлуночкової провідності; тахікардія за типом

Wolff-Parkinson-White, порушення шлуночків ритму.

Дозування: вміст двох ампул не рекомендується разво-

дить менш, ніж в 500 мл. Використовувати виключно ізотоні-

ний розчин глюкози, не додавати в розчин для перфузії

ніякі інші препарати.

Терапія насичення - в середньому 5 мг / кг в 250 мл розчину

глюкози.Тривалість введення - від 20 хв до 2 годин, возоб-

новлять введення 2-3 рази протягом доби. необхідно адапті-

ровать частоту перфузії відповідно до результатів лікування.

Активність препарату проявляється з перших хвилин і зникає

поступово. Необхідно налагодити тривалу перфузію.

Підтримуючу терапію - 10-20 мг / кг на добу (в середньому

від 600-800 мг / добу до 1,2 г / добу) в 250 мл розчину глюкози

протягом декількох днів. Починаючи з першого дня перфузії пе-

роральний введення препарату (3 таблетки на добу). Ця доза може

бути збільшена до 4 або 5 таблеток на добу.

Побічна дія см. Кордарон 200 мг.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: в / в введення повинно бути обмежено

тільки екстреними ситуаціями, у випадках неефективності дру-

гой можливої ​​терапії і використовується тільки в відділеннях сер-

дечний реанімації.

Пряме в / в введення протипоказано при гіпотонії, тяже-

лій дихальної недостатності, Міокардіопатія і серцевої

недостатності (ризик ускладнення течії). Середня доза - 5

мг / кг. Тривалість введення - не менше 3 хв. якщо лікування

має бути тривалим, здійснювати його у вигляді перфузії.

Побічна дія: місцеві - можливість виникнення

запалення вен при введенні препарату. Уникнути цього можна

при проведенні перфузії через катетер. Загальні - напади спека,

пітливість, нудота при в / в введенні; зниження артеріального тиску, в основному

нетривалий і помірне, важкі випадки гіпотонії або

колапсу були зареєстровані при передозуванні або дуже

швидкому в / в введенні; помірна брадикардія, в деяких слу-

чаях - виражена брадикардія та, у виняткових випадках,

зупинка синусовой діяльності, які були зарегістрірова-

ни, перш за все у людей похилого віку; дуже редо проявляється арітмо-

генний ефект аміодарону; часто помірне підвищення рівня

трансаміназ, в основному - ізольоване, яке, у виняткових

тільних випадках, може супроводжуватися вираженим холестазом з

жовтяницею (припинення лікування супроводжується регресією, кото-

рої при ізольованій гипертрансаминаземии настає при

простому зниженні доз); інші явища, відмічені в поодиноких

випадках - анафілактичний шок, доброякісна внутрічереп-

ная гіпертонія (псевдоопухоль мозку), бронхоспазм і / або апное

в разі тяжкої дихальної недостатності, насамперед у

хворих на астму.

Лікарські Взаємодія см. Кордарон 200 мг. Чи не

змішувати аміодарон в шприці ні з якими іншими препаратами.

Фізико-хімічні властивості: 6 ампул в упаковці.

ОПАКОРДЕН (OPACORDEN, ПОЛЬФА)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 0,2 г аміода-

рона гідрохлориду.

СЕДАКОРОН (SEDACORON, Ебеве Арцнейміттель ГМБХ)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 0,2 г, 1 ам-

пулу сухої речовини - 0,15 г аміодарону гідрохлориду. 5, 20

або 50 таблеток в упаковці.

----- амлодипін -------------------------------------------- ----

Норваск (NORVASC, Пфайзер Інтернешнл, США)

--------------------

СКЛАД: 1 таблетка містить 5 або 10 мг амлодипіну.

Амлодипіну безілат - похідне дигідропіридину (3-етил

-5-метил-2/2-аміноетоксіметіл / -4- / 2-хлорофеніл / -1,4-дигідро-6

метил-3,5-пірідіндікарбоксілат бензол сульфонат). слабо раст-

Воря в воді і помірно в етанолі, молекулярна маса дорівнює

567,1 (молекулярна маса діючої речовини - 408,9).

ФАРМАКОДИНАМІКА: амплодипіну блокує надходження іонів

кальцію через клітинну мембрану в серцеву та гладку м'язи.

Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну об'ясня-

ється прямим розслаблюючим впливом на гладкі м'язи смокчу-

дов. Який саме механізм впливу амлодипіну на стенокар-

дию поки остаточно не встановлено, але амлодипін знижує

ішемію наступними двома шляхами:

- амлодипін розширює периферичні артеріоли і таким

чином знижує загальний периферичний опір (постнаг-

рузке), проти якого працює серце. Оскільки при цьому не

виникає рефлекторна тахікардія, таке навантаження серця сни

жает споживання енергії міокардом і потреба в кисні,

що, ймовірно, пояснює ефективність амлодипіну при лікуванні

ішемії міокарда;

- механізм дії амлодипіну включає, ймовірно, роз-

ширення головних коронарних артерій і коронарних артеріол, як

нормальних, так і ішемізованих ділянок. це забезпечує

збільшення надходження кисню до міокарда у хворих, страда-

чих спазмами коронарних артерій (нестабільною стенокардією

або стенокардією Принцметала).

Фармакокінетика при пероральному прийомі терапевтичної

дози амлодипін добре всмоктується, його вміст у крові

досягає максимального рівня через 6-12 годин після прийому.

Об'єм розподілу становить приблизно 2 л / кг. період

напіввиведення з плазми становить близько 35-50 годин, що

відповідає призначенню однієї дози на добу. рівноважна кон-

центрация в плазмі досягається через 7-8 днів прийому в посто-

начення дозі. Амлодипін активно метаболізується в печінці, де він

перетворюється в неактивні метаболіти, при цьому 10% неізменен-

ного препарату та 60% метаболітів виводяться з сечею.

У хворих на гіпертонію разова добова доза забезпечує

клінічно значиме зниження артеріального тиску як у положенні лежачи, так і в

положенні стоячи протягом усієї доби. Оскільки дія препа-

рата настає повільно, амлодипін не викликає гострої гіпотен-

зії.

У хворих на стенокардію добова денна доза амлодипіну

збільшує час активної діяльності і знижує частоту

нападів стенокардії та споживання таблеток нітрогліцерину.

Амлодипін не викликає будь-яких несприятливих метабо-

вих наслідків або змін ліпідів плазми і придатний

для лікування хворих на астму, діабет подагрою.

Дослідження in vitro показали, що приблизно 97,5%

циркулюючого амлодипіну пов'язані з білками плазми.

Показання амлодипін показаний для початкового лікування ги

Пертон і може використовуватися як єдиний препарат для

регулювання артеріального тиску у більшості хворих. Хворим, недостатньо

реагує на будь-якої один антигіпертензивний препарат,

можна з успіхом застосовувати також амлодипін, в поєднанні з тіа-

зіднимі діуретиками, бета-адреноблокаторами або інгібіторами

АКФ.

Амлодипін показаний для початкового лікування ішемії міо

карда, викликаної як постійної непрохідністю (стабільна

стенокардія), так і спазмами коронарних судин (стенокардія

Принцметала або варіантна стенокардія); може використовуватися

в тих випадках, коли клінічні показання свідчать про

можливості вазоспастического (вазоконстріктівное) компонен-

та, але його наявність не підтверджу, а також може вико

тися самостійно або в поєднанні з іншими антіангіналь-

ними препаратами у хворих на стенокардію, які не піддаються

лікуванню нітратами і (або) адекватними дозами бета-адреноблока-

торів.

Дозування: при гіпертонії і стенокардії звичайної початкової

дозою є 5 мг амлодипіну 1 раз на добу. Ця доза може

бути збільшена до 10 мг, залежно від індивідуальної реак-

ції хворого.

Якоїсь коригування дози амлодипіну при одночасним

ном застосуванні тіазиднихдіуретиків, бета-блокаторів та

інгібіторів АКФ не потрібно.

Протипоказання: алергія до дигідропіридинів.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: у літніх хворих можуть відзначатися більш

високі концентрації амлодипіну в плазмі, ніж у більш молодих

людей, період напіввиведення залишається незмінним. В одних і тих

же дозах амлодипін однаково добре переноситься як літніми,

так і молодими пацієнтами. Тому їм рекомендуються звичайні

режими прийому.

Застосування у хворих з нирковою недостатністю - амло-

діпін активно метаболізується до неактивних метаболітів, при

цьому 10% препарату виводиться з сечею в незмінному вигляді. вимірюв-

нання концентрацій амлодипіну в плазмі корелюють зі ступенем

ниркової недостатності. Амлодипін може застосовуватися для ле-

чення таких хворих в звичайних дозах. Амлодипін не видаляється під

час діалізу.

Застосування у хворих з порушенням функції печінки - період

напіввиведення амлодипіну збільшується у хворих з порушеною

функцією печінки, рекомендовані дози для них не були установле-

ни. Тому при їх лікуванні слід проявляти особливу осторож-

ність.

Вагітність і ГОДУВАННЯ груддю: безпечність застосування

амлодипіну в період вагітності або годування груддю не уста

новлена. Амлодипін не виявляє токсичності в дослідженнях на

вагітних тварин за винятком затримки пологів та збільшення

тривалості сутичок у щурів в дозі, в 50 разів перевищує

максимальну рекомендовану дозу для людини. відповідно,

застосування в період вагітності рекомендується лише у тих

випадках, коли передбачувана користь для матері і дитини бу-

дет переважати над потенційним ризиком.

Побічна дія: амлодипін добре переноситься. В ході

клінічних випробувань із застосуванням плацебо, в яких участ-

вовали хворі на гіпертонію і стенокардією, найбільш частими

побічними явищами були головний біль, набряки, втома, тош-

нота, гіперемія і запаморочення. Яких-небудь характерних клі-

ническом значущих відхилень лабораторних тестів в ході випробувальних

ня амлодипіну відзначено не було.

Лікарські Взаємодія амлодипін успішно применя-

ється в поєднанні з тіазиднимидіуретиками, бета-адреноблокато-

рами, інгібіторами АКФ, нітратами пролонгованої дії,

нітрогліцерином для сублінгвального застосування, НПЗП, антибио-

тиками і пероральними гіпоглікемічними препаратами.

Спеціальні дослідження показали, що одночасне при-

сування амлодипіну і дигоксину не змінює рівня вмісту

дигоксину в сироватці або нирковий виведення дигоксину і що

одночасний прийом циметидину не впливає на фармакокінетику

амлодипіну. Дослідження in vitro показують, що амлодипін не

впливає на зв'язування білками таких препаратів, як

дігоксин, дифенін, варфарин та індометацин.

Умови та термін зберігання документально підтверджені випадки пере-

дозування амлодипіну відсутні. Оскільки абсорбція амлоді-

Піна протікає повільно, в деяких випадках може бути це-

лесообразним промивання шлунка.

Наявні дані дають підставу припускати, що сильна

передозування може призвести до надмірної периферичної вазо

дилатації з наступною заміною і, ймовірно, тривалої

системної гіпотонією. Клінічно значуща гіпотензія, визван-

ная передозуванням амлодипіну, вимагає проведення активних ме-

роприятий з підтримки функції серцево-судинної системи,

включаючи моніторинг серцевої і дихальної функції, підйом ко

кінцівках. При цьому слід приділити особливу увагу під-

нию ОЦК і кількості сечі, що виділяється. Для відновлення то-

нуса судин і артеріального тиску може бути корисним застосування сосудосужіва-

чих препаратів за умови, що немає протипоказань до їх

введенню.Оскільки амлодипін значною мірою пов'язуючи-

ється з білками, діаліз в цьому випадку навряд чи надасть будь-яку

допомога.

Фізико-хімічні властивості: білі багатогранні таблетки.

----- Амринон -------------------------------------------- ------

ВІНКОР (WINCORAM, САНОФІ-Вінтроп, Франція)

--------------------

СКЛАД: 1 мл розчину для в / в введення містить 5 мг лак-

тата амринона (5-аміно (3,4'-біпірідін) -6 (IH) -один лактат) і

0,25 мг метабісульфіту натрію в якості консерванту, раство-

ренного в воді для ін'єкцій.

ФАРМАКОДИНАМІКА: ВІНКОР лактат ін'єкційний є

позитивною інотропною засобом з судинорозширювальну

дією, що відрізняється по структурі і типу дії і від гли-

козідов наперстянки і від катехоламінів. Механізм його інотроп-

ного і судинорозширювального дії не повністю з'ясований. Він не

є бета-адренергетіческім антагоністом. Амріон інгібіру-

ет циклічний АМФ (ц-АМФ), фосфодіестеразу, і збільшує з-

тримання ц-АМФ у клітині.

На відміну від препаратів наперстянки ВІНКОР НЕ інгібіру-

ет діяльність натрієво-калієвої аденозінфосфатаз. ВІНКОР

зменшує перед- і постнавантаження за допомогою прямого расслабляю-

ного дії на гладку мускулатуру судин.

Фармакокінетика після в / в введення одноразової дози від

0,68 мг / кг до 1,2 мг / кг об'єм розподілу вінкорама устанав-

ється на рівні 1,2 л / кг. Період напіврозпаду досягає 3,6

годин. У хворих з застійними явищами період напіврозпаду

досягає близько 5,8 годин. За різними даними, з протеїнами

плазми зв'язується від 10 до 49% введеного препарату.

Амріон і деякі його метаболіти (N-гліколь, N-ацетат,

О-глюкуронід і N-глюкуронід) виділяються головним чином з мо-

чой.

Тривалість дії препарату залежить від дози (від

30 хв при дозі 0,75 мг / кг до 2-х годин при дозі 3 мг / кг). В

рамках цих доз спостерігається зниження легеневого капілярного

тиску і загального периферичного опору, пропорціо-

нального введеної дозі (середнє максимальне зниження - 29%

для капілярного легеневого тиску і 33% для системного пери

ферической опору). При дозах до 3 мг / кг спостерігається

зниження діастолічного тиску (до 13%), пропорційне

введеній дозі. При дозі 3 мг / кг середній АТ знижується (9,7%).

Як правило, ЧСС не змінюється. Поліпшення гемодинамічних пара-

метрів спостерігається під час безперервної в / в перфузії і в тече-

ня кількох годин після її закінчення.

У хворих, які приймають препарати дигіталісу, введення

лактату амріона є ефективним, і не викликає симптомів

глікозидної інтоксикації. Інотропну дію вінкорама суммі-

руется з дією глікозидів.

Показання застійна серцева недостатність. ВІНКОР

рекомендується для короткочасного лікування, в умовах стаціонарів

нара.

Дозування: ВІНКОР лактат ін'єкційний може вводитися в

нерозбавленому вигляді, або розбавлений в розчині хлористого

натрію при концентрації від 1 мг / мл до 3 мг / мл. отриманий

розчин слід вживати протягом 24 годин. Початкова ра-

зовая доза - 0,75 мг / кг, в / в повільно (за 2-3 хв); підтримай-

вающие дози - 5-10 мкг / кг / хв, при необхідності можна ввести

додаткову разову дозу 0,75 мг / кг через 30 хв після на-

чала перфузії; звичайна швидкість вливання становить 5-10

мкг / кг / хв, загальна денна доза (включаючи початкову дозу) НЕ

повинна перевищувати 10 мг / кг. На обмеженій кількості хворих име-

ється досвід використання більш високих доз - 18 мг / кг на добу

при короткочасному курсі лікування. Швидкість введення і продол-

жительность курсу лікування визначаються індивідуально.

Вищевказана дозування забезпечує у більшості біль-

них концентрацію амринона в плазмі на рівні 3 мкг / мл. показу-

ки серцевої діяльності знаходяться в лінійній залежності

від плазмових концентрацій в межах від 0,5 мкг / мл до 7

мкг / мл. При більш високих концентраціях дослідження не прово

сідали.

Підвищена чутливість до Амринон

або бісульфітом.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: ВІНКОР застосовують з обережністю

у хворих з важкими ураженнями клапанів аорти або легеневого

стовбура, без хірургічної корекції; при гіпертрофічному су

баортальном стенозі.

У зв'язку з можливістю появи гіпотензії, тахікардії,

суправентрикулярной аритмії, ВІНКОР слід призначити з

великою обережністю і при постійному контролі артеріального тиску, частоти

серцевого ритму і / або показників ЕКГ. При тромбопенії сліду-

ет знизити дози, або скасувати лікування до відновлення нор-

мального кількості тромбоцитів.

У зв'язку зі змінами хвилинного серцевого викиду, і,

отже, перфузії нирок слід контролювати показате-

Чи водно-електролітного балансу. У разі помірної ниркової

недостатності (креатинін плазми 20-40 мг / л) ВІНКОР вво-

диться в звичайній початковій дозі, якщо зберігається рівень креа-

тініна більше 20 мг / л, підтримуюча доза повинна бути знижена

на половину.

Не було проведено досліджень щодо впливу вінкорама на

хворих в гострій фазі інфаркту міокарда, тому в цих випад-

ях застосовувати препарат не рекомендується.

Вагітність і ГОДУВАННЯ груддю: застосовувати не рекоменду-

ється. Безпека і ефективність застосування амринона у дітей

не встановлені.

Побічна дія: в / в введення вінкорама викликало падіння

кількості тромбоцитів нижче 100000 / куб.мм у 2,4% хворих.

Тромбоцитопенія з'являється частіше у пацієнтів при тривалому ле-

ченіі вінкорамом. Вона оборотна при зниженні дози або прекраще-

ванні курсу лікування. Дослідження кісткового мозку, що проводяться у

хворих отримують амринон, показали відсутність міелодеп-

рессівного дії препарату. Гастроинтестинальні реакції

спостерігаються при введенні вінкорама включають: нудоту (1,7%),

блювоту (0,9%), біль у животі (0,4%) і анорексію (0,4%).

Серцево-судинні реакції - аритмії (3%) і гіпотензія

(1,3%). Гепатотоксичность відзначена в 0,2% випадків після внут-

РІВЕНЬ введення. Спостерігалися кілька випадків реакцій по-

щення чутливості у пацієнтів, які отримують амринон в

Протягом 2-х тижнів: перикардит, плеврит і асцит; міозит з по-

явищем тіней при рентгенологічному дослідженні грудної

клітини і підвищенням ШОЕ, васкуліт з вузликові утворення в

легких, гіпоксіеміей і жовтяницею. Інші небажані побічні

реакції, що спостерігаються під час клінічних досліджень амріно-

на включали: підвищення температури (0,9%), біль у грудній

клітці (0,2%) і печіння на місці ін'єкції (0,2%).

Зниження кількості тромбоцитів (до 150000 / куб.мм) є-

ється оборотним (через тиждень після скорочення дози). без вимірюв-

нання дозування, кількість тромбоцитів може стабілізіро-

тися на рівні нижче ніж рівень існуючий до початку тера-

ПІІ, без клінічних наслідків. Рекомендується перевірити ко

личество тромбоцитів до початку терапії, і часто контролювати

його під час курсу лікування. Якщо кількість тромбоцитів падає

нижче, ніж 150000 / куб.мм, можливо знизити добову дозу або

скасувати амринон. При наявності побічних реакцій з боку ор-

ганов травлення, необхідно оцінити співвідношення сприятливий

них і несприятливих ефектів. При симптомах реакції гіпер

чутливості препарат слід відмінити.

У зв'язку з судинорозширювальну дію ВІНКОР може ока-

зать гіпотензивний ефект. В цьому випадку слід скоротити до-

зи або скасувати препарат, вжити заходів для нормалізації крово-

звернення. Специфічного антидоту не існує.

Лікарські Взаємодія не спостерігалося неблагопрі-

ятние взаємодії при одночасному застосуванні з вінкора-

мом: глікозидів наперстянки, лідокаїну, хінідину, метопрололу,

пропранололу, гидралазина, празозину, ізосорбіду динітрату,

нітрогліцерину, хлорталідона, етакриновою кислоти, фуросеміду,

гидрохлортиазида, спіронолактону, каптоприлу, гепарину, каліе-

вих добавок, інсуліну, діазепаму.

При одночасному застосуванні амринона і дизопіраміду від-

мічений випадок гіпотензії.

Відбувається повільне хімічне взаємодія (протягом

24 годин) при змішуванні розчину вінкорама для в / в введення з

розчином, що містить декстрозу (глюкозу). ВІНКОР не повинен

розбавлятися розчинами, що містять декстрозу, глюкозу, з огляду на

хімічної взаємодії. Не можна змішувати в одному об'ємі

ВІНКОР і фуросемід через фізико-хімічну несумісність

цих препаратів і утворення осаду.

Фізико-хімічні властивості: 10 ампул (по 20 мл) в упаковці.

----- "Анавенол" ------------------------------------------ -----

Анавенол (ANAVENOL, Лечіва, Чеська республіка)

--------------------

СКЛАД: 1 драже містить 0,5 мг Дігідроергокрістін, 1,5

мг ескуліну і 30 мг рутину.

Властивості препарат виявляє протинабрякову, венулотоні-

зірующее і артеріолоспазмолітіческое дію, покращує веноз-

ве кровообіг і мікроциркуляцію. завдяки адреноліті-

зації дії Дігідроергокрістін розширює артеріоли, під-

Шая одночасно венозний тонус шляхом впливу на гладку

мускулатуру стінки судини. Рутин і ескулін послаблюють підвищено-

ву проникність і крихкість капілярів. Діюча речовина

Дігідроергокрістін проникає через плацентарний бар'єр, пере-

ходить в молоко матерів-годувальниць; біологічний напівперіод

становить 24 години.

Показання хронічна венозна недостатність, поперед-

рікозний синдром, посттромботичний синдром; допоміжне

лікування варикозних виразок, тромбофлебіту і посттравматичних

розладів циркуляції.

Дозування: початкова доза становить зазвичай 2 драже 3 ра-

за в добу протягом одного тижня, потім дозування знижують до

підтримуваної дози по 1 драже 3 рази на добу. препарат прини-

мают після їжі.

Протипоказання: кровотечі.

Побічна дія: рідкісні алергічні шкірні реакції

(Кропив'янка), конгестівних дію на слизову оболонку

носа, головний біль, запаморочення, стомлюваність, нудота,

блювота, легкі проноси, розлади менструації (метро-, менор-

рагія).

Фізико-хімічні властивості: 60 драже в упаковці.

----- "АНАЛЬГІН-хінін" ---------------------------------------- -

АНАЛЬГІН-хінін (ANALGIN-CHININ, фармахім А / О, Болгарія)

--------------------

СКЛАД: 1 драже містить 0,2 г метамізолу і 0,05 г хініну

гідрохлориду.

Властивості метамізол має знеболюючу, протидії

запальним і жарознижувальну дію. Хінін пригноблює ЦНС,

в тому числі, центри терморегуляції, а також володіє проти-

мікробним (щодо пневмококів) і протималярійних

дією, знижує збудливість міокарда і його скоротливу

здатність.

Показання простудні захворювання, грип, пневмонія,

бронхопневмонія, м'язовий і суглобовий ревматизм, невралгія,

неврит, плеврит, герпес, хворобливі менструації, зубний біль,

післяпологові болі.

Дозування: всередину по 1-2 драже 1-3 рази на добу, прини-

мати препарат відразу після їжі.

Підвищена чутливість до компонен-

там препарату, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, гемогло-

бінурійная лихоманка, захворювання середнього і внутрішнього вуха.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: необхідно дотримуватися обережності при

призначенні препарату пацієнтам з декомпенсацією серцевої діяль

ності, в останньому триместрі вагітності.

Побічна дія: алергічні реакції (шкірний висип, ан-

гіоневротіческій набряк, свербіж шкіри); пригнічення ЦНС (стан

оглушення, дзвін у вухах, запаморочення).

Фізико-хімічні властивості: 10 драже в алюмінієвій фользі.

----- "анапірін" ------------------------------------------ -----

Анапірін (ANAPYRIN, фармахім А / О, Болгарія)

--------------------

СКЛАД: 1 таблетка містить 0,2 метамізолу, 0,25 г амино-

феназону і 0,1 г кофеїну натрію бензоату.

Властивості комбінований препарат з вираженим болеуто-

ляющим, жарознижувальну, протизапальну і стимулюючим

ЦНС дією. Одночасне застосування метамізолу і амінофе-

Назона дозволяє отримати швидкий і тривалий лікувальний

ефект за рахунок швидкого надходження метамізолу і повільної ре-

зорбціі і виділення амінофеназону. Кофеїн підвищує розумову

і фізичну працездатність, зменшує втому і сонлі-

с-, звужує судини мозку.

Показання: головний біль, мігрень, зубний біль, ревматі-

етичні болю, простудні захворювання, дисменорея.

Дозування: призначають по 1 таблетці 3-4 рази на добу.

Підвищена чутливість до компонен-

там препарату, алергічні захворювання, лейкопенія, підвищений-

ная збудливість ЦНС.

Побічна дія: шкірні прояви алергічних реак-

ций, ангіоневротичний набряк.

Зберігати в сухому місці при температурі 15-30

град. С.

Фізико-хімічні властивості: 6 таблеток в упаковці.

----- Ангіотензінамід ------------------------------------------

Гіпертензін Сіба (HYPERTENSIN-CIBA, Сіба-Гейґ, Швейцарія)

--------------------

СКЛАД: 1 ампула містить 2,5 мг сухого Ангіотензінамід

(1-L-аспарагін-5-L-валив-ангіотензин-октапептид).

Властивості викликає швидке і інтенсивне підвищення арте-

риального тиску, збільшуючи периферичний судинний соп-

ротівленіе. Надає короткочасне дію тому подверга-

ється ферментативному расщиплению. Ефект препарату - дозоза-

Вісім, звідси хороша регуляція АТ за допомогою зміни

швидкості введення. При терапевтичних дозах аритмії або тахи-

кардії не виникають. На противагу норадреналіну при па-

равенозних вливаннях не виникає небезпека розвитку некрозів

шкіри.

Показання стану колапсу і шоку без гіповолемії.

Препарат ефективний у ряді випадків, коли хворий не реагує

на лікування норадреноліном або іншими гіпертензивними

засобами.

Дозування: вводиться в / в крапельно, швидкість введення - від

1 мкг / хв до 20 мкг / хв, в середньому 3-10 мкг / хв. Доза і ско-

рость вливання підбираються індивідуально. Підвищення артеріального тиску насту-

Пает протягом 20-30 секунд після початку в / в введення. Вліва-

ня повинно здійснюватися рівномірно і під постійним контро-

лем АТ.

Для приготування інфузійного розчину ліофілізована

активна речовина розчиняють в 5 мл дистильованої води.

Концентрований розчин (0,5 мг / мл) безпосередньо перед

застосуванням додають в інфузійну рідина (фізіологічний

розчин хлориду натрію, розчин Рінгера, 5% розчин глюкози).

Не можна змішувати з кров'ю, консервованої кров'ю або консер-

вировано сироваткою крові, тому що діє ангіотензіназа.

У таблиці наведено дози гіпертензін, що міститься в 1

мл розчину, відповідного 20 краплях.

-------------------------------------------------- -----------

Гіпертензін Кількість інфузійної рідини

Сіба 100 мл 250 мл 500 мл 1000 мол

-------------------------------------------------- -----------

1 ампула 25 мкг / мл 10 мкг / мл 5 мкг / мл 2,5 мкг / мл

2 ампули 50 мкг / мл 20 мкг / мл 10 мкг / мл 5 мкг / мл

3 ампули 30 мкг / мл 15 мкг / мл 7,5 мкг / мл

4 ампули 40 мкг / мл 20 мкг / мл 10 мкг / мл

-------------------------------------------------- -----------

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: особливу обережність слід дотримуватися у

хворих із захворюваннями серця і артеріосклерозом у важкій

формі. Після поліпшення стану хворого не можна раптово

припиняти лікування гіпертензін, інфузійну дозу слід ре-

дуціровать поступово. Інфузія гіпертензін Сіба не замінює

інші необхідні заходи, загальноприйняті при виведенні з шоково-

го стану, а служить лише для нормалізації кров'яного давле-

ня. При втратах крові та плазми необхідно забезпечити достатній

точне заміщення рідини. У разі метаболічного ацидозу

необхідно призначити в / в введення бікарбонату натрію.

Фізико-хімічні властивості: 10 ампул в упаковці.

----- "АПІЗАРТРОН" ------------------------------------------ ---

АПІЗАРТРОН (APIZARTRON, ЕСПАРМА Фармацойтіше Фабрик ГмбХ,

Німеччина)

--------------------

СКЛАД: 100 г гидрофильной емульсійної мазі містять 3

мг стандартизованого бджолиної отрути, 19 г метилсаліцилату, 1

г аллілізотіоціоната, а також емульгований сетілстеарілал-

коголь, білий вазелін, додецилсульфат натрію і воду.

Властивості бджолина отрута містить ряд активних компонентів,

з яких поряд з гістаміном значення мають мелітин, апамин

і пептиди MCD, а також ензими, гіалуронідаза і фосфоліпаза А.

Мелітин вивільняє EDRF (Endothelium Derived Relaxing

Factor). Фосфоліпаза - індуктор освіти простагландинів.

Пептид MCD має протизапальний ефект. Апизартрон

- антиревматичну засіб для місцевого застосування, визиваю-

ний локальну гіперемію і гіпертермію. розширення капілярних

судин призводить до тривалого підвищення температури, активи-

зації метаболізму, і прискорює тим самим розпад викликають біль

продуктів обміну речовин. Метилсалицилат і аллілізатіоціонат

підсилює гіперемію і сприяють розробці бджолиної отрути.

Показання субхронічне і хронічні поліартрити, ми-

алгии, ішіас, люмбаго, невралгії, хронічні неврити; локаль-

ні порушення периферичного кровообігу; дегенеративні

захворювання суглобів; функціональні порушення діяльності

м'язів, зв'язок і місць прикріплення сухожиль; "Зігрівання" м'язів

перед і під час спортивних навантажень.

Дозування: в залежності від розміру змащують поверх-

ності, нанести смужку мазі довжиною 3-5 см, розподілити її

рівномірним шаром (1 мм) і очікувати появи помітної реакції

(Почервоніння, відчуття потепління, печіння), що відбувається в

Залежно від індивідуальних особливостей організму через

2-5 хв. Після цього повільно і сильно втерти мазь в шкіру.

Оброблені маззю ділянки тіла рекомендується тримати в теплі.

Апизартрон наноситься на шкіру і втирається кілька разів на сут-

ки.

Протипоказання: алергія на бджолину отруту, шкірні заболе-

вання, гострі запалення суглобів; при нирковій недостаточ-

ності не допускати довготривалого застосування на великих по-

верхностях.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: не допускати попадання мазі на слизові

або на поверхню відкритих ран.

Побічна дія: в окремих випадках можуть виникнути реак-

ції гіперчутливості.

Лікарські Взаємодія не відомі.

Умови та термін зберігання при випадковому оральному прийомі мазі токсі-

чеський дію АПІЗАРТРОН обумовлюють метилсалицилат і ал

лілізатіоціанат. (Бджолина отрута при цьому інактивується). можуть

з'явитися симптоми подразнення шлунково-кишкового тракту (нудота, болі в животі,

блювота). Лікування - всередину активоване вугілля, сульфат натрію

і велика кількість рідини (крім молока), при необхід

мости в подальшому - дієтотерапія.

Фізико-хімічні властивості: 30 г мазі в алюмінієвому тубі.

----- "АРАМЕКСЕ РЕТАРД" ----------------------------------------

АРАМЕКСЕ РЕТАРД (ARAMEXE RETATRD, Людвіг Меркле ГмбХ, Австрія)

--------------------

СКЛАД: 1 капсула містить 0,833 мг дігідроергокорніна

метансульфоната, 0,833 Дігідроергокрістін метансульфоната,

0,556 мг дигідро-альфа-ергокріптіна метансульфоната і 0,278 мг

дигідро-бета-ергокріптіна метансульфоната, що відповідає

2,5 мг дігідроерготоксіна метансульфоната.

Властивості входять до складу препарату алкалоїди ріжків

знижують пресорну дію адреналіну, володіючи власним

Сосудотонізірующіе ефектом.

Показання цереброваскулярні функціональні порушення,

постінсультні стану, вертебробазилярна недостатність,

судинні запаморочення, гіпертонія; симптоматична тера-

Пія цервікального синдрому; терапія мігрені; периферичні

порушення кровопостачання.

Дозування: вранці і ввечері по 1 капсулі перед їжею, не

розжовуючи, з невеликою кількістю рідини.

Підвищена чутливість до алкалоі-

дам ріжків. Слід дотримуватися обережності в період беремен-

ності і лактації.

Фізико-хімічні властивості: 20 або 50 капсул в упаковці.

----- "АСПІРИН C" ----------------------------------------- -----

АСПІРИН C (ASPIRIN C, БАЙЕР АГ, Німеччина)

--------------------

АСС + C-Меркле (ASS + C-MERCKLE, Людвіг Меркле ГмбХ, Австрія),

ФОРТАЛГІН С (FORTALGIN C, ЛЕК Д.Д. Любляна, Словенія) - препа-

рати з аналогічним вмістом активних компонентів.

СКЛАД: 1 "шипуча" таблетка містить 400 мг ацетілсалі-

циловую кислоти і 240 мг аскорбінової кислоти.

Властивості ацетилсаліцилової кислоти має жаропоніжаю-

щим, протизапальною ефектами, а також антиагрегантним

дією.

Показання легкі або середньої інтенсивності головні бо-

чи; гарячкові стану; простудні захворювання.

Дозування: разова доза для дорослих - 1-2 таблетки.

Максимальна добова доза - 10 таблеток. Дітям призначають в

разовій дозі по 0,25-0,5 таблетки 3-4 рази на добу. перед при-

зміною препарат слід розчинити в 1 склянці води (темпе-

ратура не повинна перевищувати 25 град. С).

Небажано застосування в підвищених дозах.

Протипоказання: не слід застосовувати при патологічної

схильності до кровотеч. Небажано застосовувати препарат

при одночасній терапії антикоагулянтами (наприклад, ви-

водними кумарину, гепарином), при нестачі глюкозо-6-фосфат

дегідрогенази; при астмі, підвищеній чутливості до салі-

цілатам і інших протизапальних і протиревматичних

засобам чи інших алергенів; при хронічних або рецідівіру-

чих захворюваннях шлунка і дванадцятипалої кишки, при на-

рушення функції нирок; в період вагітності, особливо в

останні триместр.

Побічна дія: в окремих випадках - гіперергічні ре-

акції (наприклад, шкірні, напади задишки); в дуже рідкісних слу-

чаях - скарги з боку шлунково-кишкового тракту, шлунково-кишкові кровотечі,

тромбоцитопенія.

Лікарські Взаємодія посилюється дія анти-

коагулянтів (наприклад, похідних кумарину, гепарину); ризик

шлунково-кишкової кровотечі при одночасному лікуванні

кортикостероїдами; небажані поєднання з усіма нестероід-

ними противоревматическими засобами, цукрознижувальними

засобами (похідними сульфанілсечовини), метотрексатом.

Знижує ефективність дії спиронолактона, фуросемі-

да, протиподагричних засобів.

Умови та термін зберігання симптомами передозування у дітей і хворих

похилого віку можуть бути запаморочення і дзвін у вухах.

Фізико-хімічні властивості: 10 або 20 таблеток в упаковці.

----- "АСПІРИН УПСА" ----------------------------------------- -

АСПІРИН УПСА (ASPIRINE UPSA, УПСА Лабораторіез, Франція)

--------------------

СКЛАД: 1 таблетка містить 330 мг ацетилсаліцилової

кислоти і 200 мг аскорбінової кислоти (вітамін С). ексципієнт:

гліцин, бензоат натрію, безводна лимонна кислота, однонатрі-

евий карбонат, полівінлпірролідон.

ФАРМАКОДИНАМІКА: болезаспокійливе, жарознижуюче, при високій

ких дозах - протизапальний засіб, протидіє

агрегації тромбоцитів.

Фармакокінетика аспірин УПСА з вітаміном С поглинається

швидше, ніж звичайний аспірин. Максимальна концентрація аце-

тілсаліціловой кислоти досягається за 20 хв. період полувиве-

дення з плазми становить від 15 до 30 хв. ацетилсаліцилова

кислота піддається гідролізу в плазмі з утворенням саліці-

ловой кислоти. Саліцилат значною мірою пов'язаний з білками

плазми. Виведення з сечею підвищується разом з рН сечі. період

напіввиведення саліцилової кислоти становить від 3 до 9 годин і

збільшується разом з прийнятої дозою препарату.

Симптоматичне лікування хворобливих і / або ли-

хорадочних станів, зокрема, грипу, нежиті, що супроводжується

дающихся астенією; ревматичні захворювання.

Дозування: в зв'язку з вмістом ацетилсаліцилової кисло-

ти в кожній таблетці призначається тільки дорослим і дітям стар-

ше 4 років. Таблетки розчиняють у склянці води. Дорослим, як

болезаспокійливий, жарознижуючий засіб призначають по 0,25-1 г в

кілька прийомів, але не більше 4 г на добу (доза порядку 1-12

таблеток на добу); як протизапальний засіб - 0,5-2

г за один прийом, але не більше 6 г на добу (доза порядку 1,5-6

таблеток за один прийом - до 18 таблеток на добу). дітям -

звичайна доза становить від 25 до 50 мг / кг / добу за 4 або

5 прийомів з інтервалом не менше 4 годин. Ні в якому разі не

перевищувати дозу в 100 мг / кг / добу; у віці від 10 до 15 років

(При середній вазі дитини від 30 до 50 кг) денна доза -

1,5-2,5 г (4,5-7,5 таблетки на добу), разова доза 375-625 мг

(1-2 таблеток за один прийом); від 4 до 10 років (при середній вазі

дитини від 16 до 30 кг) - денна доза 800-1500 мг (2-4,5 таб-

льотки на добу), разова доза 200-375 мг (0,5-1 таблетка за

один прийом).

Протипоказання: абсолютні - прогресуюча дуоденаль-

ная виразка, підвищена чутливість до саліцилатів та протидії

запальним несаліціловим засобів (бронхоспазми, анафі-

лактіческая реакція), будь-який геморрагическое захворювання

(Конституційне або придбане).

Призначення препарату в високих дозах протипоказано при

лікуванні пероральними антикоагулянтами, лікуванні високими дозами

метотрексату, у дітей молодше 4 років.

Слід утриматися від призначення аспірину при подагрі,

ациклічному матковій кровотечі і / або менорагії, так як

препарат може сприяти кровотечі, а також збільшувати

вать тривалість менструацій.

Відносні протипоказання при низьких дозах - почеч-

нокаменная хвороба (доза вітаміну С не повинна перевищувати 1

грам).

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: необхідно дотримуватися обережності при

призначенні препарату пацієнтам з виразкою шлунка або дванадцяти

палої кишки або кишковою кровотечею в анамнезі, при по-

Чечня недостатності, при астмі. У дітей при призначенні пре-

парата необхідно враховувати вік і вагу тіла. аспірин під-

шает ризик кровотечі в разі хірургічного втручання.

При безнатріевой дієті при складанні щоденного раціо-

на необхідно враховувати, що в кожній таблетці аспірину УПСА з

вітаміном С міститься приблизно 485 мг натрію.

У тварин відзначається тератогенний ефект препарату.

Вагітність і ГОДУВАННЯ груддю: масове обстеження

великого числа жінок не виявило яких-небудь тератогенних ефек

дефектів аспірину протягом перший триместр вагітності при

епізодичному прийомі препарату. При довготривалому лікуванні

аспірином є менше даних про його дії.

В останньому триместрі вагітності інгібітори синтезу

простагландинів можуть призвести до збільшення часу кровотече-

ня у матері і дитини, до передчасного закриття боталлова

протоки, до збільшення тривалості переймів і перенашіва-

нию. Таким чином, разовий прийом аспірину протягом перших

шести місяців вагітності не завдає шкоди. але необхідно

утримуватися від прийому препарату в останні три місяці бе-

ремінь, а також від тривалого прийому протягом всієї

вагітності.

В період лактації багаторазовий прийом аспірину НЕ рекомен-

дметься через можливість токсичного ефекту (ацидоз, гемор-

рагіческій синдром).

Побічна дія: шум у вухах, зниження гостроти слуху, го-

головного болю зазвичай є ознакою передозування; болю в

животі, виразка шлунка. Можуть розвиватися виражені желудоч-

но-кишкові кровотечі (кривава блювота, баріться стілець)

або приховані кровотечі, що є причиною залізодефіцитної

анемії. Можливі геморагічні синдроми (носове кровотече-

ня, гінгіворрагія, пурпура) зі збільшенням часу кровотече-

ня; такі явища тривають від 4 до 8 днів після прекраще-

ня прийому аспірину. Мають місце ускладнення, пов'язані з

сенсибилизацией (набряк Квінке, кропив'янка, астма, ускладнення

анафілактичного типу). Аспірин може збільшити Продолжитель-

ність сутичок і затримати пологи.

Підвищені дози вітаміну С (понад 1 г) сприяють у не-

яких осіб появі каменів (оксалатів і уратів) в нирках і

можуть призвести до гемолізу в осіб з недостатністю глюко-

зо-фосфат-дегідрогенази.

Лікарські Взаємодія протипоказані поєднання з

метотрексатом, особливо при високих дозах (при цьому під-

шается токсичність); з пероральними антикоагулянтами при високій

ких дозах підвищується ризик кровотечі.

Небажані поєднання - з пероральними антикоагулянтами

(При низьких дозах підвищується ризик кровотечі), з тіклопіді-

ном (підвищується ризик кровотечі), з урикозуричними

засобами (можливе зниження урикозуричного ефекту), з

іншими протизапальними засобами. Сполучення, требую-

щие дотримання обережності: з протидіабетичними

засобами (зокрема, цукрознижувальними сульфамідів) - по-

підвищується гіпоглікемічний ефект; з антацидами - слід

дотримуватися інтервали між прийомами антацидів і саліцилової

препаратів (2 години); з діуретиками - при високих дозах саліці-

лових препаратів необхідно підтримувати достатню поступле-

ня води, стежити за функцією нирок на початку лікування через

можливої ​​гострої ниркової недостатності у зневодненого

хворого; з кортикоїдами (глюкокортикоїдами) - можливо сниже-

ня саліцілеміі під час лікування кортикоїдами і є ризик

передозування саліціла після його припинення.

Умови та термін зберігання слід побоюватися інтоксикації у літніх

осіб і особливо у дітей молодшого віку (лікувальна пере-

дозування або випадкова інтоксикація, часто зустрічаються у

найменших дітей), у яких можливий смертельний результат.

Клінічні симптоми - при помірній інтоксикації возмо-

дружин шум у вухах, зниження гостроти слуху, головний біль, голо-

в оточенні, нудота є ознакою передозування. ці яв-

лення усуваються при зниженні дози.

При тяжких формах захворювань - гіпервентиляція, кетоз, респі-

раторно алкалоз, метаболічний ацидоз, кома, серцево-смокчу-

ДіСтено колапс, респіраторна недостатність, висока гіпог-

лікемія.

Лікування - швидке видалення препарату шляхом промивання ж-

лудка. негайна госпіталізація в спеціалізоване учреж-

дення. Контроль кислотно-лужної рівноваги. примусовий

лужний діурез, гемодіаліз або перитонеальний діаліз у разі

необхідності.

Розчинна (шипуча) форма представляє максимальну бе-

пеки як за рахунок зниження ризику поглинання великих кіль-

якостей препарату, так і завдяки поглинанню порівняно біль-

шого кількості води, що сприяє швидкому виведенню.

Фізико-хімічні властивості: 10 подільних розчинних ( "шипучих") табле-

ток білого кольору в тубах.

----- "АСПРО С" ----------------------------------------- -------

АСПРО С (ASPRO C, Ф. Хоффманн-Ля РОШ, Швейцарія)

--------------------

СКЛАД: 1 "шипуча" таблетка містить 320 мг ацетілсалі-

циловую кислоти і 200 мг аскорбінової кислоти.

Властивості ацетилсаліцилової кислоти є одним з са-

мих ефективних з відомих на сьогоднішній день універсальних

болезаспокійливих засобів.

Показання препарат аспро З чинить швидку дію

при головному болю, зубного болю, болісних менструаціях, рев-

матизмів, ішіасі, простріл, застуді, гарячкових станах,

грипі.

Дозування: дорослим - 1-2 "шипучі" таблетки. якщо необ

ходимо, препарат в тій же дозі можна повторно приймати через

кожні 4 години. Протягом 24 годин не слід приймати більше

12 "шипучих" таблеток. Дітям до 12 років препарат аспро З сліду-

ет призначати з обережністю. "Шипучі" таблетки слід перед

прийомом повністю розчинити у склянці води.

Побічна дія шлунково-кишкові виразки і кровотечі,

геморагічний діатез, важкі порушення функції печінки, по-

щення чутливість до саліцилатів, період лікування анти-

коагулянтами і кортикостероїдами, останній триместр беремен-

ності.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: болезаспокійливі засоби не слід прини-

мати постійно або у високих дозах без відповідних показу-

ний. Необхідно дотримуватися обережності при призначенні препара-

та пацієнтам, що страждають на діабет, і вагітним жінкам, де-

тям і підліткам при підозрі на грип або вітряну віспу в

увазі небезпеку розвитку синдрому Рейє. У період годування

грудьми слід відмовитися від прийому препарату у високих дозах.

Фізико-хімічні властивості: 12 або 20 таблеток в упаковці.

----- "АСПРО-С ФОРТЕ" --------------------------------------- ---

АСПРО-С ФОРТЕ (ASPRO-C FORTE, Ніколс, Австрія)

АСПРО-С ФОРТЕ (ASPRO-C FORTE, Ф. Хоффманн-Ля РОШ, Швейцарія)

--------------------

АСПРО-С ФОРТЕ (ASPRO-C FORTE, Ніколс)

Склад лікарського засобу: 1 пакетик гранулянтів для приго-

лення розчину містить 0,5 г ацетилсаліцилової кислоти,

0,3 г аскорбінової кислоти, 1,7 г сахарози і 0,01 г сахарину

натрію.10 пакетиків в упаковці.

АСПРО-С ФОРТЕ (ASPRO-C FORTE, Ф. Хоффманн-Ля РОШ)

СКЛАД: 1 "шипуча" таблетка або 1 пакетик з "шипучими"

гранулами містять 500 мг ацетилсаліцилової кислоти і 300 мг

аскорбінової кислоти.

Властивості, Показання см. Аспро С.

Дозування: дорослим - по 1-2 "шипучих" таблетки або з-

держімому 1 пакетика. Протягом 24 годин не слід приймати

більше 6 "шипучих" таблеток або 6 пакетиків. "Шипучі" таблетки

слід перед прийомом повністю розчинити у склянці води. з-

держімому одного пакетика висипають у склянку і заливають водою.

Дітям до 12 років препарат аспро З форте призначається з

обережністю.

Побічна дія см. Аспро С.

Фізико-хімічні властивості: 12 або 20 таблеток, 10 або 20 пакетиків в

упаковці.

----- "АСС + C-Меркле" -------------------------------------- -----

АСС + C-Меркле (ASS + C-MERCKLE, Людвіг Меркле ГмбХ, Австрія)

--------------------

АСПІРИН C (ASPIRIN C, БАЙЕР АГ, Німеччина), ФОРТАЛГІН З

(FORTALGIN C, ЛЕК Д.Д. Любляна, Словенія) - препарати з анало-

гічної вмістом активних компонентів.

СКЛАД: 1 "шипуча" таблетка містить 0,4 г ацетілсаліці-

ловой кислоти і 0,24 г аскорбінової кислоти.

Властивості ацетилсаліцилової кислоти обумовлює жаропо-

ніжа, протизапальну і болезаспокійливу дію, а

також антиагреганти ефекти препарату.

Показання лихоманка при інфекційно-запальних забо-

Леваном; больовий синдром слабкої і середньої інтенсивності раз-

особистого генезу (невралгія, міалгія, артралгія, головний біль).

Дозування: дорослим призначають по 1-2 таблетки до 3-х разів

на добу. Максимальна добова доза - 10 таблеток. дітям в

віці від 1 року до 12 років призначають по 0,25-0,5 таблетки

3-4 рази на добу. Перед вживанням препарат слід раство-

рить в склянці води.

Протипоказання: виразкові ураження шлунково-кишкового тракту у фазі

загострення; наявність в анамнезі вказівок на реакції гіпер

чутливості, викликані прийомом нестероїдних протизапальних засобів; важкі порушення

функції нирок; гемофілія, геморагічний діатез, гіпопротром-

бінемія; авітаміноз К; перший і останній триместри беремен-

ності, ранній дитячий вік (до 1 року).

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: з обережністю призначають препарат дітям

у віці до 14 років; хворим на подагру, пацієнтам з заболева-

нями печінки; хворим з виразковою хворобою і / або згадками в

анамнезі про кровотечі з шлунково-кишкового тракту, хворим з симптомами

диспепсії, годуючим матерям.

Побічна дія: при тривалому застосуванні можливі го-

ловокруженіе, головний біль, шум у вухах, слабкість, нудота,

анорексія, болі в епігастрії, діарея. При тривалому примене-

ванні в високих дозах можливе виникнення ерозій і виразок шлунково-кишкового тракту;

алергічні реакції (шкірний висип, набряк Квінке, бронхоспазм);

порушення функції печінки і нирок; тромбоцитопенія.

Лікарські Взаємодія ацетилсаліцилова кислота

підсилює дію гепарину, пероральних антикоагулянтів і

протидіабетичних засобів. Не слід призначати препарат

одночасно з іншими НПЗП, метотрексатом.

Фізико-хімічні властивості: 10 таблеток в упаковці.

----- "АТАРАЛГІН" ------------------------------------------ ----

АТАРАЛГІН (ATARALGIN, Лечіва, Чеська республіка)

--------------------

СКЛАД: 1 таблетка містить 325 мг парацетамолу, 130 мг

гуаіфенезіна і 70 мг кофеїну.

Властивості парацетамол є метаболітом фенацетину з

анальгезирующим фармакологічною дією, проте з більш

низьким наявністю побічних явищ. Надає, перш за все, ми-

оанальгезірующее дію. Гуаіфенезін є анксіолітиком,

підвищує терапевтичну дію парацетамолу і одночасним

але знижувальним його гостру токсичність. У атаралгіне він содер-

жится в незначній кількості і в рекомендованих дозах ока-

зивает лише мінімальний вплив на неспання. кофеїн

послаблює внаслідок свого сосудосуживающего дії голів-

ву біль, головним чином судинного походження. Анальге-

зірующее дію атаралгіна проявляється, як правило, в тече-

ня першої години і зберігається протягом 4 годин.

Показання: головний біль, болі вертеброгенного проісхож-

дення, помірні болі суглобів.

Дозування: дози підбираються індивідуально. зазвичай назна-

ють по 1-2 таблетки на добу, при необхідності - 3-6 таблеток

на добу в декілька прийомів. Максимальна разова доза состав-

ляє 3 таблетки.

Протипоказання: абсолютні - підвищена чутливою

ність до деякого із складових компонентів; важкі заболева-

ня печінки і нирок. Відносні - myasthenia gravis.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: не рекомендується тривале застосування

препарату при годуванні груддю. Пацієнти, які приймають препа-

рат, повинні утримуватися від усіх потенційно небезпечних видів

діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидкої реак-

ції.

Вагітність і ГОДУВАННЯ груддю: перехід парацетамолу в

молоко матерів-годувальниць може при тривалому застосуванні ма-

терью викликати у грудних дітей метгемоглобінемію; кофеїн про-

никает через плацентарний бар'єр.

Побічна дія: при рекомендованому дозуванні спостерігаються

приблизно в 1-2% випадків зазвичай у формі відсутності апетиту,

печії, нудоти, блювоти. У осіб, схильних до алергічних реак-

циям можливі висипання на шкірі, бронхоспазм. В рідких випадках

проявляються розлади кровотворення (нейтропенія, агрануло-

цитоз, гемолітична анемія, панцитопенія), частіше в комбінації

з іншими лікарськими засобами, що викликають патологи-

етичні зміни крові. Слабка метгемоглобінемія. при переді-

зіровке виникає небезпека серйозного пошкодження печінки і

нирок.

Лікарські Взаємодія парацетамол підвищує сиво-

роточние рівні ацетилсаліцилової кислоти, подовжує біологічний

ний напівперіод хлорамфеніколу, підсилює дію препара-

тов дікумарінового ряду. Гуаіфенезін потенціює пригнічуючий

дію на центральну нервову систему алкоголю, транквілізаторів і анестетиків загально-

го дії. Кофеїн послаблює антипсихотичний дію ній-

ролептіческіх засобів; в комбінації з саліціламі, кортикоїдами

або нестероїдними протиревматичними засобами збільшує

ризик пошкодження слизової оболонки шлунка.

Умови та термін зберігання при передозуванні атаралгіна слід через

змісту парацетамолу ввести не пізніше 10 годин бронхолізін

або в / в або в формі крапельної інфузії в 5% глюкози в загальній

дозі до 300 мг / кг на добу, всередину (або через зонд) - 70-140

мг / кг 3 рази на добу.

Фізико-хімічні властивості: 10 таблеток в упаковці.

----- АТЕНОЛОЛ -------------------------------------------- -----

АПО-Атенолу (APO-ATENOL, Апотекс Інк., Канада)

Атенобене (ATENOBENE, Людвіг Меркле ГмбХ, Австрія)

АТЕНОЛОЛ (ATENOLOL, ЛЮПИН, Індія)

АТЕНОЛОЛ (ATENOLOL, ШАЙППЕРЕЛЛІ СІРЛ, США)

АТКАРДІЛ (ATKARDIL, САН Фармасьютикал Індастріз, Індія)

БЕТАКАРД (BETACARD, ТОРРЕНТ Хаус Ко., Індія)

ДІГНОБЕТА (DIGNOBETA, Луітпольда-Фарма ГМБХ, Німеччина)

КАТЕНОЛ (CATENOL, кадила Лабораторіз, Індія)

ПРІНОРМ (PRINORM, Ай-Сі-Ен ГАЛЕНІКА, Югославія)

ТЕНОЛОЛ (TENOLOL, ІПКА Лабораторіз, Індія)

ТЕНОЛОЛ-50 (TENOLOL-50, ІПКА Лабораторіз, Індія)

Тенормін (TENORMIN, Зенека / Ай-Сі-Ай ФАРМАСЬЮТІКАЛС, Англія)

Тенормін (TENORMIN, Лахема, Чеська республіка)

ФАЛІТОНСІН (FALITONCIN, Салютас ФАХЛБЕРГ-ЛИСТ Фарма, Німеччина)

--------------------

АПО-Атенолу (APO-ATENOL, Апотекс Інк.)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 0,05 або 0,1

г атенололу.

Атенобене (ATENOBENE, Людвіг Меркле ГмбХ)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка, вкрита оболонкою,

містить 0,05 або 0,1 г атенололу.

АТЕНОЛОЛ (ATENOLOL, ЛЮПИН)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 0,025, 0,05

або 0,1 г атенололу. 30 або 100 таблеток в упаковці.

АТЕНОЛОЛ (ATENOLOL, ШАЙППЕРЕЛЛІ СІРЛ)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 0,025, 0,05

або 0,1 г атенололу. 50 або 100 таблеток в упаковці.

АТКАРДІЛ (ATKARDIL, САН Фармасьютикал Індастріз)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 0,05 або 0,1

г атенололу. 14 таблеток в упаковці.

БЕТАКАРД (BETACARD, ТОРРЕНТ Хаус Ко.)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 0,05 або 0,1

г атенололу. 10 таблеток в конвалют.

ДІГНОБЕТА (DIGNOBETA, Луітпольда-Фарма ГМБХ)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 0,025, 0,05

або 0,1 г атенололу.

КАТЕНОЛ (CATENOL, кадила Лабораторіз)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 0,05 або 0,1

г атенололу. 10 таблеток в конвалют, 10 конвалют в упаковці.

ПРІНОРМ (PRINORM, Ай-Сі-Ен ГАЛЕНІКА)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 0,1 г атено-

лола. 14 або 30 таблеток в упаковці.

ТЕНОЛОЛ (TENOLOL, ІПКА Лабораторіз)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 0,1 г атено-

лола. 10 таблеток у стрипах.

ТЕНОЛОЛ-50 (TENOLOL-50, ІПКА Лабораторіз)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 0,05 г, 1 мл

розчину для інфузій - 0,5 мг атенололу. 10 таблеток в стрі-

пах, ампули по 10 мл.

Тенормін (TENORMIN, Зенека / Ай-Сі-Ай ФАРМАСЬЮТІКАЛС)

СКЛАД: 1 таблетка містить 50 або 100 мг атенололу.

Властивості кардіоселективний блокатор бета-адренорецепто-

рів з переважною дією на бета 1 рецептори, які не обла-

дає мембраностабилизирующим ефектом і ССА. значно

зменшує максимальний тиск в лівому шлуночку істотно

не зраджуючи кінцевого діастолічного тиску. Зменшує частоту серцевих скорочень,

серцевий викид і ударний обсяг. Зменшує споживання міо

Кардом кисню. Збільшує системне судинне сопротивле-

ня. Підвищує ефективний нирковий кровообіг, але не змінює

клубочковоїфільтрації навіть при тривалому застосуванні. Удліня-

ет синусовий цикл, рефрактерний період, уповільнює АВ проводи-

мість.

Показання гіпертензія, стенокардія.

Дозування: у дорослих гіпотензивну дію обеспечива-

ється щоденним разовим пероральним прийомом препарату в дозі

50-100 мг. Оптимальний ефект досягається через одну-дві неде-

Чи. Подальшого зниження АТ можна досягти, застосовуючи тенормін в

комбінації з іншими гіпотензивними засобами. поєднання те-

норміна з діуретиками, забезпечує високу ефективність ле-

чення гіпертензії. У більшості пацієнтів, які страждають стіно

кардией, позитивний терапевтичний ефект досягається

після щоденного застосування 100 мг у вигляді разової або двухра-

зовой дози. Імовірність того, що збільшення дози буде

сприяти додатковому сприятливому дії даного

лікарського засобу мала.

Оскільки немає даних про використання тенормін в педіат-

рической практиці, його не рекомендується призначати дітям.

Для людей похилого віку і пацієнтів з нирковою не-

достатністю доза може бути зменшена. У пацієнтів з клі-

Ренс креатиніну, що перевищує 35 мл / хв / 1,73 кв.м (при нормі

100-150 мл / хв / 1,73 кв.м) значної кумуляції тенормін НЕ

відбувається. Для пацієнтів з кліренсом креатиніну 15-35

мл / хв / 1,73 кв.м (що еквівалентно 300-600 мкмоль / літр сиворо-

точного креатиніну) пероральна добова доза повинна состав-

лять 50 мг. Для пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 15

мл / хв / 1,73 кв.м (що еквівалентно понад 600 мкмоль / літр сиво-

роточного креатиніну) пероральна доза повинна бути рівною 50

мг при прийомі через день.

Пацієнтам, які знаходяться на гемодіалізі, слід перорально

приймати 50 мг тенормін після кожного сеансу діалізу. це

необхідно проводити в стаціонарних умовах, так як може

мати місце значне падіння артеріального тиску.

Протипоказання: АВ блокада другого і третього ступеня,

кардіогенний шок, тяжка серцева недостатність (IIБ-III

стадії).

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: необхідно дотримуватися обережності при

призначенні препарату пацієнтам із серцевою недостатністю, з

хронічної обструкцією дихальних шляхів. Одним з фармаколо-

ня дій тенормін є зниження ЧСС. При цьому

доза препарату може бути зменшена. Тенормін модифікує та-

хікардію гіпоглікемії. У пацієнтів з ІХС, як і у випадках при-

трансформаційних змін інших бета-блокаторів, лікування тенормін слід

припиняти поступово. Тенормін може посилювати розлади

периферичної артеріальної циркуляції.

У період терапії бета-блокаторами у пацієнтів з отягощен-

вим алергологічним анамнезом, реакції гіперчутливості

можуть проявлятися в більш вираженій формі. дані пацієнти

можуть не реагувати на звичайні дози адреналіну, який застосовується

при лікуванні алергічних реакцій.

Бета-блокатори слід з обережністю призначати в соче-

тании з такими антиаритміками 1 класу, як ді-

зопірамід і в поєднанні з верапамілом пацієнтам з порушеннями

функції шлуночків. Даною комбінації слід уникати в відно

шеніі пацієнтів з порушеннями провідності. внутрішньовенне вве-

дення верапамілу не слід здійснювати протягом 48 годин

після припинення застосування тенормін.

Бета-блокатори можуть посилювати гіпертензію, що виникла

після припинення застосування клонідину. Якщо обидва лікарських

засоби застосовуються одночасно, застосування бета-блокатора

слід припинити за кілька днів до припинення застосування

клонідину. При заміні клонидина терапією бета-блокатором з

застосуванням останнього слід почекати протягом несколь-

ких днів після припинення застосування клонідину.

При проведенні анестезії засобом вибору має стати

анестезуючий засіб, що володіє найменшим негативним

інотропною дією.

Застосування тенормін навряд чи яких-небудь негативних про-

разом позначиться на здатності пацієнтів вести машину або робо

тать з технікою.

Вагітність і ГОДУВАННЯ груддю: тенормін проходить через

плацентарний бар'єр. Досліджень відносного застосування

тенормін в першому триместрі немає, тому можливість

його шкідливої ​​дії на плід виключати не можна. тенормін під

ретельним контролем застосовувався при лікуванні гіпертензії в

третьому триместрі. Застосування тенормін у вагітних жінок в

Протягом тривалого періоду при лікуванні легких і помірних

форм гіпертензії викликало затримку внутрішньоутробного розвитку.

Перш ніж призначати тенормін вагітним жінкам, зокрема

в першому і в другому триместрах, або жінкам, які можуть

завагітніти, слід визначити співвідношення користі від примі

нання даного лікарського засобу і можливого ризику для

плода.

Має місце значна кумуляція тенормін в грудному

молоці. Годуючим матерям тенормін слід призначати з осторож-

ністю.

Побічна дія: похолодання кінцівок, втома, на-

рушення діяльності шлунково-кишкового тракту і в рідкісних випадках брадикардія. иног-

да можуть мати місце головний біль, зміна настроїв і усугуб-

ня серцевої недостатності. Відзначалися окремі випадки

розлади сну, подібного до того, що спостерігається при примене-

ванні інших бета-блокаторів, алопеції, тромбоцитопенії, пурпу-

ри, псоріазіформние шкірних реакцій, загострення псоріазу та

прискорення блокади серця у чутливих хворих. відзначено -

шкірний висип і / або сухість очей. Дані випадки рідкісні, і в біль-

шинстве з них симптоми зникали після припинення лікування.

Можливо припинення застосування лікарського засобу в тих

випадках, коли будь-які подібні реакції не можна пояснити какі-

мі-якими іншими причинами.

Фізико-хімічні властивості: 28 таблеток в упаковці.

Тенормін (TENORMIN, Лахема)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 0,05 або 0,1

атенололу.

ФАЛІТОНСІН (FALITONCIN, Салютас ФАХЛБЕРГ-ЛИСТ Фарма)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 0,05 або 0,1

г атенололу. 50 таблеток в упаковці.

----- Ауранофін -------------------------------------------- ----

АУРОПАН (AUROPAN, КРКА П.О., Словенія)

ГОЛЬДАР (GOLDAR, кадила Лабораторіз, Індія)

--------------------

АУРОПАН (AUROPAN, КРКА П.О.)

СКЛАД: 1 таблетка містить 3 мг Ауранофін (0,87 мг зо-

лота).

Властивості ауропан - препарат золота для прийому всередину. він

уповільнює, а іноді і зупиняє процес прогресування

захворювання. Максимальний ефект спостерігається при застосуванні

препарату на ранній стадії захворювання. хороший терапевті-

ний ефект досягається також у хворих з прогресуючим

захворюванням. Ауропан можна комбінувати з НПЗП. механізм

дії золота на сьогоднішній день до кінця не з'ясований, але

встановлено, що мова йде про різні імунних і неімунних

впливах.

Ревматоїдний артрит.

Дозування: звичайна добова доза становить 6 мг, яку

можна приймати в 1 (2 таблетки по 3 мг) або в 2 прийоми (по 1

таблетці вранці і ввечері). Таблетки приймати під час їжі. В

випадку, якщо протягом 4-6 місяців не досягається терапевті-

ний ефект, дозу можна збільшити до 9 мг, тобто 3 рази на

добу по 1 таблетці.

Побічна дія ауропан не призначається хворим, у кото

яких відзначається підвищена чутливість до золота та інших

важких металів; з прогресуючими захворюваннями нирок, пе-

чени і системи гемопоезу; період вагітності та годування

грудьми.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: перед початком терапії ауропаном необ

димо провести визначення рівня гемоглобіну, тромбоцитів,

трансаміназ, сечовини, креатиніну, протеїну в сечі. Протягом

першого року лікування необхідно щомісяця проводити лабора-

уторований контроль вмісту лейкоцитів, тромбоцитів, сечовини і

протеїну в сечі. Протягом другого року лікування ці исследова-

ня потрібно проводити кожні 2-3 місяці.

Побічна дія: відносно часто відзначається послабле-

ня стільця або навіть діарея, іноді супроводжуються болями в

шлунку або іншими гастроінтестінальнимі симптомами. Під час

терапії ауропаном можуть з'явитися висипання на шкірі та свербіж, а

також стоматит або кон'юнктивіт. У деяких хворих на початку

лікування виникає анемія, а іноді і лейкопенія. Тромбоцітопе-

ня з'являється менш ніж у 1% хворих, в зв'язку з цим терапію

необхідно припинити. При лікуванні ауропаном може з'явитися

минуща протеїнурія. Терапія припиняється тільки в тих слу

чаях, якщо протеїнурія більше 1 г / добу. Іноді виникають пре-

ходять порушення функцій печінки. Припинення терапії ауропа-

ном через побічних дій трапляється рідко.

Фізико-хімічні властивості: 30 таблеток в упаковці.

ГОЛЬДАР (GOLDAR, кадила Лабораторіз)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 3 мг аурано-

фіна. 10 або 100 таблеток в упаковці.

----- ауротіомалат НАТРІЮ --------------------------------------

Тауредон (TAUREDON, БИК гульден ГМБХ, Німеччина)

--------------------

СКЛАД: 1 ампула містить 0,01, 0,02 або 0,05 г ауротіо-

малата натрію.

Властивості Тауредон - базисний препарат для лікування ауто-

імунних захворювань. Гальмує антиген-індукованої стімуля-

цію лімфоцитів, пригнічує фагоцитоз, стабілізує лізосомаль-

ні мембрани, блокує антигенні детермінанти колагенових

волокон.

Ревматоїдний артрит, псоріатичний артрит,

ювенільний ревматоїдний артрит.

Дозування: доза підбирається індивідуально. На 1-му тижні

лікування препарат вводять 1 раз в дозі 10 мг, на 2-му тижні - 1

раз в дозі 20 мг, на 3-му тижні - 1 раз в дозі 50 мг. починаючи

з 4-го тижня, протягом 20 тижнів препарат вводять щотижня

в дозі 50 мг. Потім переходять на підтримуючу терапію дозою

50 мг на місяць до загальної введеної дози 3 р За свідченнями пре-

Параті може застосовуватися роками по 1-ій ін'єкції (50 мг) в

місяць. Тауредон вводиться тільки глибоко в / м.

Протипоказання: порушення кровотворення; ускладнений

цукровий діабет; нефрози і нефрити; важке ураження печінки;

язвений коліт; період вагітності.

Побічна дія: еозинофілія, лейкопенія, тромбоцітопе-

ня, агранулоцитоз. Іноді - висип, гінгівіт, стоматит,

ентероколіт, циліндрурія, гематурія, протеїнурія. виражені

побічні явища можуть служити приводом для припинення терапії

препаратом.

Фізико-хімічні властивості: 10 ампул в упаковці.

----- ацебутолол ГІДРОХЛОРИД ----------------------------------

Сектраль (SECTRAL, ПОЛЬФА, Польща)

Сектраль (SECTRAL, РОН-Пуленка Рорером, США-Франція)

--------------------

Сектраль (SECTRAL, ПОЛЬФА)

СКЛАД: 1 таблетка містить 0,2 або 0,4 г ацебутолола.

Властивості кардіоселективний бета-адреноблокатор з ССА і

мембраностабілізуючу дію. Має антиангінальну,

гіпотензивну і антиаритмічну ефектами. У спокої мало влі-

яет на автоматизм синусового вузла, ЧСС, скоротність міокарда.

При фізичної і психоемоційної навантаженні викликає уражень

ЧСС, зменшення серцевого викиду і потреби міокарда в

кисні. Надає гіпотензивний ефект, який стабілізі-

руется до кінця 2-го тижня призначеного курсу. при застосуванні

в середніх терапевтичних дозах не чинить істотного

впливу на гладку мускулатуру бронхів і периферичних арте-

рий. Чи не робить істотного впливу на вуглеводний і ліпід-

ний обміни.

Показання: артеріальна гіпертонія; профілактика прісту-

пов стенокардії; порушення ритму серця (надшлуночкова тахи-

кардия, екстрасистолія).

Дозування: середня добова доза становить 400 мг у 1

або 2 прийоми. Максимальна добова доза - 800 мг.

Протипоказання: АВ блокада II, III ступеня; сіноауріку-

лярная блокада; брадикардія (ЧСС менше 50 ударів в хв.);

синдром слабкості синусового вузла; гіпотонія; хронічна сер-

дечний недостатність IIБ-III стадії; гостра серцева не-

достатність; метаболічний ацидоз; бронхіальна астма; тя

желие розлади периферичного кровообігу; період бе-

ремінь; лактація; підвищена чутливість до ацебутоло-

лу.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: необхідно дотримуватися обережності при

призначенні препарату пацієнтам з бронхообструктивним сіндро-

мом, вираженими порушеннями функції нирок, з цукровим діабе-

тому (особливо при його лабільному перебігу), хворобою Рейно і

різними облітеруючі захворювання периферичних арте-

рий, феохромоцитомою (у цьому випадку необхідно попереднє

лікування альфа-адреноблокаторами).

У хворих з печінковою недостатністю потрібно коригу-

ція режиму дозування. Скасування сектраль слід проводити посаді-

пінно, знижуючи дозу протягом 2 тижнів або більше.

Побічна дія: можливі нудота, діарея, похолодання і

парестезії кінцівок, шкірні алергічні реакції. рідко

бувають порушення АВ провідності, брадикардія, виражена ги

потонемо, запаморочення, стомлюваність. У схильних па-

ціент можливі погіршення бронхіальної прохідності, появле-

ня симптомів серцевої недостатності.

Лікарські Не рекомендується поєднання

сектраль з аміодароном, верапамілом, хінідином, галогенсодер-

жащімі засобами для наркозу, інсуліном, похідними сульфо-

нілмочевіни, препаратами, що містять гідроокис алюмінію.

Обережно призначають препарат одночасно з індометацином

і нейролептиками.

Фізико-хімічні властивості: 20 таблеток в упаковці.

Сектраль (SECTRAL, РОН-Пуленка Рорером)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 200 або 400

мг ацебутолола; 20 або 30 таблеток в упаковці відповідно.

----- "АЦЕНОЗІН" ------------------------------------------ -----

АЦЕНОЗІН (ACENOSIN, Хемофарм Д.Д., Югославія)

--------------------

Бринердин (BRINERDIN, сандоз Фарма ЛТД, Швейцарія), норматенс

(NORMATENS, ПОЛЬФА, Польща) - препарати з аналогічним утримуючи-

ням активних компонентів.

СКЛАД: 1 драже містить 0,5 мг Дігідроергокрістін, 0,1

мг резерпіну і 5 мг Клопамід.

Властивості дія препарату зумовлена ​​сумою ефектів,

властивих його складовими компонентами. Дігідроергокрістін, блоки-

руя альфа-адренорецептори артеріальних судин, надає

судинорозширювальну дію і знижує загального периферичний

судинний опір. Резерпін - симпатолітики, знижує

ЧСС, оказивет центральне седативну дію. Клопамід - діу-

Ретик середньої сили дії, сприяє виведенню з орга-

нізма іонів натрію, хлору, калію і води.

Показання слабка і помірна артеріальна гіпертонія.

Дозування: дозу препарату підбирають індивідуально. зазвичай

початкова доза становить по 1 драже на добу (вранці). при не-

обходимости дозу збільшують до 2 драже на добу (в 2 прийоми).

Після стабілізації артеріального тиску підтримуюча доза - по 1 драже ежед-

невно або через день.

Підвищена чутливість до компонен-

там препарату; недавно перенесений інфаркт міокарда; наруше-

ня кровотворення; тяжкі порушення функції печінки і нирок;

депресія; гіпокаліємія; виразкова хвороба шлунка та двенадца-

палої кишки в фазі загострення; язвений коліт; важкі

форми стенокардії і аритмій; феохромоцитома; паркінсонізм; пе-

риод вагітності та годування груддю.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: необхідно дотримуватися обережності при

призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, подагрою,

бронхообструктивним синдромом. Пацієнти, які приймають препарат,

повинні утримуватися від усіх потенційно небезпечних видів діяль-

ності, що вимагають підвищеної уваги і швидкої реакції.

В період лікування аценозіном необхідно контролювати з-

тримання калію в крові і психічний стан хворих. при

тривалому застосуванні препарату рекомендується дієта з підвищеною

вим вмістом калію або додаткове призначення препаратів

калію.

Побічна дія: нудота, блювота, гіпокаліємія, гіпонат-

риємо, закладеність носа, алергічні реакції. В окремих

випадках гіперурикемія, гіперглікемія, ортостатична гіпото-

ня, м'язова слабкість, депресія. При тривалому застосуванні

препарату в високих дозах можливі парестезії, імпотенція, ги

некомастія, порушення сечовипускання і зору.

Лікарські Не рекомендується одновре-

менное застосування інгібіторів МАО, леводопи і ацеталозаміда.

Аценозін послаблює ефективність пероральнихгіпоглікемічних

препаратів, трициклічних антидепресантів, антикоагулянтів.

Може знадобитися зниження їх дози препаратів літію при з-

четанія їх з аценозіном. При одночасному прийомі барбітуратів

або вживанні алкоголю посилюється гіпотензивна дія

аценозіна, а поєднання з глюкокортикостероїдними або слабі-

тільними засобами підвищує ризик розвитку гіпокаліємії.

Фізико-хімічні властивості: 50 драже в упаковці.

-----АЦЕТИЛСАЛІЦИЛОВА КИСЛОТА--------------------------------

АЛКА-Зельтцера (ALKA-SELTZER, БАЙЕР АГ, Німеччина)

АНБОЛ (ANBOL, Ай-Сі-Ен ГАЛЕНІКА, Югославія)

АНОПІРИН (ANOPYRIN, А / Про Словакофарма, Словаччина)

АПО-АСА (APO-ASA, Апотекс Інк., Канада)

Аспізол (ASPISOL, БАЙЕР АГ, Німеччина)

АСПІРИН (ASPIRIN, БАЙЕР АГ, Німеччина)

АСПІРИН (ASPIRIN, Ж.Р. ШАРМУ Оверсис ПВТ, Індія)

АСПІРИН (ASPIRIN, П'єр Фабр Медикамент, Франція)

АСПІРИН 100 (ASPIRIN 100, БАЙЕР АГ, Німеччина)

АСПІРИН P (ASPIRIN S, Ж.Р. ШАРМУ Оверсис ПВТ, Індія)

АСПІРИН Диспергованість (ASPIRIN DISPERGOUS, Натка, Індія)

АСПРО (ASPRO, Ф. Хоффманн-Ля РОШ, Швейцарія)

АСС 100-Меркле (ASS 100-MERCKLE, Людвіг Меркле ГмбХ, Австрія)

АСС-Меркле (ASS-MERCKLE, Людвіг Меркле ГмбХ, Австрія)

АЦЕЗАЛ (ACESAL, БИК гульден ГМБХ, Німеччина)

АЦЕТІЛІН (ACETILIN, БРІСТОЛЬ-МАЙЄРС Сквібб, США)

АЦЕТІЛСАЛІЦІЛБЕНЕ (ACETYLSALICYLBENE, Людвіг Меркле ГмбХ,

Австрія)

АЦЕТІСАЛ pH-8 (ACETISAL pH-8, Ай-Сі-Ен ГАЛЕНІКА, Югославія)

АЦІЛПІРІН РОЗЧИННИЙ (ACYLPYRIN EFFERVESKENS,

А / Про Словакофарма, Словаччина)

КОЛЬФАРІТ (COLFARIT, БАЙЕР АГ, Німеччина)

МІДОЛ (MIDOL, Хемофарм Д.Д., Югославія)

НОВАНДОЛ (NOVANDOL, ЗДРАВЛЕ, Югославія)

НЬЮ-аспера (NEW-ASPER, СПЕЦІФАР С.А., Греція)

--------------------

АЛКА-Зельтцера (ALKA-SELTZER, БАЙЕР АГ)

СКЛАД: 1 "шипуча" таблетка містить 324 мг ацетілсалі-

циловую кислоти, 965 мг лимонної кислоти і 1625 мг натрію бі-

карбонату.

Властивості ацетилсаліцилової кислоти має жаропоніжаю-

щим, протизапальною ефектами, а також антиагрегантним

дією. Натріюбікарбонат нейтралізує вільну соляну

кислоту в шлунку, що зменшує ризик виникнення ульцеро-

генного дії ацетилсаліцилової кислоти.

Показання: головний біль, постійні і короткочасні

болю у пацієнтів з підвищеною кислотністю шлункового соку.

Дозування: разова доза для дорослих - 1-2 таблетки.

Максимальна добова доза - 8 таблеток. Дітям призначають разо-

ву дозу по 0,5-1,5 таблетки; максимальна добова доза - 4

таблетки. Перед застосуванням препарат слід розчинити в 1

склянці води (температура не повинна перевищувати 25 град. С).

Небажано застосування в підвищених дозах.

Протипоказання: не слід застосовувати при патологічної

схильності до кровотеч. Небажано застосовувати препарат

при одночасній терапії антикоагулянтами (наприклад, ви-

водними кумарину, гепарином), при нестачі глюкозо-6-фосфат

дегідрогенази; при астмі, підвищеній чутливості до салі-

цілатам і інших протизапальних і протиревматичних

засобам чи інших алергенів; при хронічних або рецідівіру-

чих захворюваннях шлунка і дванадцятипалої кишки, при на-

рушення функції нирок; в період вагітності, особливо в

останньому триместрі.

Для лікування дітей та підлітків з гарячковими стану-

ми алка-зельтцер повинен застосовуватися тільки тоді, коли інші

заходи не дають ефекту. Якщо при цих станах спостерігається

тривало безперервна блювота, то це може бути ознакою

синдрому Рейє.

Побічна дія: в окремих випадках - гіперергічні ре-

акції (наприклад, шкірні, напади задишки); в дуже рідкісних слу-

чаях - скарги з боку шлунково-кишкового тракту, шлунково-кишкові кровотечі,

тромбоцитопенія.

Лікарські Взаємодія посилюється дія анти-

коагулянтів (наприклад, похідних кумарину, гепарину); ризик

шлунково-кишкової кровотечі при одночасному лікуванні

кортикостероїдами; небажані поєднання з усіма НПЗП, ги

поглікемізірующімі засобами (похідними сульфанілмочеві-

ни), метотрексатом.

Знижує ефективність дії спиронолактона, фуросемі-

да, протиподагричних засобів.

Умови та термін зберігання симптомами передозування у дітей і хворих

похилого віку можуть бути запаморочення і дзвін у вухах.

Фізико-хімічні властивості: 10, 20 і 40 таблеток в упаковці.

АНБОЛ (ANBOL, Ай-Сі-Ен ГАЛЕНІКА)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 0,3 г аце-

тілсаліціловой кислоти. 20 або 300 таблеток в упаковці.

АНОПІРИН (ANOPYRIN, А / Про Словакофарма)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 0,4 г аце-

тілсаліціловой кислоти, 0,111 г карбонату кальцію і 0,1 г гли-

цина. 10 "буферних" таблеток в упаковці.

АПО-АСА (APO-ASA, Апотекс Інк.)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 0,325 г аце-

тілсаліціловой кислоти.

Аспізол (ASPISOL, БАЙЕР АГ)

СКЛАД: 1 флакон з сухим речовиною для ін'єкцій містить

0,9 г DL-лізінмоноацетілсаліцілата (що відповідає 0,5 г

ацетилсаліцилової кислоти) і 0,1 г аминоуксусной кислоти, 1

ампула розчинника містить 5 мл води для ін'єкцій.

Властивості ацетілсаліцілат добре розчинний у воді. раст

злодій можна вводити в / в і в / м. Спектр дії Аспізол соот-

ветствует спектру дії ацетилсаліцилової кислоти. Однак,

знеболювальну дію настає набагато швидше, ніж при

прийомі всередину. Більш вираженим є також жарознижувальну,

противоревматическое і протизапальну дію. При в / м

і в / в ін'єкції інгібування агрегації тромбоцитів настає

швидко, при в / в введенні вже приблизно через 2 хв.

Показання післяопераційні та інші стани, сопро-

тися больовим синдромом, наприклад, колікоподобние болю

(Якщо необхідно, разом зі спазмолітичним засобом); ги

пертерміей; ревматичні захворювання; невралгії та неврити;

запалення поверхневих вен; для запобігання послеопераці-

ційних тромбозів і емболій.

У дітей і підлітків з захворюваннями, що супроводжуються

підвищенням температури тіла, через можливе настання

синдрому Рейє Аспізол слід застосовувати лише в тому випадку,

коли інші заходи не дають ефекту.

Дозування: для дорослих зазвичай становить 1 флакон; при

дуже сильних болях, для премедикації при оперативних втручання-

нізацією, а також при колікоподобние болях за один раз сліду-

ет вводити вміст 2 флаконів. При повторному застосуванні не

слід перевищувати добової дози в 10 флаконів.

Звичайна добова доза для дітей, включаючи грудних дітей,

становить 10-25 мг / кг ваги.Цю добову дозу слід разде-

лити на 2-3 введення.

Використовують тільки свіжоприготований розчин.

Як антикоагулянт - 1-2 флакона з сухою речовиною в добу

аж до переходу на пероральну терапію кольфарітом

(Colfarit). Розчинник додають до сухої речовини; раство-

ширення відбувається при нетривалому струшуванні.

Внутрішньовенно вводити тільки свіжоприготований, прозрач-

ний розчин. Його можна також додавати до розчину для непро-

тривалості вливання (1 флакон Аспізол на не більше 250 мл

розчину натрію хлориду, глюкози або сорбіту) або повільно

вводити шприцом в інфузійну трубку поблизу канюлі.

Аспізол можна ін'єктувати глибоко в / м. при повторному

введенні рекомендується поміняти місце ін'єкції.

Протипоказання: не слід застосовувати при виразковій бо-

лезни та інших захворюваннях шлунка і дванадцятипалої киш-

ки; при патологічної схильності до кровотечі; при одновре-

тимчасової терапії антикоагулянтами (наприклад, похідними кума-

рина, гепарином, за винятком Низькодозовані терапії ге

Парин (Low-doze-Heparin), з одночасним контролем коагуля-

ційного статусу); при нестачі глюкозо-6-фосфат-дегідроге-

називаються (через можливе гемолізу потрібна індивідуальна оцен-

ка співвідношення користі і ризику); при астмі або при підвищеній

чутливості до саліцилатів та інших протівовоспалітель-

вим / протиревматичних засобів або іншим алергенним ве-

ществить; при порушеннях функції нирок (потрібен ретельний

контроль); під час вагітності, особливо в останній

триместр (з огляду на можливий підвищений ризик кровотечі).

Призначення препарату пацієнтам з сенним нежиттю, полі-

пами носа або хронічними інфекційними захворюваннями диха-

них шляхів (особливо в поєднанні з явищами, що нагадують

сінної нежить), а також для хворих з підвищеною чутливою

ністю до болезаспокійливих і протиревматичних засобів будь-якого

типу або інших речовин пов'язано з ризиком виникнення

нападу бронхіальної астми (аспіринова астма). Аспізол НЕ

слід вводити перед операцією, коли потрібен повний ге

мостаз. При регулярному введенні у високих дозах годування

грудьми слід припинити. У дітей і підлітків з захворювання-

ми, що протікають з підвищенням температури тіла, Аспізол повинен

застосовуватися тільки в тому випадку, коли інші заходи не-

ефективні, і при безперервної блювоті необхідно його потрібно

виключити.

Побічна дія: в окремих випадках - гіперергічні ре-

акції (наприклад, шкірні, напади задишки); в дуже рідкісних слу-

чаях - скарги з боку шлунково-кишкового тракту, шлунково-кишкові кровотечі,

тромбоцитопенія.

Лікарські Взаємодія посилюється дія анти-

коагулянтів (наприклад, похідних кумарину, гепарину); ризик

шлунково-кишкової кровотечі при одночасному лікуванні

кортикостероїдами; небажані поєднання з усіма НПЗП, ги

поглікемізірующімі засобами (похідними сульфанілмочеві-

ни), метотрексатом. Знижує ефективність дії спіронолак-

тони, фуросеміду, протиподагричних засобів. антацидні

препарати негативно впливають на підтримання високих безперервне

них концентрацій саліцилатів в крові.

Умови та термін зберігання при високодозової тривалої терапії тре-

буется регулярний контроль за функціями печінки (рівнем

трансаміназ), особливо у дітей. симптомами передозування

у дітей і хворих літнього віку можуть бути запаморочення

і дзвін у вухах.

Фізико-хімічні властивості: 5 або 25 флаконів (в комплекті з ампулами)

в упаковці.

АСПІРИН (ASPIRIN, БАЙЕР АГ)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 0,5 г аце-

тілсаліціловой кислоти. 20, 50 або 100 таблеток в упаковці.

АСПІРИН (ASPIRIN, Ж.Р. ШАРМУ Оверсис ПВТ)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 0,5 г аце-

тілсаліціловой кислоти. 100 таблеток в упаковці.

АСПІРИН (ASPIRIN, П'єр Фабр Медикамент)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 0,5 г аце-

тілсаліціловой кислоти. 30, 100 або 1000 таблеток в упаковці.

АСПІРИН 100 (ASPIRIN 100, БАЙЕР АГ)

СКЛАД: 1 таблетка містить 0,1 г ацетилсаліцилової

кислоти.

Властивості ацетилсаліцилової кислоти має жаропоніжаю-

щим, протизапальною ефектами. зменшує агрегацію

тромбоцитів, запобігає утворенню тромбів.

Показання: біль (наприклад, головні, зубні, м'язові і

суглобові, болю після травм), запалення, гарячкові состоя-

ня.

Через можливу появу синдрому Рейє використання

препарату аспірин 100 для лікування дітей та підлітків з ліхора-

дочно захворюваннями допускається тільки тоді, коли інші

заходи не дають бажаного ефекту.

Дозування: дітям до 2 років доза підбирається індивідуально.

Разова доза для дітей у віці від 2 до 3 років становить 1

таблетку; від 4 до 6 років - 2 таблетки; від 7 до 9 років - 3 таб-

льотки. Кратність прийому - 1-3 рази на добу. тривалість

лікування - 1-2 тижні.

Протипоказання: не слід застосовувати при виразковій бо-

лезни шлунка і дванадцятипалої кишки.

Далі см. Алка-зельцер.

Побічна дія, ЛІКАРСЬКІ Взаємодія і переді-

ЗІРОВКА: см. Алка-зельцер.

Фізико-хімічні властивості: 20 таблеток в упаковці.

АСПІРИН P (ASPIRIN S, Ж.Р. ШАРМУ Оверсис ПВТ)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 0,35 г аце-

тілсаліціловой кислоти, 0,105 г кальцію карбонату і 0,035 г

лимонної кислоти безводної. 100 таблеток в упаковці.

АСПІРИН Диспергованість (ASPIRIN DISPERGOUS, Натка)

Склад лікарського засобу: см. Аспірин P.

АСПРО (ASPRO, Ф. Хоффманн-Ля РОШ)

СКЛАД: 1 таблетка містить 0,32 або 0,5 г, 1 "шипуча"

таблетка - 0,5 г ацетилсаліцилової кислоти.

Показання препарат чинить швидку дію при голів-

ної болю, зубного болю, болісних менструаціях, ревматизмі,

ішіасі, простріл, застуді, гарячкових станах, грипі.

Дозування: разова даза для дорослих - 1-2 (при мігрені -

2) таблетки або "шипучі" таблетки. Якщо необхідно, препарат

в тій же дозі можна повторно приймати через кожні 4 години. В

Протягом доби не слід приймати більше 6 таблеток по 0,5 г

або 12 таблеток по 0,32 г. Дітям до 12 років препарат слід

призначати з обережністю. Дітям у віці 12-15 років - 1 "ши-

пучая "таблетка або 1 таблетка по 0,32 г; не слід приймати

більше 4 таблеток по 0,5 г або 6 таблеток по 0,32 г протягом

діб. "Шипучі" таблетки слід перед прийомом повністю

розчинити в склянці води.

Побічна дія шлунково-кишкові виразки і кровотечі,

геморагічний діатез, важкі порушення функції печінки, по-

щення чутливість до саліцилатів, період лікування анти-

коагулянтами і кортикостероїдами, останній триместр беремен-

ності.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: болезаспокійливі засоби не слід прини-

мати постійно або у високих дозах без відповідних показу-

ний. Необхідно дотримуватися обережності при призначенні препара-

та пацієнтам, що страждають на діабет, і вагітним жінкам, де-

тям і підліткам при підозрі на грип або вітряну віспу в

увазі небезпеку розвитку синдрому Рейє. У період годування

грудьми слід відмовитися від прийому препарату у високих дозах.

Фізико-хімічні властивості: 30 або 60 таблеток по 0,32 г, 10, 30 або

60 таблеток по 0,5 г, 12 або 20 "шипучих" таблеток в упаковці.

АСС 100-Меркле (ASS 100-MERCKLE, Людвіг Меркле ГмбХ)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 0,1 г аце-

тілсаліціловой кислоти. 20 таблеток в упаковці.

АСС-Меркле (ASS-MERCKLE, Людвіг Меркле ГмбХ)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 0,1, 0,3 або

0,5 г ацетилсаліцилової кислоти.

АЦЕЗАЛ (ACESAL, БИК гульден ГМБХ)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 0,5 г аце-

тілсаліціловой кислоти. 20 таблеток в упаковці.

АЦЕТІЛІН (ACETILIN, БРІСТОЛЬ-МАЙЄРС Сквібб)

Склад лікарського засобу: см. Ацезал.

АЦЕТІЛСАЛІЦІЛБЕНЕ (ACETYLSALICYLBENE, Людвіг Меркле ГмбХ)

Склад лікарського засобу: 1 кислотостійка таблетка з-

тримає 0,5 г ацетилсаліцилової кислоти. 20 або 500 таблеток у

упаковці.

АЦЕТІСАЛ pH-8 (ACETISAL pH-8, Ай-Сі-Ен ГАЛЕНІКА)

Склад лікарського засобу: 1 "шипуча" таблетка містить 0,5

г ацетилсаліцилової кислоти. 15 таблеток в упаковці.

АЦІЛПІРІН РОЗЧИННИЙ (ACYLPYRIN EFFERVESKENS,

А / Про Словакофарма)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 0,1, 0,3 або

0,5 г ацетилсаліцилової кислоти. 50 або 100 таблеток у упаков-

ке.

КОЛЬФАРІТ (COLFARIT, БАЙЕР АГ)

Склад лікарського засобу: 1 капсула містить 0,5 г аце-

тілсаліціловой кислоти. 50 капсул в упаковці.

МІДОЛ (MIDOL, Хемофарм Д.Д.)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 0,25 або 0,5

г ацетилсаліцилової кислоти. 20 таблеток в упаковці.

НОВАНДОЛ (NOVANDOL, ЗДРАВЛЕ)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 0,3 г аце-

тілсаліціловой кислоти.

НЬЮ-аспера (NEW-ASPER, СПЕЦІФАР С.А.)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 500 мг аце-

тілсаліціловой кислоти. 20 таблеток в упаковці.

----- аципимокс -------------------------------------------- ----

ОЛБЕТАМ (OLBETAM, ФАРМІТАЛІЯ Карло Ерба SRL, Італія)

--------------------

СКЛАД: 1 капсула містить 0,25 г аципимокс.

Властивості гіполіпідемічний засіб, що зменшує содер-

жание в сироватці крові тригліцеридів і вільних жирних

кислот. Пригнічує ліполіз і прискорює катаболізм ЛПДНЩ

за допомогою стимуляції ліпопротеінліпази.

Показання некоррегіруемая дієтою та фізичними навантаження-

ми гіперліпопротеїнемія IIA, IIБ, III, IV і V типів.

Дозування: доза препарату підбирається індивідуально.

Зазвичай - по 0,25 г 2 рази на добу при IV типі гіперліпопротеі-

немии і 3 рази на добу при II, III і V типах. при необхід

мости доза може бути збільшена. При призначенні препарату па-

ціент з порушеннями видільної функції нирок (кліренс

креатиніну - 40-80 мл / хв) дозу необхідно знизити до 0,25 г 1

раз на добу, при кліренсі креатиніну 20-40 мл / хв - 0,25 г че-

рез день. Препарат приймають після їди.

Підвищена чутливість до препара-

ту; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту у фазі загострення, період

вагітності та годування груддю.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: необхідно регулярно контролювати

функціональний стан печінки і нирок, а також склад і з-

тримання ліпідів в сироватці крові при тривалому лікуванні пре-

Параті.

Побічна дія: гіперемія шкіри з відчуттям тепла, при-

ліб крові до обличчя, свербіж проходять самостійно в процесі ле-

чення. Іноді - диспептичні явища, головний біль. можли

ни алергічні реакції. При виражених проявах реакцій

гіперчутливості лікування необхідно припинити.

Фізико-хімічні властивості: 30 капсул в упаковці.

----- "АЦІФЕІН" ------------------------------------------ ------

АЦІФЕІН (ACIFEIN, А / Про Словакофарма, Словаччина)

--------------------

СКЛАД: 1 таблетка містить 0,25 г ацетилсаліцилової

кислоти, 0,2 г кофеїну і 0,2 г парацетамолу.

Властивості комбінований препарат володіє анальгезі-

рующим, жарознижувальну і протизапальну дію.

Показання: головний, м'язова, зубний біль; невралгія;

болю в суглобах (особливо ревматичного генезу); гострі

респіраторні захворювання.

Дозування: разова доза при больовому синдромі становить

1-2 таблетки. Максимальна добова доза - 3-6 таблеток. пре

Параті слід приймати під час або після їди, розчинивши таб-

летку в невеликій кількості рідини. При прийомі високих доз

аціфеіна рекомендується запивати таблетки лужною водою.

Підвищена чутливість до компонен-

там препарату; виразкова хвороба; бронхіальна астма; геморра-

гический діатез; хірургічні втручання, що супроводжуються

рясними кровотечами; захворювання нирок; подагра.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: під час лікування препаратом необхідно

виключити вживання алкоголю; в період вагітності до-

пускається тільки короткочасне застосування препарату.

Побічна дія: алергічні реакції, дражливе

дію на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, нудота, блювота, головокру-

ються, підвищена кровоточивість.

Фізико-хімічні властивості: 10 таблеток в упаковці.

----- "БАРАЛГИН" ------------------------------------------ -----

БАРАЛГИН (BARALGIN, ХЕХСТ Актіенгессельшафт, Німеччина)

--------------------

МІНАЛЬГАН (MINALGAN, Менон Фарма, Індія), спазган (SPASGAN,

ТАТА Фарма, Індія), спазмалгон (SPASMALGON, фармахім А / О, Бол-

гария), СПАЗМАЛЬГІН (SPASMALGIN, ТОРРЕНТ Хаус Ко., Індія) три-

ГАН (TRIGAN, кадила Лабораторіз, Індія) - препарати з анало-

гічної вмістом активних компонентів.

СКЛАД: 1 таблетка, 5 мл (1 ампула) розчину, 1 мл крапель

і 1 свічка містять 0,5, 2,5, 0,5 і 1,0 г метамізолу соот-

повідно, 0,005, 0,01, 0,005 і 0,01 г пітофенону гідрохлорі-

да (4 '- (піперіодіноетоксі) -карбметоксі-бензофенон гідрохлорид)

відповідно; всі форми містять 0,0001 г фенпіверинію бромі-

да (2,2-дифеніл-4-піперидил-етілацетамід бромметілат).

Властивості в складі препарату міститься три діючих

компоненти - анальгетик, спазмолітик і гангліоблокатор. препа-

рат надає швидко наступає і довготривале обез-

болівающее дію при больовому синдромі, пов'язаному зі спасті-

ного скороченням гладкої мускулатури, впливає безпосередньо

на м'язові клітини, а також на проходження вагусного імпульсу.

Показання больовий синдром різної етіології, особливо

пов'язаний зі спазмом гладкої мускулатури (ниркова колька,

спазми шлунку і кишечника, спастична дисменорея, печеноч-

ная колька, дискінезії жовчних шляхів); зняття спазмів при

рентгенологічних дослідженнях.

Отримано хороші результати при використанні препарату у

пацієнтів зі стенокардією і інфарктом міокарда. баралгін НЕ

знижує постачання серця киснем, як це спостерігається при

застосуванні дериватів морфію. Напади бронхіальної астми ліг-

кой і середнього ступеня тяжкості можна лікувати в / в введенням

баралгина. Препарат показаний також при мігрені, пов'язаної зі

спазмом судин.

Дозування: при нападах коліки препарат застосовується в / в

по 1 ампулі і вводиться протягом 5-8 хв. повторне введення

рекомендується через 6-8 годин. Дія препарату настає

через 20-30 хв.

Застосування препарату в формі таблеток, крапель або свічок

показано як додаткове лікування після введення розчину, а

також при легких і середніх ступенях вираженості больового

синдрому, пов'язаного зі спазмом гладкої мускулатури:

-------------------------------------------------- -----------

Добова доза Таблетки Краплі Свічки

-------------------------------------------------- -----------

Дорослі 3 рази 3-4 рази 2-3 рази

по 2 таб. по 20-40 кап. по 1 свічці

-------------------------------------------------- -----------

Діти шкільного 3 рази 3-5 разів 1-2 рази

віку по 0,5-1 таб. по 10-15 кап. по 0,5-1 св.

-------------------------------------------------- -----------

Діти дошкільну 5-6 разів

ного віку по 3-5-8 кап.

-------------------------------------------------- -----------

При необхідності препарат може застосовуватися протягом

декількох тижнів.

Протипоказання: алергічні реакції на похідні

пиразолона, гранулоцитопенія, гостра переміжна порфірія,

колапс, важка форма серцевої недостатності, тахіаритмія,

недостатність коронарного кровообігу, глаукома, гіперт-

рофія простати, мегаколон.

Баралгін не призначається новонародженим молодше 4-х місяців.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: необхідно дотримуватися обережності при

призначенні препарату пацієнтам зі свіжим інфарктом міокарда і

в період вагітності. Препарат може впливати на псіхофізі-

етичні здатності організму, послаблюючи увагу і уповільнюючи від-

ветние реакції, особливо при одночасному вживанні спирт-

них напоїв або прийомі препаратів, що пригнічують ЦНС.

Побічна дія: алергічні реакції, а при тривалому

застосуванні препарату можлива гранулоцитопенія (у цьому випадку

лікування необхідно припинити).

Фізико-хімічні властивості: 20 таблеток, 5 ампул або 5 свічок в упа-

куванні.

----- безафібрат -------------------------------------------- ---

БЕЗАЛІП (BEZALIP, БЕРІНГЕР Мангеймі ГМБХ, Австрія)

БЕЗАЛІП РЕТАРД (BEZALIP RETARD, БЕРІНГЕР Мангеймі ГМБХ,

Австрія)

БЕЗАМІДІН (BEZAMIDIN, КРКА П.О., Словенія)

--------------------

БЕЗАЛІП (BEZALIP, БЕРІНГЕР Мангеймі ГМБХ)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 0,2 г беза-

фібратом. 30 або 100 таблеток в упаковці.

БЕЗАЛІП РЕТАРД (BEZALIP RETARD, БЕРІНГЕР Мангеймі ГМБХ)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка пролонгованої

дії містить 0,4 г безафибрата. 30 таблеток в упаковці.

БЕЗАМІДІН (BEZAMIDIN, КРКА П.О.)

СКЛАД: 1 таблетка містить 200 мг безафибрата.

Властивості безамідін знижує підвищений вміст ліпідів

в крові, особливо тригліцеридів і холестерину, фракцію ЛПДНЩ,

ЛПНЩ і підвищує - фракцію ЛПВЩ.

Показання всі види гіперліпопротеїнемій (виключаючи тип 1,

яка лікується тільки дотриманням дієти).

Дозування: по 1 таблетці 3 рази на добу після їжі. при

досягненні терапевтичного ефекту доза може бути знижена до

2 таблеток на добу (по 1 таблетці після сніданку і після за-

да).

Протипоказання: захворювання печінки (за винятком жи

рового гепатоза, який є частим синдромом, що супроводжується

що дає гіпергліцерідемію), захворювання жовчного міхура з / без

холелитиаза, важка ниркова недостатність, період беремен-

ності та годування груддю.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: під час лікування безамідіном хворий

повинен строго дотримуватися дієти, призначену відповідно до

типом гиперлипопротеинемии.

Побічна дія: іноді спостерігаються втрата апетиту,

нудота, відчуття тяжкості в шлунку. Дуже рідко спостерігаються

міозит і алергічні реакції.

Лікарські Взаємодія потенцируется дію ан-

тікоагулянтов кумаринового типу, отже, на початку лече-

ня безафибратом доза антикоагулянтів повинна бути знижена на

30-50%; в період лікування препаратом доза антикоагулянтів долж-

на встановлюватися відповідно до протромбінового індексом.

Фізико-хімічні властивості: 50 таблеток в упаковці.

----- беназеприл -------------------------------------------- ---

ЛОТЕНЗІН (LOTENSIN, Сіба-Гейґ, Швейцарія)

--------------------

СКЛАД: 1 делимая таблетка містить 5 мг, 1 неподільна

таблетка - 10 або 20 мг беназепріла гідрохлориду (3 - [(1-

-етоксікарбоніл) -3-феніл- (1S) -пропіл) аміно] -2,3,4,5-тетра

гідро-2оксо-1Н-1 (3S) -беназепін-1-оцтової кислоти монохлорид).

ФАРМАКОДИНАМІКА: лотензін є проліками, після

гідролізу утворює активну речовину беназеприлат, який ін-

гібірует АКФ і, отже, гальмує перетворення ангіотен-

зина I в ангіотензин II. Таким чином, він зменшує все ефек

дефекти, які викликаються ангиотензином II. Наприклад, звуження

кровоносних судин (вазоконстрикція) і підвищення секреції

альдостерону, що сприяє реабсорбції натрію і води в по-

Чечня канальцях і підвищує хвилинний серцевий викид. ло

Тензін зменшує рефлекторне почастішання частоти серцебиття в

відповідь на вазодилатацію.

Призначення лотензіна пацієнтам, що страждають будь-якою формою

гіпертензії, призводить до зниження артеріального тиску в положенні сидячи, лежачи або

стоячи, викликаючи, в більшості випадків, тільки незначні

ортостатичні реакції або невизивая їх зовсім.

У більшості пацієнтів, після прийому одноразової Перо-

ральной дози гіпотензивну дію настає, приблизно,

через 1 годину, а максимальне зниження артеріального тиску - через 2-4 години. ги

потензівное дію триває не менше 24 годин після вве-

дення препарату. Максимальне зниження артеріального тиску досягається через

тиждень і утримується при тривалому лікуванні препаратом. гіпо-

тензівное дію реалізується незалежно від раси, віку

або початкової активності реніну в плазмі. гіпотензивну

дія не залежить від дотримання дієти без солі. при поза-

запной скасування лотензіна не спостерігається швидкого підвищення ар-

матеріальних тиску. У здорових людей одноразові дози препа-

рата призводять до збільшення кровотоку в нирках, але не впливають на

рівень клубочкової фільтрації. Комбіноване застосування ло-

Тензіна з іншими гіпотензивними засобами (бета-блокатори

або антагоністи кальцію) зазвичай призводить до посилення гіпотен-

зівной дії.

Фармакокінетика після прийому всередину лотензіна його актив-

ве речовина беназеприл швидко абсорбується, а максимальні

концентрації беназепріла в плазмі досягаються через 30 хв.

Абсорбіруемих кількість становить не менше 37% від введеної

дози. Беназеприл швидко перетворюється в фармакологічно актив-

ний метаболіт беназеприлат, причому, його пікова концентрація в

плазмі досягається через 90 хв. AUC беназеприлат в плазмі

приблизно в 10 разів більше, ніж AUC беназепріла.

При введенні препарату в дозах, що становлять 5-20 мг,

значення AUC і максимальні концентрації беназепріла і бена-

зепрілата в плазмі приблизно пропорційні величині до-

зи. Незначні, але статистично значущі відхилення від

цієї залежності спостерігалися при дослідженні більшого спектру

доз - від 2 до 80 мг. Це може пояснюватися тим, що беназепрі-

лат зв'язується з АКФ до насичення.

У пацієнтів, які страждають гіпертензією, стійкі концент-

рації беназеприлат свідчать про те, що існує за-

висимость від щодня дози, що вводиться. При постійному введенні

препарату (5-20 мг на добу) кінетика не змінюється. значитель-

ної кумуляції під час тривалої терапії не спостерігається. ефек

ність період напіввиведення при кумуляції беназеприлат -

10-11 годин. Стійка концентрація досягається через 2-3

дня.Абсолютнабіодоступність беназеприлат при введенні ло-

Тензіна в таблетках становить 28% від того рівня, який

спостерігається при в / в введенні розчину самого метаболіти.

Прийом таблеток після їжі гальмує абсорбцію беназепріла,

але не впливає на кількість, яка абсорбується. Таким

чином, беназеприл можна приймати як під час їди, так і в

інтервалах між їжею.

Розподіл - беназеприл і беназеприлат зв'язуються з

білками сироватки (перш за все альбуміном) приблизно на 95%.

Метаболізм - беназеприл, що міститься в лотензіне, відразу

ж перетворюється в фармакологічно активний метаболіт - бена-

зепрілат. Існує ще два метаболіти: ацил-глюкоронідние

з'єднання беназепріла і беназеприлат.

Виведення - через 4 години після прийому одноразової дози

лотензіна беназеприл в незміненому вигляді повністю виводиться,

в той час як виведення беназеприлат відбувається в два етапи.

У сечі виявляється лише дуже незначна кількість бе-

назепріла, в той час як 20% дози виводиться з сечею у вигляді

беназеприлат. Кінцевий етап виведення (починаючи з 24-ої години),

ймовірно, відображає зв'язок беназеприлат з АКФ.

Беназеприл і беназеприлат виводяться з плазми навіть у па-

ціент, які страждають тяжкою нирковою недостатністю. непо

Чечня (метаболічний або печінковий) кліренс компенсує

недостатній нирковий кліренс. Кінетика беназеприлат сущест-

венно змінюється тільки при тяжкій нирковій недостатності

(Кліренс креатиніну менше 30 мл / хв) - більш повільне виведені

ня і велика кумуляція вимагають зменшення дози, що вводиться. бе-

назепрілат НЕ діалізується в клінічно значущого ступеня. пе-

ченочная недостатність внаслідок цирозу не робить влия-

ня ні на кінетику беназеприлат, ні на його біодоступність. В

таких випадках не потрібно індивідуального підбору дози.

Показання: артеріальна гіпертензія.

Дозування: денна доза для пацієнтів, які не приймають ді-

уретікі, на початку терапії становить 10 мг. Якщо реакція на

препарат виявляється недостатньою, дозу можна збільшити до 20

мг на добу. У деяких пацієнтів, які приймали препарат один

раз на добу, гіпотензивну дію може зменшитися до кінця

інтервалу між прийомами препарату. У таких випадках добову

дозу слід розподілити на дві рівні дози та додатково

призначити діуретик. Максимальна рекомендована добова доза

лотензіна становить 40 мг і призначається в один або два пріе-

ма. Для пацієнтів, кліренс креатиніну в яких становить ме-

неї 30 мл / хв, початкова добова доза становить 5 мг. ця

доза може бути при необхідності збільшена до 10 мг на добу.

Пацієнтам, які страждають серцевою недостатністю або прінімав-

шим раніше діуретики, рекомендується нижча, ніж зазвичай,

початкова доза (наприклад, 5 мг на добу).

У разі, якщо зниження АТ при застосуванні лотензіна не-

досить, можна додатково призначити тіазидний діуретик,

антагоніст кальцію або бета-блокатор. Їх слід призначати в

невеликій дозі.

Немає ніяких відомостей щодо безпеки та ефек-

ності застосування лотензіна у дітей.

Підвищена чутливість до беназеп-

рилу.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: слід дотримуватися обережності при

терапії на стеноз ниркових артерій, при застосуванні інших

інгібіторів АКФ. Під час терапії лотензіном у деяких з

пацієнтів спостерігалося підвищення вмісту азоту сечовини і

креатиніну сироватки. Ці зміни нормалізувалися після

припинення терапії лотензіном або діуретиками або обома

засобами. Таким пацієнтам, а також, страждаючим нирковою не-

достатністю, необхідно проводити контроль функції нирок в

Протягом перших тижнів терапії лотензіном, а потім через регу-

лярні інтервали часу.

Перед хірургічним втручанням анестезіолог повинен

бути проінформований про те, що пацієнт приймає інгібітор

АКФ. Під час анестезії препаратами, які викликають гіпотен-

зию, інгібітори АКФ можуть блокувати перетворення ангіотензину

I в ангіотензин II, що призводить до компенсаторного виділення

реніну. Якщо під час анестезії внаслідок цього механізму по-

є гіпотензія, її можна усунути шляхом застосування плаз-

мозамещающіх розчинів.

Під час терапії інгібіторами АКФ в рідкісних випадках возни-

кає гіперкаліємія. Ниркова недостатність, цукровий діабет

і одночасне застосування препаратів калію - сприяють

розвитку гіперкаліємії.

У пацієнтів, які приймають інші інгібітори АКФ, наблю-

дався ангіоневротичнийнабряк. У пацієнтів з набряком губ або

особи внаслідок застосування лотензіна, але ці симптоми зникали

в процесі лікування або після припинення терапії препаратом. В

випадку появи таких симптомів необхідно негайно прекра-

тить терапію лотензіном і уважно спостерігати за пацієнтом

до тих пір, поки набряк не зникне. При одночасному розвитку

набряку гортані або шоку, можливий смертельний результат. якщо су-

ществует небезпека появи набряку язика, голосової щілини або

гортані, що може привести до задухи, необхідно проводити

відповідну терапію. Наприклад, п / к введення розчину адре-

Налін 1: 1000 (0,3-0,5 мл).

У пацієнтів, які страждають неускладненій гіпертензією, дуже

рідко (в 0,4%) спостерігалося надмірне зниження артеріального тиску, що зазвичай

протікало безсимптомно. Гіпотензія, однак, може з'явиться у

час терапії інгібітором АКФ у пацієнтів, що мають електроліт-

ні порушення і знижений обсяг плазми. минуща гіпотензія

не є протипоказанням для продовження терапії. терапія

може бути продовжена після збільшення ОЦК і підвищення артеріального тиску.

Беназеприл може сприяти виникненню нейтропенії

(Менше ніж 1500 / мм в куб.), Яка клінічно безсимптомно і не

вимагає тимчасового припинення терапії.

До теперішнього часу при терапії лотензіном НЕ наблюда-

лись агранулоцитоз і / або пригнічення кісткового мозку. Були, одна-

ко, повідомлення про те, що такі симптоми спостерігалися при примі

неніі інших інгібіторів АКФ. Вони найчастіше з'являлися у па-

ціент, які страждають на ниркову недостатність, при системних

захворюваннях сполучної тканини.

Слід дотримуватися обережності при введенні препарату па-

ціент похилого віку, що страждають серцевою недостатність

ністю, коронарним або церебральним атеросклерозом.

Зрідка препарат може впливати на психо-фізичні способ-

ності організму, послаблюючи увагу і уповільнюючи відповідні реак-

ції.

Вагітність і ГОДУВАННЯ груддю: слід призначати тільки

у випадку необхідності. Невідомо, чи потрапляє беназеприл або

беназеприлат в грудне молоко. Щоб уникнути ризику, мати, при-

Німа лотензін, повинна відмовитися від годування грудьми.

Чи не виявлено мутагенного, карциногенного або тератоген-

ного дії препарату.

Побічна дія: зазвичай незначні і скороминущі.

Якщо добова доза становить 2-80 мг, то загальна частота побоч-

них дій не залежить від величини дози, статі, віку, раси

або дієти. Добові дози, що перевищують 80 мг, в цьому відношенні

не досліджені. При клінічних дослідженнях, що проводилися

подвійним "сліпим" методом у 1595 пацієнтів, які страждають гіпер-

тензо, загальне число побічних реакцій у хворих брали

лотензін було приблизно таким же, як і у хворих отримували

плацебо. Найбільш часто зустрічаються побічні дії: го-

ловного біль - 13,2%; симптоми захворювань верхніх дихальних

шляхів - 6,8%; втома - 5,0%; запаморочення - 4,6%; мишеч-

ная біль - 3,8%; посилення кашлю - 3,4%; риніт - 3,4%; нудота

- 2,9%; фарингіт - 2,4%; біль в спині - 2,1%; діарея - 2,1%;

біль в животі - 1,9%;

Наступні побічні дії відзначалися не частіше, ніж у тих

пацієнтів, які приймали плацебо. У 1-2% випадків - свербіж,

висипання на шкірі, раптове почервоніння, запаморочення, сон-

ливость, безсоння, нервозність, серцебиття, біль у грудях,

периферичні набряки, диспепсія, синусит, симптоми грипу, ди-

зуріческіе явища; менше 1% випадків - надмірне зниження ар-

матеріальних тиску, набряк губ або особи, гастрит, метеоризм,

блювота, запори, астенія, занепокоєння, депресія, порушення ко-

ординації, задишка, генералізований набряк, зниження лібідо, им-

потенція, пітливість, артрит, шум у вухах.

Менш ніж у 0,1% пацієнтів, які страждають есенціальною ги

пертензии, яким проводилася терапія виключно лотензі-

ном, спостерігалося невелике підвищення азоту сечовини і креаті-

нина сироватки, що однак, була оборотною при відміні препара-

та. Імовірність появи таких порушень більше у пацієнтів,

додатково брали діуретики або у пацієнтів, страдаю-

щих стенозом однієї або обох ниркових артерій.

Лікарські Взаємодія при застосуванні лотензіна з

бета-блокаторами, антагоністами кальцію, циметидином, діуреті-

ками, дигоксином, гідралазином і напроксеном істотних по-

бочних дій не спостерігалося.

У пацієнтів, які приймали діуретики, або у пацієнтів

зі зниженим об'ємом плазми на початку терапії інгібітором АКФ

іноді відбувалося надмірне зниження артеріального тиску. таке гіпотензивну

дію можна запобігти шляхом скасування діуретиків за

кілька днів до початку терапії лотензіном.

Гіпотензивну дію лотензіна посилюється препаратами,

підвищують активність реніну в плазмі або змінюють баланс

натрію (наприклад, діуретиками).

Супутнє застосування калійзберігаючих діуретиків

(Наприклад, спіронолактону, триамтерена, амилорида і т.п.), до-

надбавок калію або солей, які містять калій, не рекомендується па-

ціент, які приймають інгібітори АКФ, так як це може

привести до значного підвищення рівня калію в сироватці.

На кінетику лотензіна не впливає супутня терапія

гидрохлортиазидом, фуросемідом, хлорталидоном, дигоксином,

пропранолом, атенололом, ніфедипіном, напроксеном або ціметі-

Діном. Терапія лотензіном істотно не впливає на кінетику

перерахованих препаратів (кінетика циметидина не вивчена).

Умови та термін зберігання незважаючи на те, що не з'являлися

випадків передозування лотензіна, основним проявом переді-

зіровкі може бути яскраво виражена гіпотензія. якщо минуло

небагато часу після прийому препарату, необхідно викликати

блювоту. Активний метаболіт беназеприлат не піддається діалізу в

клінічно значущого ступеня. У разі вираженої гіпотензії

слід вводити в / в фізіологічний розчин хлористого натрію.

Зберігати в темному сухому місці.

Фізико-хімічні властивості: 14 таблеток в упаковці.

----- "БЕНАЛЬГІН" ------------------------------------------ ----

БЕНАЛЬГІН (BENALGIN, фармахім А / О, Болгарія)

--------------------

СКЛАД: 1 таблетка містить 0,5 г метамізолу, 0,05 г ко

феіна і 0,03875 г тіаміну хлориду.

Властивості метамізол надає анальгетичну, проти-

запальне дію.Кофеїн регулює кровопостачання го-

ловного мозку, полегшує проникнення в ЦНС інших ле-

карственних препаратів. Вітамін В1 має міотропну і ней-

ротропнимі ефектами.

Показання: головний біль, мігрень, зубний біль, воспалі

тільні захворювання м'язової та нервової системи, люмбаго, міо-

зит, радикуліт, ішіас.

Дозування: по 1 таблетці 3 рази на добу.

Протипоказання: гастрит в стадії загострення, ерозивно

виразкові ураження шлунково-кишкового тракту у фазі загострення, кровотечі з шлунково-кишкового тракту,

Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів пре-

парата.

Побічна дія: диспепсичні явища, алергічні

реакції у вигляді висипу.

Зберігати в сухому захищеному від світла місці, при

помірній температурі (15-30 град. С.).

Фізико-хімічні властивості: 20 таблеток в упаковці.

----- БЕНОРІЛАТ -------------------------------------------- ----

БЕНОРАЛ (BENORAL, САНОФІ-Вінтроп, Франція)

--------------------

СКЛАД: 1 таблетка містить 750 мг бенорілата, 10 мл

суспензії - 4 г бенорілата, а також сорбіт; 1 пакет з гран

лами містить 2 г бенорілата і 550 мг сахарози.

Властивості знеболювальну антипіретична засіб. бе-

норілат після абсорбції метаболізується естеразами в саліці-

лат і парацетамол. 2 г бенорілата відповідають 1,15 г аспірі-

на і 0,97 г парацетамолу.

Ревматоїдний артрит, остеоартрит і мишеч-

но-суглобові болі, легкі і помірні больові відчуття различ-

ного походження; підвищена температура.

Дозування: виключно для перорального прийому. Суспен-

зию можна прийняти в чистому вигляді, або розбавити холодним або

теплим напоєм - вміст пакета слід розчинити в 1/2

склянки води (або молока), приймати відразу після розведення.

Для полегшення болю і ригідності при остеоартриті, ревматоід-

ном артриті і ревматизмі м'яких тканин приймати по 1,5 г бе

норілата (2 таблетки по 750 мг) 4 рази на добу.

У гострому періоді ревматизму середньотерапевтична доза

становить 6 г (вміст 3 пакетиків з гранулами) на добу,

розділені на кілька прийомів. При необхідності доза може

бути збільшена до 8 г на добу (дробовими дозами). при помірних

проявах ревматизму і для полегшення болю неревматичного

походження рекомендується 2 г бенорілата (вміст 1 паке-

та) в добу.

Прийом суспензії по 5 мл (2 г бенорілата) 2 рази на добу

забезпечує у дорослих добову дозу, необхідну для лікування

проявів позасуглобових ревматизм, ревматоїдного артриту,

помірних болючих відчуттів, при використанні як антіпі-

Ретика. За свідченнями при ревматоїдному артриті доза може бути

збільшена до 10 мл 2 рази на добу.

У літніх хворих, особливо при порушенні ниркової функ-

ції, доза може бути скорочена до 5 мл (2 г бенорілата) вранці

і 10 мл (4 г) перед сном. У деяких випадках може виявитися

за необхідне подальше скорочення дози до 5 мл (2 г) 2 рази на

добу. Відносно гранул - доза може бути скорочена до 6 г

(3-х пакетів на добу) дробовими дозами. Або навіть до 4 г (по 1

пакету 2 рази на добу).

Призначати дітям не рекомендується.

Протипоказання: виразкова хвороба в стадії загострення,

підвищена чутливість до аспірину, порушення згортання

крові.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: необхідно регулярно контроліро-

вать протромбіну час у хворих, які приймають антікоагулян-

ти. Пацієнти, які отримують бенорал не повинні приймати обезболі-

вающие засоби, що містять аспірин або парацетамол. слід

дотримуватися обережності при призначенні бенорала хворим з по-

шениями ниркової або печінкової функції або на виразкову яз-

виття в анамнезі. Через можливий зв'язок між застосуванням аспі-

рина і синдромом Рейє дітям молодше 12 років призначати бенорал з

обережністю.

Вагітність і ГОДУВАННЯ груддю: безпека прийому бе-

Нора під час вагітності не встановлена, але існують

клінічні і епідеміологічні дані про безпеку примі

нання салицилата і парацетамолу (є метаболічними

продуктами бенорілата) під час вагітності. Бенорал виділялися

ється з материнським молоком, годуючим матерям призначати препа-

рат не рекомендується.

Побічна дія: відзначені слабо виражені побічні ефек

дефекти у вигляді нудоти, проносів або запорів, порушень піщеваре-

ня або печії; зрідка - швидкоплинна шкірний висип і сон-

ливость. Не можна виключити можливість гастроинтестинального

кровотечі, викликані беноралом. Високі рівні салицилата в

крові можуть викликати запаморочення, туговухість та дзвін у вухах.

При появі цих симптомів слід зменшити дози.

Умови та термін зберігання симптоми передозування схожі на симптоми

передозування саліцилатів. Лікування повинно визначатися в за-

залежності від рівня вмісту сіліцілатов і парацетамолу в

крові. Передозування може бути причиною некрозу печінки.

Фізико-хімічні властивості: 100 таблеток білого кольору з написом "Бе-

Нора "на одній стороні в упаковці, 150 або 300 мл суспензії

білого кольору у флаконах, гранули (білий, вільно поточний по-

рошок, легко розчинний у воді) в пакетах.

----- БЕНФЛЮОРЕКСА ГІДРОХЛОРИД ---------------------------------

Медіаторів (MEDIATOR, Ліс Лабораторіес СЕРВ'Є, Франція)

--------------------

СКЛАД: 1 таблетка містить 150 мг бенфлюорекса гідрохло-

ріда.

Властивості ефективно знижує підвищений рівень холесте-

рина, тригліцеридів і цукру в плазмі крові у хворих зі сни

женной толерантністю до глюкози. Відзначено добру переносі-

ність і безпеку застосування препарату.

Показання гіперліпідемія.

Дозування: середньотерапевтична доза - 3 таблетки в сут-

ки.

----- бепридилу ГІДРОХЛОРИД ------------------------------------

БЕПРІКОР (BEPRICOR, ОРГАНОН Інтернешнл БВ, Нідерланди)

--------------------

СКЛАД: 1 таблетка містить 0,1, 0,2 або 0,3 г бепридилу.

Властивості неселективний антагоніст кальцію, блокує як

повільні кальцієві, так і швидкі натрієві канали. препарат

має антиангінальну ефектом. Помірно урежаєт ЧСС, сни

жает скоротність і потреба міокарда в кисні, при уве-

личен коронарного кровотоку.

Профілактика нападів стенокардії.

Дозування: середня терапевтична доза становить 0,3 г

на один прийом раз на добу. Максимальна доза - 0,4 г один раз

на добу. Пацієнтам з порушеннями видільної функції нирок,

а також літнім людям препарат призначають в дозі 0,2 г на добу.

Підвищена чутливість до препара-

ту, виражена брадикардія, синдром слабкості синусового вузла,

кардіогенний шок, АВ блокада II-III ступеня (за винятком

пацієнтів зі штучним водієм ритму), синдром воль-

фа-Паркінсона-Уайта, артеріальна гіпотонія, хронічна сер-

дечний недостатність IIБ-III стадії, гостра серцева не-

достатність, виражене подовження інтервалу QТ, виражені

порушення функції печінки і нирок, період вагітності і корм-

лення грудьми, дитячий вік.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: необхідно дотримуватися обережності при

призначенні препарату пацієнтам з порушеннями функції печінки

і / або нирок або при АВ блокаді I ступеня. при гіпокаліємії

можливе подовження інтервалу QT на ЕКГ, виникнення желудоч-

кових порушень ритму. Під час лікування бепрікором слід

систематично контролювати ЕКГ (зокрема, інтервал QT,

який не повинен перевищувати 0,5 сек.). Не рекомендується назна-

чать бепрікор одночасно з препаратами, здатними викликати

подовження інтервалу QT на ЕКГ.

Побічна дія: хворі зазвичай добре переносять лікування

препаратом, в деяких випадках можуть відзначатися нудота, діа-

рея, запор, запаморочення, тремор, підвищена нервозність;

іноді - шкірний висип.

Умови та термін зберігання можливе подовження інтервалу QT на ЕКГ,

виникнення шлуночкових порушень ритму.

----- "БЕТАТІАЗІД" ------------------------------------------ ---

БЕТАТІАЗІД (BETATHIAZID, Хеннінг Берлін ГМБХ, Німеччина)

--------------------

СКЛАД: 1 таблетка містить 0,08 г пропранололу гідрохло-

ріда, 0,00125 г гідрохлортіазада і 0,025 г триамтерена.

Властивості дія препарату зумовлена ​​сумою ефектів,

властивих його складовими компонентами. Пропанолол - неселективний

бета-адреноблокатор, без ССА. Він урежаєт ЧСС, зменшує удар-

ний і хвилинний обсяги серця, знижує підвищений артеріальний тиск як у по-

додатку стоячи, так і в положенні лежачи. гідрохлортіазид є

сечогінним засобом середньої сили дії, сприяє виве-

ня з організму іонів натрію, хлору, калію і води. Тріамте-

рен - калийсберегающий діуретик, перешкоджає розвитку гіпока-

леміі при тривалому застосуванні препарату.

Показання: артеріальна гіпертензія.

Дозування: по 1 таблетці 2 рази на добу (вранці і вече-

ром). Скасовувати препарат слід поступово, знижуючи дозу в те-

чення 7-10 днів.

Підвищена чутливість до компонен-

там препарату; АВ блокада II, III ступеня; хронічна сердеч-

ная недостатність, резистентна до лікування серцевими глико-

зідамі; виражена ниркова та печінкова недостатність;

бронхіальна астма; період вагітності та годування груддю;

дитячий вік.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: необхідно дотримуватися обережності при

призначенні препарату пацієнтам з обструктивним захворюванням

легких, подагрою, облітеруючі захворювання периферичних

артерій. При призначенні препарату хворим зі зниженою виделі-

котельної функцією нирок необхідний контроль кліренсу креатиніну

і електролітного балансу.

Побічна дія: похолодання кінцівок, втома,

швидка стомлюваність при фізичному навантаженні, брадикардія, за-

Повільно АВ провідності, розлади шлунково-кишкового тракту, гіпонатріємія, ги

перурікемія, запаморочення, розлад сну. Рідко - шкірний

свербіж, почервоніння шкірних покривів, растройство зору, задишка,

тромбоцитопенія, нейтропенія.

Фізико-хімічні властивості: 20, 50 або 100 таблеток в упаковці.

----- "БЕТАТІАЗІД А" ----------------------------------------- -

БЕТАТІАЗІД А (BETATHIAZID A, Хеннінг Берлін ГМБХ, Німеччина)

--------------------

СКЛАД: 1 таблетка містить 0,08 г пропранололу гідрохло-

ріда і 0,025 г гідрохлортіазада.

Властивості комбінований гіпотензивний препарат. входячи-

щие в його склад пропранолол і гідрохлортіазид взаємно до-

ють гіпотензивний ефект один одного. Далі см. Бетатіазід.

Показання, Дозування, Протипоказання, Побічна дія

І фізико-хімічні властивості: см. Бетатіазід.

----- БОПІНДОЛОЛА ГІДРОМАЛЕАТ ----------------------------------

САНДОНОРМ (SANDONORM, Лечіва, Чеська республіка)

САНДОНОРМ (SANDONORM, А / Про ЕГИС, Угорська республіка)

--------------------

САНДОНОРМ (SANDONORM, Лечіва)

СКЛАД: 1 таблетка містить 1 мг бопіндолола.

ФАРМАКОДИНАМІКА: основний метаболіт бопіндолола є

високоефективним бета-блокатором.Він впливає як на

бета1-, так і на бета2-рецептори, володіючи своїм ССА. Бопіндо-

лол захищає серце від надмірної адренергічної стимуляції

як в спокої, так і при навантаженні. У спокої не викликає чрезмер-

ного падіння ЧСС і МОК, знижує підвищені АТ і ЧСС без по-

шення циркадного ритму. Внаслідок ослаблення реакції серця

на бета-адренергічні стимулювання підвищується ризик загруз-

ки хворого, який страждає грудної жабою.

Фармакокінетика після всмоктування бопіндолол перетворюється

в фармакологічно активний метаболіт. Вищі концентрації ме-

таболіта в плазмі досягаються приблизно через 2 години. біологи-

чна доступність становить 60-70%. 60-65% метаболіту связи-

ється з протеїнами плазми. 40-60% введеної речовини виводи-

диться з сечею. В альфа-фазі виділення триває близько 4

годин, а в бета-фазі - близько 14 годин. При тривалому примене-

ванні накопичення не спостерігають. Порушення екскреторної функції

нирок впливають на фармакокінетику бопіндолола, тільки

у хворих з дуже тяжкою нирковою недостатністю (кліренс

креатиніну нижче 20 мл / хв) рівень в плазмі може бути вище

нормального.

Показання первинна артеріальна гіпертензія, стенокар-

Дія.

Дозування: при первинній артеріальній гіпертензії началь-

ная доза становить 1 мг (тобто 1 таблетка раз на добу, вранці).

Якщо протягом 3-тижневого курсу лікування не досягнуто желае-

мого терапевтичного ефекту, то дозу можна підвищити до 2 мг

(2 таблетки) раз на добу вранці або додатково призначити

інше гіпотензивний засіб. У хворих зі слабкою гіпертензі-

їй можна добову дозу після нормалізації артеріального тиску знизити до 0,5

мг (1/2 таблетки).

При стенокардії початкова доза становить 1 мг (1 таблет-

ка) раз на добу вранці. Якщо задовільної відповіді не по

лучено, то дозу можна підвищити до 2 мг (2 таблетки) на добу

вранці, а потім при необхідності можна додатково призначити

лікарський засіб з іншої фармакологічної групи.

У хворих з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс

креатиніну нижче 20 мл / хв), початкова доза - 0,5

мг (1/2 таблетки) на добу.

Протипоказання: серцева недостатність, резистентна

до терапії препаратами наперстянки, cor pulmonale, виражена

брадикардія, АВ-блок 2-3 ступеня, бронхіальна астма, синдром

слабкості синусового вузла.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: при загальній анестезії у хворих, які лікувалися

сандонормом, слід проводити ретельний моніторинг сердеч-

но-судинної системи, при припиненні терапії сандонормом або

перед загальною анестезією дозу слід знижувати поступово.

У хворих з проявом серцевої недостатності слід

перед початком терапії сандонормом необхідно застосувати препа-

рат наперстянки. Лікування сандонормом хворих феохромоцитомою

слід завжди супроводжувати призначенням альфа-блокаторів.

Пацієнтів попереджають про те, що на початку курсу лікування

можуть з'явитися запаморочення і втома, що може надати

вплив на концентрацію уваги (водії транспорту).

Вагітність і ГОДУВАННЯ груддю: тератогенное дія не

доведено, але препарат слід призначати лише в таких випадках,

коли необхідність терапії перевищує ризик небезпеки для плода

або немовляти.

Побічна дія: сандонорм переноситься добре. побічні

явища звичайні для бета-блокаторів, мають малу інтенсивність

і перехідний характер: запаморочення, головний біль і уста-

лость, в рідкісних випадках - шкірні прояви. При наявності по-

бочних явищ рекомендується знизити дозу. можливе загострення

латентних захворювань периферичного кровообігу з похоло-

данием кінцівок і парестезіями.

Лікарські Взаємодія сандонорм можна комбініро-

вать з іншими гіпотензивними препаратами, рекомендується наб-

людний за хворими при одночасному застосуванні бета-блокато-

рів і антагоністів кальцію (типу верапамілу), прийнятих

всередину; Не рекомендується одночасне застосування бета-блоку-

торів і в / в ін'єкцій антагоністів кальцію. У діабетиків, при-

Німа інсулін (або пероральні антидіабетичні препарати)

і бета-блокатори при тривалому голодуванні можлива гіпогліке-

мія, головна ознака якої (тахікардія) буде приховано. Чи не ре-

Коменди одночасне застосування бета-блокаторів і інгібі-

торів МАО. Симпатоміметики послаблюють дію бета-блокаторів,

алкоголь підсилює їх заспокійливу дію. при одночасним

ном застосуванні сандонорма та інших бета блокаторів у хворих з

тяжкою нирковою недостатністю функції нирок ще більш

погіршуються.

Фізико-хімічні властивості: 30 таблеток в упаковці.

САНДОНОРМ (SANDONORM, А / Про ЕГИС)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 1 мг бопіндо-

лола гідрохлориду. 28 таблеток в упаковці.

----- бретиліум тозілат ---------------------------------------

БРЕТІЛАТ (BRETYLATE, ВЕЛЛКОМ Фаундейшн ЛТД, Англія)

--------------------

СКЛАД: 2 мл розчину в ампулах містять 0,1 г бретілія

тозилата.

Властивості антиаритмический препарат, викликає подовження

фази реполяризації і потенціалу дії. особливо ефективний

при шлуночкових аритміях. Блокує виділення норадреналіну

з пресинаптичних нервових закінчень, викликає зниження артеріального тиску,

особливо при вертикальному положенні тіла.

Показання шлуночкова тахікардія, фібриляція желудоч-

ков, переважно, в гострому періоді інфаркту міокарда.

Дозування: препарат вводять в / в струйно в початковій дозі 5

мг / кг маси тіла. При відсутності клінічного ефекту в тече-

ня 5 хв, бретілат вводять повторно в тій же дозі або збільшувати

ють дозу до 10 мг / кг. Максимальна добова доза - 40 мг / кг.

Препарат можна вводити в / в крапельно зі швидкістю 1-2 мг / хв

або в / м по 5-10 мг / кг кожні 6-8 годин. Швидкість в / в крапельної

інфузії бретілата повинна змінюватися в залежності від ступеня

порушення функції нирок. При кліренсі креатиніну 40-90 мл / хв

швидкість введення становить 10-40 мл / год; при 10-40 мл / хв -

2-10 мг / год; при кліренсі креатиніну менше 10 мл / хв - 0,6-2,0

мг / год.

Протипоказання: гострі порушення мозкового кровообраще-

ня, артеріальна гіпотонія, колапс, важка печінкова не-

достатність, стеноз гирла аорти, важкі форми легеневої ги

Пертон, феохромоцитома, період вагітності та годування

грудьми.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: для профілактики виникнення некрозу

тканин в місці в / м ін'єкції необхідно обмежити вводиться

обсяг 5 мл і міняти місця ін'єкцій.

Побічна дія: ортостатична гіпотонія, слабкість,

нудота, блювота, тахікардія, набухання слизової оболонки носа,

хворобливість привушних залоз, відчуття жару; в деяких слу-

чаях може розвинутися некроз тканин в місці в / м ін'єкції; в на-

чале в / в введення іноді відзначається підвищення артеріального тиску. для устране-

ня гіпотонії після введення бретілата слід змінити поло-

ються тіла хворого, ввести в / в рідина з метою збільшення

ОЦК; з обережністю можна застосовувати симпатоміметики.

Лікарські Взаємодія бретілат сприяє прог-

рессірованію шлуночкових тахіаритмій, викликаних препаратами

наперстянки.

----- "бринердин" ------------------------------------------ ----

Бринердин (BRINERDIN, сандоз Фарма ЛТД, Швейцарія)

--------------------

АЦЕНОЗІН (ACENOSIN, Хемофарм Д.Д., Югославія), норматенс

(NORMATENS, ПОЛЬФА, Польща) - препарати з аналогічним утримуючи-

ням активних компонентів.

СКЛАД: 1 покрита цукром таблетка містить 0,1 мг ре-

резерпіном, 5 мг Клопамід і 0,5 мг Дігідроергокрістін в формі

мезилату.

ФАРМАКОДИНАМІКА: бринердин є ефективним і добре

стерпним антигіпертензивним препаратом. резерпін має

центральною дією. Клопамід є діуретик

тиазидного ряду, що сприяє виділенню з організму води і

іонів натрію. Дігідроергокрістін пригнічує реактивне вище-

ня АТ при стресах. Контрольовані клінічні випробування

продемонстрували перевагу бринердин над індівідуальни-

ми компонентами, що входять до його складу, і будь-якими комбінаціями

кожних двох з цих компонентів. Адитивна дія трьох ком-

тами у відносно низьких дозах призводить до легко контро-

ліруемому зниження артеріального тиску з мінімумом побічних ефектів. бринердин

зазвичай знижує артеріальний тиск через 4-7 днів. Оптимальний ефект достіга-

ється через 1-4 тижні.

Фармакокінетика після перорального прийому резерпін

всмоктується приблизно на 40%. Максимальна концентрація в плаз-

ме крові досягається через 1-3 години після прийому. виділення з

організму відбувається з напівперіодом, що становить 4,5 години

(Альфа-фаза) і близько 50 годин (бета-фаза) відповідно. ме

неї 1% прийнятої дози виділяється в незміненому вигляді з сечею.

Більша частина препарату піддається глибокому метаболізму в

печінки, і метаболіти виділяються головним чином з сечею.

Клопамід швидко і майже повністю (понад 90%) всмоктується

з шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається

через 1-2 години після прийому. Час напіввиведення становить 6

годин. Виділення здійснюється головним чином через нирки,

причому близько 30% в незміненому вигляді. Зв'язування з білками

становить 46%, а обсяг розподілу - 1,5 л / кг.

Дігідроергокрістін всмоктується після перорального прийому

приблизно на 25%. Максимальна концентрація в плазмі крові

досягається через 0,6 години після введення. значення часу

напіввиведення становлять 2 години (альфа-фаза) і 14 годин (бе-

та-фаза) відповідно. Зв'язування з білком становить 68%, а

обсяг розподілу 16 л / кг. Загальний кліренс становить 1800

мл / хв. Менше 1% виділяється в незміненому вигляді з сечею, го-

ний шлях виділення з організму - через жовч з фекаліями.

Показання гіпертонічна хвороба будь-якої тяжкості.

Дозування: вихідне лікування - по 1 таблетці на добу, а

при важких формах гіпертонічної хвороби до 2 або 3 таблеток

на добу. Оскільки ефект бринердин настає щодо

повільно, дозування не слід збільшувати частіше, ніж раз в не-

ділю. Підтримуюча терапія - прийом 1 таблетки на добу або

через день в більшості випадків виявляється достатнім.

Гіперчутливість до будь-якого з ком-

тами, що входять до складу препарату і сульфонамідів (клопа-

мід належить до цієї групи); гіпокаліємія, стійка до ле-

ню; тяжке порушення функції печінки або нирок; важка ко

ронарная недостатність; недавно перенесений інфаркт міокар-

да; виражений артеріосклероз; психічна депресія в анамне-

зе; електрошокові терапія; виразкова хвороба шлунка в стадії

загострення, виразковий коліт, період вагітності та годування

грудьми.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: у хворих на цукровий діабет може

виникнути потреба в регулюванні дози антидіабетичних препаратів.

У хворих на подагру бринердин слід призначати з осторож-

ністю, оскільки може відбуватися підвищення рівня сечової

кислоти в сироватці.Якщо це дійсно відбувається, то не-

обходимо призначити відповідне лікування і замінити брінер-

дин антигіпертензивним препаратом, що не містить діуретик.

Під час лікування бринердин слід регулярно визначати

концентрацію калію в сироватці. У більшості хворих додатково

ного призначення препаратів, що містять калій, не потрібно

за умови, що дієта містить достатню кількість продук-

тов, багатих калієм (фрукти, овочі, риба, нежирний сир і т.д.)

У хворих з порушеною функцією нирок тіазидні діуретики

можуть бути менш ефективними в плані зниження АТ. слід

уважно спостерігати за функцією нирок, оскільки застосування

антигіпертензивних препаратів може призводити до подальшого її

погіршення. Оскільки під час початкової фази лікування антігі-

пертензівнимі препаратами може відзначатися відчуття втоми

або ортостатична гіпотонія, хворі, які займаються водінням

транспортних засобів або працюють на машинах / механізмах,

повинні бути обережними, поки вони не визначили свою ін-

індивідуальну реакцію на лікування.

Побічна дія: порушення з боку шлунково-кишкового тракту (нудота і

блювота), порушення електролітного балансу (зокрема, гіпока-

лием) ортостатична гіпотонія, відчуття втоми м'язова

слабкість відчуття закладеності в носі в рідкісних випадках психи-

чна депресія або тромбоцитопенія.

Лікарські Взаємодія оскільки тіазидні діуре-

тики знижують нирковий кліренс літію, дозування літію слід

зменшити, якщо бринердин застосовують одночасно з препаратами

літію. Тіазиди можуть знижувати ефективність

дії пероральних антикоагулянтів.

Оскільки кортикостероїди і нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати виділення

води і іонів натрію з організму, при одночасному призначенні

бринердин з такими препаратами може знадобитися збільшення

його дозування.

Призначення резерпіну хворим, які приймають інгібітори МАО,

може привести до серйозного посилення пригнічуючої дії на

ЦНС. Якщо інгібітор МАО додається до схеми лікування, включаю

щей резерпін, можуть відзначатися помірна / тяжка гіпертонія і

гиперпирексия. Одночасний прийом алкоголю або депресантів

ЦНС, може посилювати гальмівну дію резерпіну на ЦНС. ре-

резерпіном може знижувати терапевтичну дію леводопа в таких

випадках може знадобитися корекція дози резерпіну, леводопа

або обох цих препаратів.

Бринердин можна поєднувати з іншими антигіпертензивними

препаратами, такими як бета-блокатори або вазодилататори.

Умови та термін зберігання можуть відзначатися нудота, блювота, пронос,

припливи, головний біль, запаморочення, відчуття спраги, гіпока-

лием, м'язова слабкість, артеріальна гіпотонія, брадікар-

Дія, аритмії, депресія, сплутаність свідомості і кома.

Лікування - видалення препарату з організму шляхом промива-

ня шлунка з подальшим прийомом активованого вугілля. за по-

Казань проводиться підтримує симптоматичне лікування з

мониторированием серцево-судинної системи і водного ба-

Ланса, відновлення електролітного балансу.

----- "ВАЛЕТОЛ" ------------------------------------------ ------

ВАЛЕТОЛ (VALETOL, Лечіва, Чеська республіка)

--------------------

СКЛАД: 1 таблетка містить 300 мг пропіфеназону, 150 мг

парацетамолу і 50 мг кофеїну.

Властивості парацетамол має жарознижуючу і анальге-

зірующім дією. З ШКТ парацетамол всмоктується добре,

проникає в соматичні рідини і близько 15-25% зв'язується з

протеїнами плазми крові. У печінки парацетамол кон'югується

бета-глюкуронілтрансферази, створюючи глюкуронід (60-80%), і

сульфотрансферазой, створюючи сульфат (20-30%). ці метаболіти

виділяються шляхом фільтрації і в невеликому колі-

честве - шляхом тубулярної секреції. Із сечею виводиться швидко,

переважно у вигляді сульфату і глюкороніду, тільки близько 3%

препарату виводиться в незміненому вигляді. біологічний період

напіввиведення становить 2-3 години. терапевтичними вважаються

концентрації 10-20 мкг / мл.

Кофеїн підсилює психічну активність, зменшує уста-

лость, збільшує здатність концентрації уваги, потенци-

рует дію анальгетиків. З ШКТ кофеїн всмоктується швидко.

В організмі він спочатку демітіліруется, а потім розщеплюється на

сечовину і амонієві солі. З протеїнами плазми крові пов'язуючи-

ється близько 10-15% препарату. Проникає через плацентарний і

гематоенцефалічний бар'єри, незначна частина переходить в

молоко матерів-годувальниць. Біологічний період напіввиведення

становить 3,3-3,5 години.

Пропіфеназон діє в організмі аналогічно амінофена-

зону, однак відрізняється від нього більш короткої Продолжитель-

ністю аналгетичної дії, більш низькою токсичністю і

тим, що при контакті з нітритами чи не перетворюється в канцеро-

генное нітрозопохідні. Добре всмоктується з шлунково-кишкового тракту і в формі

інактивованих метаболітів виводиться через нирки.

Показання: головний біль, зубний біль, невралгія, болі

після невеликих операцій і т.п.

Дозування: підбирається індивідуально. При болях призначають

1-2 таблетки, далі в залежності від потреби - по 1 таб-

річки на добу. Максимальна доза становить 5 таблеток в сут-

ки. Дітям препарат не призначають.

Підвищена чутливість до како-

му-небудь з компонентів препарату, лейкопенія, порфірія, значи-

тільні порушення функції міокарда, печінки, нирок, хронічний

панкреатит, декомпенсована глаукома, виразкова хвороба, бе-

ремінь, лактація, гостра інтоксикація снодійним, анальге-

зірующімі, психофармакологічними засобами або алкоголем.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: внаслідок можливого розвитку нейтропе-

ванні і гострого агранулоцитозу після застосування препарату сліду-

ет перевірити картину крові.

Одночасне застосування препарату разом з алкоголем мо-

жет привести до неконтрольованого взаємному потенціірованія

дії.

Побічна дія: лейкопенія, аж до агранулоцитозу,

гемолітична анемія, алергічні реакції (найчастіше кож

ні); почуття дискомфорту в епігастрії, відсутність апетиту,

нудота, блювота, пронос, запаморочення, загальна слабкість. У тера-

певтіческіх дозах побічні явища не спостерігаються.

Лікарські Взаємодія піразолонових компонент

препарату може посилювати дію пероральних антідіабеті-

чеських засобів, сульфаніламідних препаратів, антикоагулянтів,

ульцерогенний ефект кортикостероїдів і підвищувати плазматі-

етичні рівні гідантоінатов; його ефективність можуть послабити

холестирамин, трициклічні антидепресанти, холінолітики та

лужні речовини.

Парацетамолового компонент - клінічно серйозні взаємодії

дії невідомі.

Не рекомендується поєднання препарату з гемо- та нефро-

токсичними лікарськими засобами.

Умови та термін зберігання при передозуванні з'являються виражені

ознаки токсичності парацетамолу. Передозування призводить до

блювоті, кровотечі з шлунково-кишкового тракту, некрозу епітелію ниркових каналь-

ців до набряку мозку. Описано гіпо- та гіперглікемічні состоя-

ня. Найбільш часто препарат має виражену токсичну

дію на печінку. Гепатотоксичность приписують N-гідроксил

похідному парацетамолу. Цей метаболіт з'являється тільки

тоді, коли вичерпані можливості інактивації парацетамолу

печінковими резервами глютатиона. Терапевтичні дози параце-

тамола призводять до пошкодження печінки тільки у виняткових

випадках.

Фізико-хімічні властивості: 10 таблеток в упаковці.

----- "Венобене" ------------------------------------------ -----

Венобене (VENOBENE, Людвіг Меркле ГмбХ, Австрія)

--------------------

СКЛАД: 100 г мазевої основи утримують 3000 М.Є. гепарину

натрію і 5 г декспантенола.

Властивості гепарин - антикоагулянт прямої дії.

Поступово вивільняється з мазі гепарин зменшує воспалі

тільні прояви і виявляє антитромботичну дію.

Показання варикозні симптомокомплекс, поверхневі

тромбофлебіти, періфлебіти, геморой.

Дозування: наносити тонким шаром 1-3 рази на добу.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: при свіжих тромбозах уникати массірова-

ня.

Фізико-хімічні властивості: 20, 40 або 100 г мазі в тубах.

----- Верапамілугідрохлориду -----------------------------------

АЗУПАМІЛ (AZUPAMIL, АЗУФАРМА ГМБХ, Німеччина)

Верапаміл (VERAPAMIL, А / Про алкалоїди, Македонія)

Верапаміл (VERAPAMIL, Веймера Фарма ГМБХ, Німеччина)

Верапаміл (VERAPAMIL, Хемофарм Д.Д., Югославія)

Изоптин (ISOPTIN, Кнолль АГ, Німеччина)

Изоптин SR (ISOPTIN SR, Кнолль АГ, Німеччина)

ІСОПТІН (ISOPTIN, ГЕРМАН РЕМЕДІЕС, Індія)

КАЛАН (CALAN, ВІТАС Корпорейшн, США)

Лекоптину (LEKOPTIN, ЛЕК Д.Д. Любляна, Словенія)

ФАЛІКАРД (FALICARD, Салютас ФАХЛБЕРГ-ЛИСТ Фарма, Німеччина)

Фіноптин (FINOPTIN, ОРІОН Фармацевтика, Фінляндія)

--------------------

АЗУПАМІЛ (AZUPAMIL, АЗУФАРМА ГМБХ)

Склад лікарського засобу: 1 драже містить 40, 80 або 120

мг верапамілу гідрохлориду.

Верапаміл (VERAPAMIL, А / Про алкалоїди)

Склад лікарського засобу: 1 драже містить 0,04 або 0,08 г

верапамілу гідрохлориду. 50 або 100 драже в упаковці.

Верапаміл (VERAPAMIL, Веймера Фарма ГМБХ)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 0,04 або 0,08

г верапамілу гідрохлориду.

Верапаміл (VERAPAMIL, Хемофарм Д.Д.)

Склад лікарського засобу: 1 драже містить 0,04, 0,08 або

0,12 г верапамілу гідрохлориду. 100 драже в упаковці.

Изоптин (ISOPTIN, Кнолль АГ)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 0,04 г вера-

паміла гідрохлориду, 0,25% розчин для ін'єкцій в ампулах по 2

мл. 100 таблеток, 25 ампул в упаковці.

Изоптин SR (ISOPTIN SR, Кнолль АГ)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка пролонгованої

дії містить 0,12 або 0,24 г верапамілу гідрохлориду.

ІСОПТІН (ISOPTIN, ГЕРМАН РЕМЕДІЕС)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 0,04 г вера-

паміла гідрохлориду, 0,25% розчин для ін'єкцій в ампулах по 2

мл. 50 таблеток в упаковці.

КАЛАН (CALAN, ВІТАС Корпорейшн)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 0,04, 0,08

або 0,12 г верапамілу гідрохлориду.

Лекоптину (LEKOPTIN, ЛЕК Д.Д. Любляна)

Склад лікарського засобу: 1 драже містить 0,08 або 0,12 г,

1 драже міте - 0,04 г, 1 таблетка ретард - 0,24 г, 1 ампула -

0,005 г верапамілу гідрохлориду. 50 або 20 драже в упаковці по

0,08 або 0,12 г відповідно, 30 або 50 драже міте, 20 таб-

вічко ретард, 50 ампул в упаковці.

ФАЛІКАРД (FALICARD, Салютас ФАХЛБЕРГ-ЛИСТ Фарма)

Склад лікарського засобу: 1 драже містить 0,04 або 0,08 г,

1 фільм-таблетка фалікарда ретард - 0,12 г, 1 ретард-капсула

фалікарда лонг - 0,18 г, 2 мл (1 ампула) розчину - 0,12 г ве-

рапаміла гідрохлориду. 50 драже в упаковці.

Фіноптин (FINOPTIN, ОРІОН Фармацевтика)

СКЛАД: 1 таблетка містить 40, 80 або 120 мг, 1 таблетка

депо - 200 мг, 1 мл розчину для ін'єкцій - 2,5 мг верапамілу

гідрохлориду.

ФАРМАКОДИНАМІКА: верапаміл є антагоніст

кальцію, що знижує струм іонів кальцію по повільним каналам і

вміст іонів кальцію в клітині. В результаті відбувається

гальмування розщеплення АТФ, що призводить до зниження тонусу

гладкої мускулатури. Знижуючи судинний опір, верапа-

милий викликає розширення коронарних і периферичних судин. В

високих дозах, зокрема, верапаміл знижує скоротність ми-

окарда, без помітного збитку на хвилинний об'єм

викиду крові серцем, так як зниження периферичного опору-

тивления судин викликає зниження постсистолический обсягу

серця. Верапаміл надає виборче вплив на сер-

дечний провідність - гальмує спонтанну активність і подав-

ляє провідність синусно-передсердного вузла. нормальний інтер

вал РQ збільшується рідко.

Фармакокінетика при пероральному прийомі верапаміл добре

всмоктується (понад 90%). Завдяки значному рівню пер-

первинних метаболізму біологічна засвоюваність верапамілу

становить 10-20%. Препарат метаболізується в печінці, а мета-

Болить з організму виводяться через нирки.

Тривалість періоду напіввиведення верапамілу (під

час фази повільного виведення) становить від 3 до 7 годин.

При тривалому прийомі препарату тривалість періоду по-

лувиведенія може становити 6-9 годин.

Верапаміл, в достатніх дозах (240-480 мг / добу), ефек-

тівен при лікуванні стенокардії напруги і може бути рекоме-

довай як препарат вибору при купировании нападів нестабільний

ної стенокардії.

Антиаритмічна дія верапамілу найкраще проявля-

ється при лікуванні пароксизмальних суправентрикулярних тахіаріт-

мий. Верапаміл урежаєт АВ ритм у хворих з мерехтінням предсер-

дий і при виконанні фізичного навантаження.

Антигіпертензивна дія верапамілу, в дозі 240-480 мг

на добу, настільки ж ефективно, як дію пропранололу, пін

долола або гидралазина при лікуванні гіпертензії. На відміну від

інших вазодилататорів верапаміл не викликає ні затримки жид-

кістки, ні рефлекторного збудження симпатичної нервової

системи, що приводить до приступів тахікардії. Більш того, вера-

паміл не сприяє виникненню бронхоспазму і не оказива-

ет впливу на концентрацію реніну в плазмі.

Верапаміл не робить впливу на реакцію АТ, пов'язаний-

ву з виконанням фізичного навантаження, а при спочатку

низькому рівні тиску і застосуванні препарату піковий рівень

буде нижчим, у порівнянні з аналогічним, до застосування

верапамілу. Верапаміл має більш інтенсивним гіпотензивну

дією при його призначенні хворим похилого віку та біль-

вим зі зниженою активністю реніну в сировотке крові.

Прийом 200 мг препарату двічі на добу настільки ж еффекті-

вен, що і прийом 120 мг тричі на добу. згідно з даними

фінських дослідників, верапаміл навіть в дозі 120 - 180 мг в

добу, надавав задовільний гіпотензивну дію.

Показання: артеріальна гіпертензія; стенокардія; состоя-

ня після перенесеного інфаркту міокарда; екстрасистолія і

тахиаритмия передсердь.

Внутрішньовенно препарат застосовується при важкій гіпертензії

і гіпертонічний криз.

Дозування: перорально приймати по 40-80 мг 3 рази на сут-

ки (початкова доза), потім по 80-160 мг 2-3 рази на добу або

200 мг таблетки депо 1-2 рази на добу. Парентерально - при

аритмії призначають по 5 мг (1 ампула) в вигляді повільного в / в

вливання. При необхідності ударні дози можна вводити 3 рази

на добу. Гіпертонічний криз - 5-10 мг (1-2 ампули) у вигляді

повільного в / в вливання. Необхідний ЕКГ-контроль.

Протипоказання: в / в введення протипоказано при АВ

блокаді II або III ступеня, вираженої серцевої недостатність

ності, кардіогенному шоці. Cоблюдать обережність при введенні

верапамілу пацієнтам з АВ блокадою I ступеня, брадикардією або

гіпотензією.

Верапаміл не слід вводити хворому, якому протягом

попередніх 2 годин було парентерально введений будь-якої бе-

та-блокатор. Якщо верапаміл вводиться хворому, регулярно при-

Німа бета-блокатори, необхідно з особливою увагою на-

дить за реакцією хворого на препарат.

Вагітність і ГОДУВАННЯ груддю: верапаміл не слід

призначати протягом першого триместру вагітності.

Побічна дія: при пероральному прийомі верапаміл добре

переноситься. Висока початкова доза може бути причиною еріте-

ми, раптового припливу крові до обличчя або запаморочення, свя-

занного зі зниженням артеріального тиску.

Найчастіше побічне явище - запори, які, рідко

є причиною для припинення лікування. іноді відзначається

брадикардія.

При занадто швидкому в / в введенні верапаміл, як і інші

протиаритмічних препаратів, що впливають на АВ

провідність, може викликати повну АВ блокаду або навіть асісто-

Лію. У більшості випадків асистолія триває всього кілька

секунд і синусовий ритм серця відновлюється спонтанно. В

Інакше різкий удар в область грудини, як правило,

допомагає відновити функцію серця. При неефективності -

без зволікання повинні бути розпочаті реанімаційні заходи,

включаючи в / в введення адреналіну. У рідкісних випадках за асістолі-

їй може послідувати фібриляція шлуночків. При цьому показані

дефибрилляция серця і введення лідокаїну.

При в / в введенні верапамілу тимчасово знижується артеріальний тиск, що

швидко компенсується за рахунок збільшення хвилинного обсягу

серця. При недостатніх компенсаторних можливостях серця

може послідувати гострий напад гіпотензії. якщо підняти

ноги хворого, то можна купірувати цей напад. У разі не-

обходимости слід провести швидке в / в вливання (1-2 г глю-

Коната кальцію), можна рекомендувати в / в введення атропіну, в

надзвичайних випадках, в / в введення будь-якого сімпатоміметі-

ка, наприклад, допаміну.

Зберігати при кімнатній температурі.

----- вінкаміном -------------------------------------------- -----

АЕТРОМА РЕТАРД (AETHROMA RETARD, Людвіг Меркле ГмбХ, Австрія)

--------------------

СКЛАД: 1 таблетка ретард містить 30 мг вінкаміну.

Показання для порушення церебрального кровообігу, голо

в оточенні, головні болі, порушення пам'яті, сну, шум у вухах.

Дозування: терапевтична доза становить 1-2 таблетки

вранці і 1 таблетка ввечері.

Протипоказання: підвищений внутрішньочерепний тиск, бе-

ремінь, значні порушення серцевого ритму.

Фізико-хімічні властивості: 20 або 50 таблеток (з поступовим освобож-

дением діючої речовини) в упаковці.

----- ВІНПОЦЕТИН -------------------------------------------- ---

КАВІНТОН (CAVINTON, ГЕДЕОН РІХТЕР, Угорська республіка)

--------------------

СКЛАД: 1 ампула містить 10 мг, 1 таблетка - 5 мг вінпо-

Цетіна.

Властивості кавинтон надає пряму расслабляющщее

дію на гладку мускулатуру, викликаючи розширення судин

мозку, посилення кровотоку і поліпшення постачання мозку кіслоро-

хата. Препарат сприяє накопиченню в тканинах ц-АМФ і АТФ,

незначно зменшує агрегацію тромбоцитів, викликає не-

Найбільше зниження системного АТ. Препарат сприяє вище-

нию змісту катехоламінів в тканинах мозку.

Показання неврологічні і психічні порушення, свя-

занние з розладами мозкового кровообігу - порушення

пам'яті; запаморочення; афазія; гіпертонічна енцефалопатія;

вазовегетативні симптоми в клімактеричному періоді.

Дозування: всередину - по 1-2 таблетки 3 рази на добу; під-

підтримувати доза препарату - 1 таблетка 3 рази на добу в тече-

ня тривалого часу. При необхідності препарат призначають

парентерально в формі повільного в / в крапельного введення; на-

чільного добова доза - 20 мг в 500-1000 мл інфузіозного раст-

злодія; максимальна добова доза - 1 мк / кг маси тіла.

Протипоказання: період вагітності; парентеральне

введення Кавінтону протипоказано пацієнтам з важкими ішемі-

тичними захворюваннями серця, порушеннями ритму.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: при парентеральному введенні кавинтона

хворим на цукровий діабет слід контролювати рівень са-

хара в крові, тому що в розчині препарату міститься сорбіт.

Побічна дія: можливе невелике зниження артеріального тиску, голо

в оточенні, нудота, рідше - тахікардія, екстрасистолія.

----- "ВІСКАЛЬДІКС" ------------------------------------------ -

ВІСКАЛЬДІКС (VISKALDIX, сандоз Фарма ЛТД, Швейцарія)

--------------------

СКЛАД: 1 таблетка з борозенкою містить 10 мг пиндолола і

5 мг Клопамід.

ФАРМАКОДИНАМІКА: віскальдікс є комбіна-

цію пиндолола, що представляє собою блокатор бета-адреноре-

цепторов, і Клопамід - диуретика тиазидного ряду; обидва компо-

нента знижують АТ, однак, за рахунок різних механізмів

дії. Клінічні дослідження показали, що комбінація

є ефективною і добре переноситься, сумарний ефект

перевищує такий кожного їх компонентів окремо.

Піндолол являє собою потужний антагоніст бета-адре-

норецепторов. Він блокує як бета1, так і бета 2 адренорецеп-

тори протягом більше 24 годин після прийому. Він володіє незнання

чительной мембраностабілізуючої активності. Як бета-блоку-

тор, пиндолол захищає міокард від стимуляції бета-адренорецеп-

торів катехоламинами під час фізичного навантаження і психи-

чеського напруги, а також знижує симпатичну стимуляцію

серця в стані спокою.

Його власна ССА забезпечує рівень стимуляції серд

ца, подібний до того, який має місце в стані спокою за

рахунок нормальної симпатичної активності. В результаті ні ЧСС

в стані спокою, ні внутрішньосерцева провідність НЕ подавля-

ються великій кількості. Тому ризик брадикардії незначний, і сер-

дечний викид, якщо він не підвищений, не зменшується.

Піндолол є бета-блокатор, що володіє су-

громадським судинорозширювальну дію. Ця властивість є

наслідком ССА щодо бета 2 -адренорецепторів, які перебувають

в кровоносних судинах. Піндолол знижує високий судинний

опір при розвилася гіпертонії; при цьому перфузія

органів і тканин не знижується і може навіть поліпшуватися.

На відміну від потенційно несприятливих змін про-

филя ліпопротеїдів крові під час лікування іншими бета-блоку-

торами і тіазиднимидіуретиками (зниження відносини

ЛПВЩ / ЛПНЩ), співвідношення між ЛПВЩ і ЛПНЩ залишається неізменен-

вим при тривалому лікуванні віскальдіксом за рахунок вираженої

ССА пиндолола. ССА пиндолола щодо гладкої мускулатури

бронхів також знижує ризик бронхоспазму у не страждають на астму

хворих з обструктивними захворюваннями легень.

Клопамід є салуретик тиазидного типу,

що відноситься до групи похідних сульфонаміду. Він підвищує ви-

розподіл натрію і хлору за рахунок придушення їх реабсорбції в по-

Чечня канальцях, що в свою чергу призводить до збільшення ви-

поділу води з організму.Діуретичний ефект пропорційний

дозуванні. Він проявляється через 1-2 години після прийому препара-

та і максимальний через 3-6 годин. Середня тривалість

дії становить від 12 до 18 годин в залежності від дози.

Як і в разі інших діуретиків, механізм гіпотензивної

дії Клопамід невідомий. Він може бути пов'язаний з зменшено

ням ОЦК або з впливом на гладкі м'язи артеріол, що приво-

дит до зменшення периферичного опору. У дозах,

присутніх в віскальдіксе, клопамід сприяє зниженню

АТ, не викликаючи надмірного діурезу. Використання Клопамід в

комбінації з Піндолол дозволяє уникнути надлишкового виделе-

ня калію і магнію.

Низькі терапевтичні дози обох препаратів відображають їх

високу ефективність і біодоступність. Остання властивість,

що є наслідком майже повного всмоктування і вкрай малого

ефекту першого проходження через печінку, знижує индивидуаль-

ні варіації концентрацій препаратів у плазмі, що призводить до

постійному терапевтичного ефекту при даному дозуванні.

Чітко виражену антигіпертензивну дію комбінації

часто проявляється вже через кілька днів, однак, для дости-

вання повного ефекту препарату може знадобитися 2-3 неде-

Чи.

Фармакокінетика фармакокінетика двох активних компонен-

тов є дуже подібною, і на неї не впливає факт їх викорис

тання в комбінації, а також прийом їжі. Обидва компоненти сь-

ро і майже повністю всмоктуються. Ефект першого проходження

через печінку є вкрай незначним. Таким чином,

біодоступність обох компонентів становить, принаймні,

85%. Максимальна концентрація пиндолола в плазмі крові дости-

гается в межах 1 години, а Клопамід через 1-2 години після

прийому. Зв'язування з білками плазми крові становить 40% для

пиндолола і 46% для Клопамід, обсяг розподілу - 2 л / кг і

1,5 л / кг відповідно. Загальний кліренс пиндолола становить

3-4 години для пиндолола і 6 годин для Клопамід. приблизно третина

надійшла в організм дози обох препаратів виділяється з мо-

чой в незміненому вигляді, Виділення Клопамід відбувається го-

ним чином через нирки, в той час як пиндолол частково виді-

ляется через нирки, а почасти через печінку. Хворі з наруше-

нями функції нирок або печінки, як правило, можуть приймати

препарат у рекомендованих дозах. Лише в важких випадках може

знадобитися зниження добової дози.

Показання: артеріальна гіпертонія всіх ступенів тяжкості

і всіх типів.

Дозування: початково - по 0,5-1 таблетці на добу під час

сніданку. Якщо через 2-3 тижні не відбувається достатнього

зниження артеріального тиску, можна призначити другу таблетку переважно

під час обіду. При відсутності ефекту додають антігіпертен-

зівной препарат з групи вазодилататорів.

Немає досвіду застосування віскальдікса у дітей.

Немає даних про те, що дозування або переносимість препа-

рата змінюються у старих хворих. Однак, у зв'язку з нали-

Чієм диуретика за такими хворими слід ретельно спостерігати,

оскільки пов'язані зі старінням чинники (порушення трофіки

або функції нирок) можуть побічно вплинути на переносимість

препарату.

Побічна дія обумовлені Піндолол - бронхіальна

астма, серцева недостатність, рефрактерна до лікування дігі-

Таліс, легеневе серце, виражена брадикардія, АВ блокада

2-й і 3-го ступеня.

Обумовлені Клопамід - гострий гломерулонефрит, тяже-

гавкоту недостатність функції нирок або печінки; важка або ре-

резистентності до лікування гіпокаліємія; гіперчутливість до

сульфонамідів або їх похідних (клопамід належить до цього

класу речовин); гіперкальціємія; хвороба Аддісона; період бе-

Ремінь (використання діуретиків тіазидного типу під час

вагітності слід уникати).

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: хворі на ранніх стадіях або з

декомпенсованою серцевою недостатністю повинні бути в

достатньою мірою дігіталізіровани перед лікуванням віскаль-

Діксі. За рахунок ССА пиндолол зазвичай не викликає помітних изме-

нений функції легень у хворих з тенденцією до бронхоспазму,

зумовленого неастматіческімі хронічними обструктивними

захворюваннями легенів. Однак, як і в разі будь-якого бета-бло-

Каторі, бронхоспастический ефект можна виключити повністю,

тому бета-блокатори ніколи не повинні призначатися хворим з

бронхіальною астмою в анамнезі. При розвитку бронхоспазму не-

обходимо приймати відповідні терапевтичні заходи (сти-

мулятори бета 2 -адренорецепторів, похідні теофіліну). при

Загалом наркозі у хворих, які потребують бета-блокатори, необ-

ходимо ретельне спостереження за функцією серцево-судинної

системи. Якщо бета-блокатор скасовується перед проведенням загально

го наркозу, дозування віскальдікса повинні бути знижені. веро-

ятность розвитку "синдрому відміни", тобто гіперчутливості

бета-адреноблокатори після припинення лікування Піндолол,

менш імовірна, ніж в разі бета-блокаторів, що не володіють

ССА. Однак, якщо прийнято рішення перервати лікування, рекоменду-

ється знижувати дози віскальдікса поступово. Якщо лікування бе-

та-блокатором (Піндолол) піддаються хворі з феохромоці-

Томою, завжди необхідно одночасно призначати альфа-блоку-

тор. Лікування бета-блокатором часто пов'язано з великим навантаженням сімп-

томів вже наявного захворювання периферичних судин. Одна-

ко, в зв'язку з симпатомиметическим ефектом пиндолола на рівні

бета-рецепторів судин (вазодилатація) такі периферичні

судинні побічні ефекти, як відчуття холоду в конеч-

ності, відзначаються під час лікування віскальдіксом лише в ред-

ких випадках. У хворих з нирковою недостатністю необхідно

визначати концентрацію калію в крові, а у хворих, які страждають

подагрою, концентрацію сечової кислоти. При призначенні бе-

та-блокаторів хворим, які отримують антидіабетичні препарати,

слід дотримуватися обережності, оскільки під час продовж-

тільних перерв у прийомі їжі може розвинутися гіпоглікемія,

причому такі її симптоми як тахікардія або тремор будуть

маскуватися за рахунок дії препарату. Хворих слід про-

інструктувати щодо того, що основним симптомом гі-

поглікеміі під час лікування бета-блокаторами є підвищений-

ве потовиділення. У оточених хворих, які отримують віскальдікс,

в жарку погоду може розвинутися гіпонатріємія розведення.

Адекватним заходом лікування є обмеження надходження води

в організм, а не призначення солі, за винятком тих рідкісних

випадків, коли гіпонатріємія загрожує життю хворого. при

істинному дефіцит солі засобом вибору є відповідним

щая замісна терапія.

Віскальдікс не слід призначати матерям, що годують

грудьми, в зв'язку з можливістю гіперчутливості до сульфо-

Наміда (Клопамід) у дитини.

Оскільки на ранніх фазах лікування антигіпертензивними

препаратами може розвиватися запаморочення або відчуття уста

лости, хворі, які займаються водінням транспортних засобів

або роботою на механізмах, повинні дотримуватися обережності до

тих пір, поки вони не визначають свою індивідуальну реакцію на

лікування.

Побічна дія: віскальдікс зазвичай добре переноситься.

Епізодично відзначалися - запаморочення, відчуття втоми,

порушення з боку шлунково-кишкового тракту, порушення сну (подібні до тих, кото

риє відзначалися при використанні інших бета-блокаторів). ці

побічні ефекти в більшості випадків є незначітельни-

ми і носять тимчасовий характер. У рідкісних випадках відзначалися

шкірні реакції і психічні симптоми (депресія, галлюціна-

ції), які вимагали припинення лікування. Під час лікування тіа-

зіднимі діуретиками іноді спостерігалася тромбоцитопенія і лей-

копиць.

Лікарські Взаємодія наявний досвід показує,

що одночасне застосування пероральних бета-блокаторів і ан-

тагоністов кальцію може бути ефективним при гіпертонії, од-

нако, в / в ін'єкцій блокаторів кальцієвих каналів слід уни-

гать. Одночасне пероральне лікування антагоністами кальцію

вимагає ретельного моніторування, особливо, коли бета-бло-

катор (пиндолол в віскальдіксе) поєднується з антагоністом

кальцію типу верапамілу. Оскільки діуретики тіазидного ряду

знижують виділення літію нирками, при одночасному лікуванні

віскальдіксом і препаратами літію дозування літію слід

зменшити і ретельно стежити за концентрацією літію в плазмі

крові. Застосування кортикостероїдів і нестероїдних протизапальних засобів може знижувати виді-

ня з організму натрію і води, так що спільне назначе-

ня цих агентів з віскальдіксом може вимагати збільшення

дози діуретика. Тіазиди можуть пригнічувати дію

пероральних антикоагулянтів.

Умови та термін зберігання симптоми - брадикардія, нудота, блювота,

ортостатичні порушення, непритомність, гіпокаліємія і сопровож-

дають її порушення. Лікування - в разі передозування або ги

перчувствітельності до бета-блокаторів - 0,5-1,0 мг (або більше)

атропіну сульфату в / в. У разі необхідності можна вводити

ізопреналіна гідрохлорид, шляхом повільної в / в ін'єкції, начи-

ная з доз, що становлять приблизно 5 мкг / хв, до достиже-

ня бажаного ефекту в плані стимуляції бета-адренорецеп-

торів. У випадках, резистентних до лікування, слід розглянути

можливість в / в призначення 8-10 мг глюкагону гідрохлориду;

ін'єкцію можна повторити через годину і, в разі необхідності,

далі призначити в / в вливання в дозі 1-3 мг / год. Під час цих

процедур хворий повинен перебувати на безперервному моніторингу.

У разі необхідності слід провести корекцію електроліт-

ного балансу.

Фізико-хімічні властивості: 30 таблеток в упаковці.

----- ГАЛЛАПАМІЛ -------------------------------------------- ---

ПРОКОРУМ (PROCORUM, Кнолль АГ, Німеччина)

--------------------

СКЛАД: 1 таблетка містить 0,05 г галлапаміла гідрохло-

ріда.

Властивості селективний антагоніст кальцію 1 типу, обладаю-

щий антиангинальной, антиаритмічної і гіпотензивної актив

ністю. За рахунок зниження скоротливості міокарда і ЧСС знижує

потреба міокарда в кисні. Розширює коронарні артерії

і збільшує коронарний кровотік, а також знижує тонус глад-

кой мускулатури периферичних артерій і загальний периферичний

судинний опір. Виявляє антиаритмічну дію

при надшлуночкових аритміях.

Профілактика нападів стенокардії (в тому

числі, і стенокардії Принцметала); артеріальна гіпертензія;

лікування і профілактика надшлуночкових аритмій (пароксізмаль-

ная наджелудочковая тахікардія, мерехтіння передсердь,

екстрасистолія); вторинна профілактика інфаркту міокарда.

Дозування: призначають по 50 мг 2-4 рази на добу з інтерва-

лами не менше 6 годин. Препарат слід приймати під час або

відразу після їжі.

Протипоказання: виражена брадикардія, синдром сла

Боста синусового вузла, кардіогенний шок, АВ блокада II-III

ступеня, синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта, артеріальна гіпото-

ня, хронічна серцева недостатність IIБ-III стадії,

гостра серцева недостатність, виражені порушення функції

печінки і / або нирок, період вагітності та годування груддю,

дитячий вік, підвищена чутливість до препарату.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: з обережністю призначають препарат біль-

вим з АВ блокадою I ступеня, вираженою брадикардією (ЧСС ме

неї 50 ударів в хвилину), артеріальною гіпотонією, порушеннями

функції печінки і нирок, при гострому інфаркті міокарда.

Побічна дія: можуть з'являтися - нудота, головокру-

ються, головний біль, почервоніння обличчя, запори. іноді отмеча-

ються нервозність, загальмованість, підвищена стомлюваність,

алергічні шкірні реакції. При застосуванні великих доз пре-

парата, особливо у предрасположненних пацієнтів, можливо віз

нення вираженої брадикардії, синоаурикулярной блокади,

АВ блокади, артеріальної гіпотонії, поява симптомів сер-

дечний недостатності. В поодиноких випадках - транзиторне по-

Перевищення в крові активності печінкових трансаміназ, лужної

фосфатази; розвиток внутрішньопечінкового холестазу.

Лікарські При одночасному примене-

ванні прокорума і бета-блокаторів, антиаритмічних

коштів, інгаляційних анестетиків підвищується ризик вознікнове

ня брадикардії, АВ блокади, гіпотонії, серцевої недостатність

ності.

Фізико-хімічні властивості: 20, 50 або 100 таблеток в упаковці.

----- "ГЕМЕРАН" ------------------------------------------ ------

ГЕМЕРАН (HEMERAN, Сіба-Гейґ, Швейцарія)

--------------------

СКЛАД: натрієва сіль кальцієвого комплексу продуктів

сульфатирования окислювально розщеплених метілефіров поліга-

лактуроновой кислоти; Гепариноїду.

Крем 1%, гель 1%, лосьйон 1% і емульгель 1%.

ФАРМАКОДИНАМІКА: активна речовина препарату являє

собою Гепариноїду, що володіє противосвертиваючих і протидії

запальним процесом. Гемеран призначений для лікування по-

поверхневого тромбофлебіту. Препарат швидко знімає напругу

тканин, усуває біль і викликає приємний охолоджуючий ефект.

Сприяє розсмоктуванню поверхневих гематом. володіє хо-

рошей переносимість. Не викликає алергічних реакцій навіть

при тривалому застосуванні.

Фармакокінетика при місцевому застосуванні Гепариноїду прони-

кає через шкіру в прилеглі тканини. Шляхом вимірювання тромбін

вого часу крові було виявлено, що після нанесення крему в

кількості 4 мг на 1 кг ваги всмоктується 1 / 6-1 / 4 дози. період

напіввиведення гепариноїду відповідає 1-2 дням. Гепариноїду

виводиться з сечею і калом, частково у вигляді активних метаболі-

тов.

Показання: гострий поверхневий тромбофлебіт.

Профілактика і терапія схожих з тромбофлебітом явищ,

що розвиваються внаслідок тривалого постільного режиму, після

операцій, в / в ін'єкцій і вливань. Поверхневі гематоми і

інфільтрати.

Дозування: хворим з сухою шкірою краще пользо-

тися Емульгелю, кремом, або лосьйоном. Емульгель і гель про-

ладают вираженим охолоджуючим дією.

Гемеран слід наносити рівномірно розподіляючи і не ока-

викликаючи тиску, кілька разів на добу на неушкоджену шкіру.

Його можна наносити і на хворобливу область, але не втирати.

Найбільш тривалої дії можна досягти нанесенням

2-3 рази на добу безпосередньо на шкіру або за допомогою мазевой

пов'язки тонкого (завтовшки в лезо ножа) шару крему. При цьому,

для покриття ділянки шкіри завбільшки з долоню, необхідно на-

нести 1 г крему (стовпчик довжиною 4 см з туба).

Протипоказання: не відомі.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: гемеран не можна накладати на відкриті

рани, слизову оболонку або кон'юнктиву.

Фізико-хімічні властивості: 30 і 150 г крему, 50 г гелю, 50 мл лосьйону

50 г Емульгель в упаковці.

----- "гемитон КОМПОЗИТУМ" -------------------------------------

Гемитон КОМПОЗИТУМ (HAEMITON COMPOSITUM, АВД

(Арцнайміттельверк Дрезден ГМБХ), Німеччина)

--------------------

СКЛАД: 1 таблетка містить 0,15 мг гідрохлориду клоніді-

на, 10 мг триамтерена і 5 мг гідрохлортіазиду.

Властивості механізм дії гемитон композитум обуслов-

льон фармакологічними властивостями його складових компонентів.

Колиндяни впливає на структури ЦНС, гальмуючи активність вазомо-

торного центру. Зниження АТ забезпечується в результаті

зменшення тонусу і загального периферичного опору смокчу-

дов при прийомі клонідину в терапевтичних дозах. хвилинний

обсяг крові і ритм серця знижуються незначно. триамтерен

є активним діуретиком, який вирізняється тим, що посилює

виділення з сечею натрію без збільшення виведення калію. він

пригнічує секрецію калію в дистальних канальцях, здатний

зменшити гіпокаліємію, викликану похідними бензодіазепі-

на, і посилювати їх діуретичний ефект. Діуретична

дію гидрохлортиазида обумовлено зменшенням реабсорбції

іонів натрію і хлору в проксимальній частині звивистих канальців

нирок; реабсорбция калію і бікарбонатів також пригнічується, од-

нако в меншій мірі. Крім того, гидрохлортиазид надає

гіпотензивну дію, при підвищеному артеріальному тиску. Під впливом ви-

водних бензотіадіазіна відбувається зміна обмінних процесів

в клітинних мембранах ендотеліоцитів артеріол і, зокрема,

витяг з клітин іонів натрію, що призводить до зменшення

набухання ендотеліоцитів і зниження периферичного сопротів-

лення судин.

Показання: артеріальна гіпертонія II-III (IV) стадії;

ренальная гіпертензія.

Дозування: підбирається індивідуально в залежності від

дії ліки і добових коливань показників артеріального тиску. результат-

але призначають по 1 / 2-1 таблетці на добу, потім поступово дозу

підвищують до 6 таблеток на добу. Середні терапевтичні дози -

2-3 таблетки на добу. При необхідності можна додатково

призначати глікозиди.

Протипоказання: період вагітності; порушення періфе

рического артеріального кровообігу.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: пацієнти, що приймають препарат, повинні

утримуватися від всіх потенційно небезпечних видів діяль-

ності, що вимагають підвищеної уваги і швидкої реакції.

Побічна дія: відомі суб'єктивні побічні явища,

викликані клонідином, такі як слабкість, відчуття втоми,

сухість в роті. При прийомі гемитон Композитуму ці побічні

явища виражені в меншому ступені.

Фізико-хімічні властивості: 50 таблеток в упаковці.

----- ГЕМФИБРОЗИЛ -------------------------------------------- -

Гевілон (GEVILON, Гедек / ПАРКУ-ДЕВІС, Німеччина)

Гевілон (GEVILON, Лечіва, Чеська республіка)

Гевілон (GEVILON, ХЕМАПОЛ Ко. ЛТД, Чеська республіка)

ГЕМПАР (GEMPAR, кадила Лабораторіз, Індія)

НОРМОЛІП (NORMOLIP, САН Фармасьютикал Індастріз, Індія)

СІНЕЛІП (SINELIP, Хемофарм Д.Д., Югославія)

--------------------

Гевілон (GEVILON, Гедек / ПАРКУ-ДЕВІС)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 0,45 або 0,6

г гемфиброзила. 30 або 100 таблеток в упаковці.

Гевілон (GEVILON, Лечіва)

СКЛАД: 1 таблетка, вкритої оболонкою, містить 450 мг

гемфиброзила.

Властивості гемфиброзил знижує підвищений рівень тріглі-

церідов в плазмі. Клінічне значення мають - зниження загально-

го холестерину; зниження обсягу холестерину, пов'язаного з

ЛПНЩ і ЛПДНЩ; підвищення холестерину, пов'язаного з ЛПВЩ; поні

ються обсягу тригліцеридів. Механізм дії гемфиброзила НЕ

повністю вивчений, гемфіброзил діє в різних фазах синтезу

ліпідів. Послаблює захоплення жирних кислот з плазми в печінці,

що веде до зменшення синтезу тригліцеридів в печінці. Гемфіб-

розіл пригнічує синтез апопротеина В, що є компонентом

ЛПДНЩ, внаслідок чого знижується синтез ЛПДНЩ. при терапії

гемфіброзилом явно послаблюється активність HMG-CоA-редуктази,

ключового ферменту синтезу холестерину.

Фармакокінетика після прийому всередину гемфиброзил швидко і

повністю всмоктується. Відносна біологічна доступність

таблеток Гевілон майже аналогічна такій для перорально вве-

денного розчину. Пік концентрації в плазмі спостерігається через

1-2 години після прийому препарату. З білками плазми зв'язується

близько 95% речовини. Максимальні рівні в тканинах спостерігаються

через 1-2 години, більш високі концентрації відзначаються в печінці

і нирках. Гемфиброзил інтенсивно метаболізується, виводиться

через нирки. Біологічний напівперіод становить близько 1,5

години. Після повторного застосування накопичення в організмі не

відзначається.

Тяжкі первинні гіперліпідемії (гіпертріглі-

церідеміі, гіперхолестеринемії і комбіновані форми), що не

коррегіруемие дієтою; важкі вторинні гипертриглицеридемии,

що не проходять при терапії основного захворювання (цукрового ді-

Абете, подагри і т.д.).

Дозування: зазвичай призначають 2 таблетки, вкриті оболоч-

ної, ввечері. Таблетки приймають, не розжовуючи, під час їди,

запиваючи рідиною. В особливо важких випадках можна добову дозу

підвищити до 3 таблеток, вкритих оболонкою (1 - вранці, 2 - ве-

чером). Протягом курсу лікування Гевілон, хворий повинен уде-

лять увагу дотриманню дієти, відповідної фізичної ак-

ності і лікування всіх інших расстройтсв обміну речовин.

Дія Гевілон виражено індивідуально. Дозу можна знижувати

у хворих з явною гипоальбуминемией. Препарат застосовують дли-

тельное час. Лікування Гевілон не рекомендується продовжувати

якщо протягом трьох місяців не відбулося зниження рівня ли

пидов в крові на 10%, тригліцеридів - на 20%.

Підвищена чутливість до гемфібро-

ЗІЛу, захворювання печінки за винятком стеатозу печінки, соп-

ровождающего гипертриглицеридемии IV типу (по Фредриксоном);

захворювання жовчного міхура з холелітіазом або без нього, тяже-

круглі порушення функції нирок, період вагітності та годування

грудьми.

Побічна дія: з боку шлунково-кишкового тракту - відсутність апетиту,

нудота, блювота, пронос, що носять в більшості випадків, пріходя-

щий характер і не потребують припинення лікування. У рідкісних слу-

чаях спостерігаються головні болі, шкірні алергічні реакції,

розлади зору. На початку курсу лікування препаратом наблю-

дається незначне зниження рівня гемоглобіну, гематокрі-

та і змісту формених елементів крові. У хворих, страдаю-

щих нирковою недостатністю, можливе посилення креатініне-

мии. Внаслідок токсичного ушкодження мускулатури наблюда-

ється підвищення рівня трансаміназ і креатинфосфокінази, що

проявляється болем кінцівок і м'язовою слабкістю. побічні

явища зазвичай проходять після припинення курсу лікування препа-

ратом.

Лікарські Взаємодія гемфіброзил може посилити

дію антикоагулянтів кумаринового типу, їх дозу слід в

початку курсу лікування знизити на 30-50%. Потім дозу поступово

відновлюють. Гемфиброзил підсилює дію антивитаминов

До і пероральних антидіабетичних засобів - похідних суль-

фонілмочевіни. Доцільність одночасного застосування міськ-

мональних протизаплідних засобів визначається индивидуаль-

але. При одночасному застосуванні Гевілон з препаратами, з-

що тримають ловастатин, може спричинити серйозне міопатії і міоглобіну-

рія, внаслідок значного підвищення рівня креатінфосфокі-

називаються.

Фізико-хімічні властивості: 50 покритих оболонкою таблеток в упаковці.

Гевілон (GEVILON, ХЕМАПОЛ Ко. ЛТД)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 0,45 або 0,6

г гемфиброзила. 30 або 100 таблеток в упаковці.

ГЕМПАР (GEMPAR, кадила Лабораторіз)

Склад лікарського засобу: 1 капсула містить 0,3 г гемфіб-

розіла. 100 капсул в упаковці.

НОРМОЛІП (NORMOLIP, САН Фармасьютикал Індастріз)

Склад лікарського засобу: 1 капсула містить 0,3 г гемфіб-

розіла. 6 капсул в смузі.

СІНЕЛІП (SINELIP, Хемофарм Д.Д.)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 0,45 або 0,6

г гемфиброзила. 30 або 100 таблеток в упаковці.

----- "ГЕПАЛЬПАН" ------------------------------------------ ----

ГЕПАЛЬПАН (GEPALPAN, Ай-Сі-Ен ГАЛЕНІКА, Югославія)

--------------------

СКЛАД: 100 г желе містять 30000 ОД гепарину натрію,

0,25 г алантоїну і 0,25 г d-пантенол.

Властивості гепарин, що входить до складу мазі є анти-

коагулянтом прямої дії, він перешкоджає формуванню

тромбів на судинній стінці; алантоін стимулює розвиток

грануляцій та має кератолитическим дією; d-пантенол

стимулює епітелізацію і регенерацію тканин.

Показання поверхневий тромбофлебіт, предварікозний

синдром, постфлебітичний синдром, травми (гематоми, удари,

розтягування).

Дозування: наносити на шкіру тонким шаром 2-3 рази на добу

і легко втирати.

Побічна дія кровоточать трофічні виразки, кровоте-

чення іншої етіології.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: не можна наносити на слизові оболонки і

на поверхню рани.

Побічна дія: алергічні реакції до якогось

компоненту препарату.

Фізико-хімічні властивості: 30 або 50 г желе в тубах.

----- ГЕПАРИН НАТРІЮ -------------------------------------------

ГЕПАРИН МАЗЬ (HEPARIN UNG, ГЕДЕОН РІХТЕР, Угорська

республіка)

ТРОМБОФОБ (THROMBOPHOB, ГЕРМАН РЕМЕДІЕС, Індія)

ТРОМБОФОБ (THROMBOPHOB, Кнолль АГ, Німеччина)

--------------------

ГЕПАРИН МАЗЬ (HEPARIN UNG, ГЕДЕОН РІХТЕР)

СКЛАД: 1 г мазі містить 100 ОД гепарину і 2,5 мг гид-

рохлоріда бензилового ефіру нікотинової кислоти.

Властивості антикоагулянт прямої дії, безпосередньо

впливає на фактори згортання, що знаходяться в крові. він також

блокує біосинтез тромбіну, зменшує агрегацію тромбоцитів,

пригнічує активність гіалуронідази, активує фібринолітичні

властивості крові. Бензиловий ефір нікотинової кислоти розширює

поверхневі судини і сприяє всмоктуванню гепарину, а

поступово вивільняється з мазі гепарин зменшує воспалі

вальний процес і виявляє антитромботичну дію.

Показання тромбофлебіт, постін'єкційні і постінфузіон-

ні флебіти, геморой, трофічні виразки гомілки, слоновість,

поверхневий перифлебит, лимфангоит, поверхневий мастит,

лікування післяпологових гемороїдальних вузлів.

Дозування: тонкий шар гепариновой мазі втирають в час-

ваний ділянку тіла 2 рази на добу, або застосовують у вигляді по-

в'язки, покриваючи тонким шаром мазі марлевий тампон, з розрахунку

0,5-1 г мазі на 3-5 кв.см. Запалену шкіру навколо виразки гомілки

змащувати обережно, не допускаючи потрапляння препарату на по-

поверхню виразки.

Протипоказання: виразково-некротичні процеси, поні

женная згортання крові, тромбоцитопенія.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: не рекомендується застосовувати мазь при

тромбозі глибоких вен, в разі запальних захворювань,

осложененних інфекцією.

Побічна дія: минуща місцева гіперемія шкіри.

Фізико-хімічні властивості: 25 г мазі в тубах.

ТРОМБОФОБ (THROMBOPHOB, ГЕРМАН РЕМЕДІЕС)

Склад лікарського засобу: 1 г мазі або гелю містить 600 ОД

гепарину. 100 г препарату в упаковці.

ТРОМБОФОБ (THROMBOPHOB, Кнолль АГ)

Склад лікарського засобу: см. Тромбофоб (Герман Ремедіес).

----- гепариноїди -------------------------------------------- ---

Гепароід СПОФА (HEPAROID SPOFA, Лечіва, Чеська республіка)

--------------------

СКЛАД: 30 г гелю або мазі містять 6000 од гепариноїду.

Властивості засіб для зовнішнього застосування містить

Гепариноїду - сульфонірованное високомолекулярне речовина, про-

Лада противосвертиваючих, помірним протизапальним,

проівоекссудатівним і підтримує резорбцию дією.

Показання тромбофлебіти поверхневих вен, phlebitis

migrans, періфлебіти, тромбофлебіти при варикозному розширенні

вен, варикозні виразки; удари; гематоми і т.д.

Дозування: на уражене місце і навколишній ділянку шкіри

завдаючи 2-3 рази на добу шар гелю або мазі товщиною близько 1 мм

і обережно втирають в шкіру. Оброблену ділянку можна крат-

ковременной покрити поліетиленовою плівкою, причому її краю

прикріплюють лейкопластирем і потім роблять пов'язку бинтом. при

варикозної виразці гель або мазь втирають в навколишні тканини.

Протипоказання: геморагічний діатез, тромбоцітопе-

ня, гемофілія, схильність до кровотеч, підвищена

чутливість до парабенам.

Побічна дія: в окремих випадках при застосуванні на

великих ділянках можливі геморагічні ускладнення

внаслідок всмоктування.

Лікарські Взаємодія посилює дію анти-

коагулянтів.

Фізико-хімічні властивості: 30 г мазі або гелю в упаковці.

----- "ГЕПАТРОМБІН" ------------------------------------------ -

ГЕПАТРОМБІН (GEPATROMBIN, Гедек / ПАРКУ-ДЕВІС, Німеччина)

--------------------

СКЛАД: 100 г мазі містять 50000 ОД гепарину, 300 мг

алантоїну, 250 г D-пантотенола і 80 мг олії Pini pumillionis.

Властивості дія препарату зумовлена ​​сумою ефектів,

властивих його складовими компонентами. Гепарин є антікоа-

гулянтом прямої дії, при місцевому застосуванні предотвраща-

ет або обмежує тромбоутворення і покращує місцевий кро-

вотока, має протинабрякову і протизапальну

дією, сприяє регенерації сполучної тканини.

Алантоїн має протизапальну дію, підвищує

обмін речовин в тканинах і стимулює проліферацію клітин.

D-пантотенол покращує всмоктування гепарину, стимулює гран

ляцию і епітелізацію тканин. Ефірні масла надають антісеп-

тическое та знеболювальну дію.

Показання тромбози, тромбофлебіти, варикозне розширення

вен; трофічні виразки гомілки; травми, тендовагініт; инфильтра-

ти; лимфангит; мастит; фурункул; карбункул.

Дозування: на шкіру в області ураження 1-3 рази на добу

наносять шар мазі (стовпчик мазі довжиною 5 см). при захворюваннях

вен застосовують пов'язки з маззю. При варикозних виразках мазь на-

носиться у вигляді кільця шириною близько 4 см. При фурункулах і

карбункулах 2 рази на добу прикладається марлевий компрес з

маззю.

Протипоказання: непереносимість компонентів, що входять в

склад препарату.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: препарат у формі гелю наноситься тільки

на неушкоджену шкіру; при появі алергічної реакції

препарат повинен бути скасований.

Побічна дія: алергічні реакції (шкірний висип, ан-

гіневротіческій набряк, кропив'янка).

----- "ГЕПАТРОМБІН 50000" --------------------------------------

ГЕПАТРОМБІН 50000 (GEPATROMBIN 50000, Хемофарм Д.Д.,

Югославія)

--------------------

СКЛАД: 100 г мазі містять 50000 ОД гепарину, 0,3 г

алантоїну, 0,4 г D-пантотенола; 100 г гелю містять 50000 ОД

гепарину, 0,25 г алантоїну, 0,25 г D-пантотенола, 0,08 г олії

Pini silvestris і 0,08 г масла Pini pumillionis.

Далі см. Гепатромбин.

Фізико-хімічні властивості: 40 г мазі або гелю в тубах.

----- "Гигротон-РЕЗЕРПІН" --------------------------------------

Гигротон-РЕЗЕРПІН (GIGROTON-RESERPIN, Сіба-Гейґ, Швейцарія)

--------------------

СКЛАД: 1 таблетка містить 50 мг хлорталідона (1-оксо-3-

- (3-сульфаміл-4-хлорфеніл) -3-гідроксіізоіндолін) і 0,25 мг ре-

резерпіном.

Властивості дія препарату зумовлена ​​сумою ефектів,

властивих його складовими компонентами. Гигротон, подібно гідрох-

лортіазіду, блокує реадсорбції натрію в проксимальній частині

дистальних звивистих канальців. Резерпін викликає виснаження депо

катехоламінів в постгангліонарних симпатичних нервових закін-

чаніях і в ЦНС, а також на досить тривалий час -

втрату здатності до накопичення там катехоламінів. У результа-

ті тонус симпатичної нервової системи знижується, в той час

як активність парасимпатичної нервової системи зберігається.

Низька дозування обох компонентів забезпечує хорошу пере-

носимо препарату. Обидва активних речовини мають тривалий

дією, яке викликає поступове зниження підвищеного

АТ. Тривала дія препарату дозволяє призначати його в

интермиттирующих дозах.

Показання тривале лікування гіпертензії.

Дозування: дозування слід підбирати індивідуально;

приймати препарат після сніданку. Початкова доза становить

0,5-1 таблетка на добу до досягнення терапевтичного ефекту.

При необхідності рекомендується поступове збільшення дози до

індивідуального оптимального рівня. Підтримуюча доза -

0,5-1 таблетка 3 рази на тиждень.

Протипоказання: ниркова недостатність зі значеннями

залишкового азоту понад 100 мг / 100 мл. особливу обережність

слід проявляти при призначенні препарату хворим, що страждають

на цукровий діабет, а також коронарним і церебральним склерозом

у важкій формі, після інфаркту міокарда і енцефаломаляції.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: при наявності ознак депресивного

настрою лікування слід проводити за допомогою інших гіпотен-

зівной коштів (наприклад, лопресор в поєднанні з будь-яким

салуретиком). Не рекомендується одночасно призначати хворому

абсолютно без солі дієту. У хворих, які отримують, препарати

наперстянки, і у хворих з обмеженою функцією печінки поки-

зано заповнення калію за допомогою дієти або шляхом призначення

препаратів калію (наприклад, хлорид калію в дозі по 2-6 г в

день).

Фізико-хімічні властивості: 20 або 100 таблеток в упаковці.

----- гідралазином ГІДРОХЛОРИД ----------------------------------

АПРЕСОЛІН (APRESOLINE), слоу-АПРЕСОЛІН 50 (SLOW-APRESOLINE 50,

Сіба-Гейґ, Швейцарія)

--------------------

СКЛАД: 1 драже містить 10, 25 і 50 мг, 1 ампула содер-

жит 20 мг (у вигляді порошку) гидралазина гідрохлориду (1-гідро-

зінофталазіна гідрохлорид), 1 драже слоу-апрессоліна містить

50 мг гидралазина гідрохлориду (з пролонгованим висвобожде-

ням активної речовини).

ФАРМАКОДИНАМІКА: за рахунок прямої дії на тонус мишеч-

ного шару кровоносних судин, переважно артериол, гид-

ралазін, діюча речовина апресоліна, викликає розширення

кровоносних судин і тим самим зниження опору перифе-

рических судин, що в свою чергу веде до зниження підвищено-

ного АТ. Особливість гидралазина полягає в тому, що він також

знижує судинний опір судин мозку і нирок, під-

підтримуючи тим самим нормальне нирковий кровообіг на всьому

Упродовж тривалого лікування. Гидралазин знижує артеріальний тиск як у

положенні стоячи, так і в положенні лежачи, не викликаючи яких-небудь

істотних ортостатичних ускладнень. Так як гидралазин НЕ

володіє кардіодепресивну або симпатомиметическими

властивостями, зберігаються рефлекторні механізми регуляції,

сприяють збільшенню систолічного об'єму крові і ЧСС.

Для попередження рефлекторної тахікардії, як супутнього

явища, можна одночасно застосовувати бета-адреноблокирующєє

засіб. Гидралазин, як і інші вазодилататори, може визи-

вать затримку солі та води і знижувати обсяг сечі. Після в / в вве-

дення ефект настає протягом 15-20 хв. Максимальна сни

ються кров'яного тиску досягається в загальному через 30 хв

після в / в ін'єкції.

Гидралазин особливо ефективний в комбінації з іншими ги

потензівнимі засобами, такими, як бета-адреноблокатори і

діуретики.

При хронічній серцевій недостатності гидралазин,

знижуючи периферичний судинний опір переважно

в артеріальній частині системи кровообігу, обумовлює

зниження післянавантаження; це викликає зниження робочого навантаження

на лівий шлуночок серця зі збільшенням ударного і хвилинного

обсягу серця. Зі збільшенням хвилинного об'єму серця улучша-

ється нирковий кровообіг і функція нирок. При необхідності сни

вання тиску наповнення лівого шлуночка серця, предпочті-

тельно поєднання з венозним вазодилататором.

Фармакокінетика гидралазин, активна речовина апресолі-

на, після перорального застосування всмоктується швидко і пів

ністю. У плазмі крові він знаходиться лише в малій кількості в

вільній формі, велика його частина циркулює переважно

у вигляді кон'югату, а саме в основному як гідразон піровіног-

радной кислоти. Точно визначити можна тільки так званий

"Здається" гидралазин, тобто суму вільного і кон'югірован-

ного гидралазина. При прийомі всередину гидралазин зазнає

дозозалежний "ефект першого проходження" в печінці (системна

біодоступність 26-55%), який залежить від типу ацетілірова-

ня. Після прийому рівній дози у хворих з повільним ацетіліро-

ванием рівень "уявного" гидралазина в крові вище, ніж у

хворих з швидким ацетилюванням. При прийомі препарату всередину

максимальна концентрація гидралазина в плазмі крові достіга-

ється через 0,5-2 години. Зв'язування гидралазина з білками плазми

крові, в основному з альбуміном, досягає 88-90%. період напів

виведення гидралазина з плазми крові становить в загальному 2-3

години, однак, у хворих з швидким ацетилюванням після Перо-

рального застосування цей період становить приблизно 45 хв. У

хворих з порушенням функції нирок при кліренсі креатиніну

менше 20 мл / хв період напіввиведення збільшується до 16

годин. Гидралазин швидко розподіляється в організмі і проявля-

ет специфічна спорідненість щодо м'язового шару стінок

артерій. Протягом 24 годин після прийому препарату всередину при-

приблизно 80% дози виводиться сечею. Велика частина гидралазина ви-

водиться з організму у вигляді ацетильованих гідроксильованих

метаболітів, частково кон'югованих з глюкуроновою кислотою;

приблизно 2-14% дози виводиться у вигляді "уявного" гидралазина.

Вид метаболітів залежить від індивідуального типу ацетілірова-

ня.

Показання гіпертензія (всередину - в комбінації з іншими

гіпотензивними засобами, такими, як бета-адреноблокатори

і / або діуретики, парентерально - гіпертонічний криз, в

Зокрема, спостерігаються в пізньому періоді вагітності (преек-

лампсія, еклампсія) і при захворюваннях нирок.

Хронічна серцева недостатність - як до-

ве лікарський засіб у випадках хронічної левожелудоч-

кової недостатності при відсутності адекватної відповіді на

традиційну фармакотерапію препаратами наперстянки та / або діу-

Ретик, наприклад, при дилатаційноюкардіоміопатії або не-

достатності міокарда внаслідок гіпертензії, при порушеному

коронарном кровопостачанні або об'ємної перевантаження (при не-

достатності аортального або мітрального клапана, розриві

міжшлуночкової перегородки) у хворих зі зниженим хвилинним

об'ємом і нормальному або лише незначно підвищеним давле-

ванні кровонаповнення лівого шлуночка. У хворих з підвищеним

Лівошлуночкова тиском кровонаповнення, що характеризується

вираженим застоєм в легенях, апресолін рекомендується призначати

в поєднанні з нітратами пролонгованої дії.

Дозування: терапевтичний ефект лікування апресоліном у

різних хворих неоднаковий.

При гіпертензії апресолін рекомендується призначати в соче-

тании з іншими гіпотензивними засобами, такими як бета-ад-

реноблокатори, діуретики або комбінацією цих препаратів. як

правило, лікування слід починати з низьких доз і - в зависи-

мости від відповіді хворого на дію препарату - повільно по-

перевищувати їх, щоб забезпечити досягнення оптимального терапевті-

чеського ефекту і, по можливості, уникнути побічних явищ.

Для підтримуючої терапії препарат призначають в мінімальних,

але ще забезпечують терапевтичний ефект дозах.

Всередину, як правило, добова доза для дорослих составля-

ет від 50 до 100 мг (по 25-50 мг два рази на добу). В деяких

випадках добова доза може бути підвищена до 50 мг 3-4 рази на

день, але не більше.

Парентерально - ін'єкційне терапію апресоліном слід

проводити, по можливості, в умовах стаціонару, завжди з

великою обережністю і під суворим наглядом лікаря. разова

доза становить 20 мг і вводиться за допомогою повільної в / в

ін'єкції або в / в крапельного вливання. При необхідності ін'ек-

цію повторюють, дотримуючись інтервал 20-30 хв, постійно контро-

лируя АТ і частоту пульсу.

У рідкісних випадках, коли необхідно швидке застосування ап

ресоліна у дітей, на початку застосовують 0,15 мг / кг ваги тіла, су-

точна доза становить 1,7-3,5 мг / кг ваги тіла. перед ін'екці-

їй суху речовину 1 ампули повністю розчиняють в 1 мл дістіл-

ліровать води. Свіжоприготовлений розчин апресоліна сліду-

ет розбавити фізіологічним розчином або 5% -ним розчином

сорбітолу. Розчин глюкози для цієї мети непридатний, тому що

контакт гидралазина з глюкозою призводить до швидкого розпаду

діючої речовини.

При хронічній серцевій недостатності лікування апресо-

лином рекомендується починати в умовах стаціонару при посто-

янном спостереженні за гемодинамічним статусом хворого і про-

должать його до підбору необхідної підтримуючої дози також в

умовах стаціонару. Зазвичай початкова доза становить по 25 мг

3-4 рази на добу всередину. Її поступово підвищують до рівня

середньої підтримуючої дози по 50-70 мг 3-4 рази на добу.

Слоу-апрессолін - при гіпертензії добова доза дорослих,

як правило, становить 50-100 мг (іноді до 150 або 200 мг) в

1 або 2 прийоми. При хронічній серцевій недостатності на-

чільного доза становить по 50 мг 2 рази на день. її поступово

підвищують до рівня середньої підтримуючої дози (по 100 мг 2-3

рази на добу).

Гіперчутливість до гідралазином або

іншим активним речовинам групи гідразінофталазіна; виражений-

ная тахікардія; аневризма аорти.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: рефлекторна серцево-судинна стиму-

ляция, як наслідок терапії апресоліном, може викликати стіно

кардіо або погіршити її перебіг. Хворим з діагностованою

або передбачуваної коронарною хворобою лікування апресоліном

слід проводити лише в поєднанні з бета-адреноблокатором.

При цьому прийом бета-адреноблокатора необхідно починати за

кілька днів до початку лікування апресоліном. Хворим з пере-

несення інфарктом міокарда лікування апресоліном слід начи-

нать лише після досягнення фази стабілізації після інфаркту.

Гидралазин можна використовувати тільки в якості додаткового

ного засобу для лікування хронічної недостатності міо

карда, зумовленої механічної обструкцією (наприклад, при

стенозі аорти або лівого венозного отвори або при констрік-

тивно перикардиті); при високому хвилинному обсязі серця (нап

ример, при тиреотоксикозі); при ізольованій правожелудочко-

виття недостатності внаслідок легеневої гіпертензії (Cor

pulmonale).

При лікуванні хворих на серцеву недостатність в сочета-

ванні з гіпотонією слід дотримуватися особливої ​​обережності і

забезпечити ретельний лікарський нагляд. прийом гидралазина

протягом тривалого часу (більше 6 місяців), особливо в

дозах понад 100 мг на добу, може викликати вовчакоподібний

синдром. У своїй легкій формі він подібний до хронічного поліарт-

ріту (артральгии, іноді з підвищенням температури тіла і виси-

паніямі на шкірі) і звернемо після відміни препарату. У важкій

формі він подібний до гострої червоний вовчак та повністю звернемо

тільки після тривалого лікування кортикостероїдами. оскільки

частота виникнення подібної реакції зростає з підвищенням

дози, а також залежить від тривалості терапії і частіше наб-

Люда у хворих з уповільненим ацетилюванням, для під-

жива терапії рекомендується призначати мінімальну ефектив-

ву дозу. У разі недостатньої клінічної ефективності су-

точної дози, яка дорівнює 100 мг, необхідно визначити у хворого

тип ацетилювання. У хворих з повільним типом ацетилювання

і у жінок ризик розвитку волчаночноподобного синдрому вище.

Хворий повинен перебувати під наглядом лікаря на випадок по-

явища клінічних симптомів цього синдрому. У хворих з

швидким ацетилюванням, ефект і від дози 100 мг / день буває

недостатнім. У цих хворих можливе збільшення дози без по-

щення ризику розвитку волчаночноподобного синдрому.

При тривалій терапії апресоліном рекомендується приблизно

кожні 6 місяців визначати антинуклеарні фактори. В разі

позитивної реакції необхідно ретельно контролювати тіт-

ри цих антитіл. При появі клінічних проявів волча-

ночноподобного синдрому препарат слід негайно відмінити.

Хворим, що страждають важкою нирковою недостатністю

(Кліренс креатиніну менше 20 мл / хв), зважаючи на ризик кумуляції

препарат слід приймати з інтервалом в 16 годин. Так як

апресолін метаболізується в печінці, хворим з порушеннями

функції печінки необхідно знизити дози або збільшити інтервал

між прийомами препарату для попередження кумуляції дійства-

ючої речовини.При призначенні апресоліна, як і інших силь-

нодействующіх гіпотензивних засобів, у хворих цереброваску-

лярні захворюваннями слід виявляти особливу обережність.

Будь-яке сильне зниження артеріального тиску може знизити реакцію хворого при

водінні автомашини, а також під час роботи, що вимагає підви-

шенного уваги. У хворого, який отримує апресолін, під час

операції може знизитися артеріальний тиск. В цьому випадку для усунення ги

потонемо не можна застосовувати адреналін.

При необхідності припинення лікування, апресолін слід

скасовувати поступово, за винятком серйозних ситуацій (напри-

заходів, вовчакоподібний синдром), щоб уникнути раптового

різкого підвищення кров'яного тиску.

Численні токсикологічні дослідження не виявили

у гидралазина канцерогенної дії, за винятком посилення

спонтанних проліферацій у статевозрілих гризунів. У бактеріаль-

них тест-системах спостерігався мутагенний ефект. 30-річний досвід

використання гидралазина, а також тривалі клінічні наб-

люденія припускають відсутність взаємозв'язку між препаратом і

можливістю виникнення пухлини у людини.

Вагітність і ГОДУВАННЯ груддю: гидралазин здатний про-

никать через плацентарний бар'єр. У перші три місяці беремен-

ності апресолін слід застосовувати тільки при наявності серйозних

показань. Оскільки гидралазин проникає в грудне молоко,

необхідно зробити вибір - або скасувати лікування, або воздер-

тулитися від годування грудьми.

Побічна дія: побічні реакції, які можуть наблю-

датися в початковій стадії лікування гіпертензії (зокрема,

при швидкому збільшенні дози препарату), наприклад, тахікардія,

серцебиття або симптоми стенокардії, припливи, головний біль,

запаморочення, гіперемія слизової носа і шлунково-кишкові

розлади (діарея), лише в рідкісних випадках відзначаються при

лікуванні серцевої недостатності. Такі побічні явища

зазвичай зникають в процесі курсу лікування або після зниження

дози препарату. Можлива затримка води і натрію може бути

усунена шляхом додаткового призначення діуретиків.

У рідкісних випадках можуть відзначатися порушення функції пече-

ні, що нагадують гепатит, які зникають при відміні препара-

та. Іноді спостерігаються психічні розлади (відчуття стра-

ха і депресивний настрій), шкірний висип, жар, зміни

картини крові (анемія, лейкопенія і тромбоцитопенія). У всіх

цих випадках препарат слід негайно відмінити.

Є повідомлення про поодинокі випадки периферичного неврі-

та, який проявляється парестезіями. Подібні симптоми можуть бути

усунені шляхом призначення піридоксину або після припинення

застосування апресоліна. Дуже рідко - гломерулонефрит. при дли-

тельном лікуванні апресоліном може розвинутися вовчакоподібний

синдром.

Лікарські Взаємодія прийом апресоліна всередину не-

задовго до або після прийому диазоксида може викликати виражений

ву гіпотонію. Гіпотензивний ефект апресоліна може бути усі-

льон шляхом одночасного застосування інших гіпотензивних

коштів. При одночасному лікуванні симпатомиметическими препа-

ратамі (наприклад, ефедрином) і трициклічними антідепрессан-

тами можливе послаблення гіпотензивного ефекту апресоліна.

Контакт розчину гидралазина з розчином глюкози призводить

до швидкого розпаду діючої речовини.

Умови та термін зберігання в першу чергу - серцево-судинні на-

рушення, такі як виражена тахікардія і гіпотонія з тошно-

тієї, запамороченням, рясним потовиділенням і навіть смокчу-

ДіСтено колапс; можлива також ішемія міокарда зі стенокардією

і порушеннями серцевого ритму. Можуть спостерігатися порушення

свідомості, головний біль і блювота, тремор, судоми, олігурія, а

також гіпотермія.

Оскільки специфічний антидот не відомий, при терапії

передозування слід - окрім заходів з видалення чинного

речовини з шлунково-кишкового тракту (спочатку викликати блювоту, пізніше провести про-

миваніе шлунка; дати активоване вугілля, проносні

засоби) - проводити симптоматичну терапію.

Зберігати драже слід зберігати в сухому і прох-

Гаразд місці, ампули з сухим речовиною - в прохолодному, защи-

щенном від світла місці.

Фізико-хімічні властивості: 100, 40 або 50 драже по 10, 25 або 50 мг в

упаковці відповідно, 6 ампул в упаковці, 14 або 56 драже

слоу-апрессоліна в календарних упаковках.

----- ГІДРОКСІХЛОРОКІНА СУЛЬФАТ --------------------------------

Плаквеніл (PLAQUENIL, САНОФІ-Вінтроп, Франція)

--------------------

СКЛАД: 1 таблетка містить 200 мг сульфату гідроксіхло-

Рокині.

Ревматоїдний артрит; ювенільний артрит;

системна червона вовчанка; фотодерматит.

Дозування: дорослим зазвичай призначають по 400 мг на добу

дробовими дозами. Після зупинки прогресування захворювання

можна скоротити дозу до 200 мг на добу. За свідченнями поддер-

жива дозу можна збільшити до 400 мг на добу. слід при-

змінювати препарат у мінімальній ефективній дозі, яка не перевищує

6,5 мг / кг ваги на добу, особливо у дітей. Тому плаквенил в

таблетках по 200 мг не придатний для лікування дітей з масою ті-

ла нижче 33 кг. При ревматоїдному артриті, ювенільному артриті і

системний червоний вовчак слід перервати курс лікування, якщо

препарат не дав позитивного ефекту протягом 6 місяців.

При захворюваннях, пов'язаних з підвищеною чутливістю до

сонячним променям, слід проводити лікування тільки в періодах

максимального сонячного опромінення.

Протипоказання: ретинопатія, макулопатія, період бере-

менности.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: до початку курсу лікування плаквені-

лом всі хворі повинні бути проконсультовано офтальмологом.

Необхідно повторювати офтальмологічне обстеження не рідше

ніж через 6 місяців. Слід перевіряти гостроту зору, прово

дить офтальмоскопію. При виявленні будь-якого порушення - не-

повільно припинити лікування препаратом.

При дотриманні рекомендованої дози випадки ретинопатії

спостерігаються рідко. Імовірність розвитку ретинопатії прямо про-

пропорційна величині щоденної дози.

На початку курсу лікування відзначені випадки порушення аккомо-

дации, тому слід попереджати пацієнтів про ризик, свя-

занном з водінням автомобіля або іншими, потенційно

небезпечними видами діяльності. Поліпшення настає спонтанно

або досягається шляхом зниження дози або припинення лікування.

У хворих з тяжкими порушеннями функції нирок або печінки

необхідно перевіряти вміст гідроксіхлорокіна в плазмі

крові. Слід періодично контролювати картину крові і при

виявленні патологічних відхилень - припинити курс лече-

ня. Особлива обережність потрібна при призначенні Плаквенілу

хворим з чутливістю до хініну в анамнезі. У хворих з

псоріаз частіше виникають шкірні реакції. Хоча існують дан

ні про успішне лікування пізньої шкірної порфірії гідроксіхлоро-

кіном, спостерігалися випадки погіршення стану хворого, свя-

занние з прийомом препарату. Необхідно дотримуватися особливої ​​осто-

рожность при призначенні препарату пацієнтам з недоліком глю-

кіз-6-фосфат-дегідрогенази.

Побічна дія: ретинопатії, відкладення в рогівці з про-

ритмами фотофобией і помутнінням; порушення з боку шлунково-кишкового тракту

(Нудота, проноси, анорексія, абдомінальні спазми, блювання). як

правило, ці симптоми зникають відразу при припиненні курсу ле-

чення або зменшенні доз. Рідко спостерігалася м'язова слабкість,

запаморочення, шум у вухах, туговухість, головний біль, емоціо-

нальні розлади, мієлодепресія, токсичний психоз.

Лікарські Взаємодія існують дані про повели-

ченіі дигоксину в плазмі під впливом плаквені-

ла. Аміноглікозидні антибіотики потенцируют пряме блокірую-

ний дію хлорокіна на рівні нейро-м'язового з'єднання.

Одночасний прийом антацидних засобів перешкоджає поступле-

нию хлорокіна в організм. Тому, рекомендується їх приймати

з інтервалом не менше 4 годин.

Умови та термін зберігання адекватне лікування забезпечило виздоровле-

ня після прийому 36 таблеток Плаквенілу, відомий випадок смер-

ного результату, що наступив незабаром після прийому 54 таблеток

препарату. Передозування 4-амінохінолінів особливо небезпечна у

малолітніх дітей, дози в 1 і 2 г можуть виявитися смертельними.

Симптоми передозування - головний біль, розлади зре-

ня, серцево-судинний колапс. Лікування - симптоматичне.

У всіх випадках передозування слід вводити діазепам,

такий захід виявилася ефективною для корекції кардіотоксіч-

ності хлорокіна. У вкрай важких випадках необхідно вводити

допамін. Після гострої фази передозування хворий повинен оста-

тися під пильним наглядом не менше 6 годин.

Фізико-хімічні властивості: 56 або 100 опуклих по обидва боки з глад-

кой полірованою поверхнею, без напису, покритих цукром

таблеток оранжевого кольору в упаковці.

----- "ГІНКОГІНК" ------------------------------------------ ----

ГІНКОГІНК (GINKOGINK, Ліс Лабораторіес БІОГАЛЕНІК, Франція)

--------------------

СКЛАД: екстракт гінкго білоба (Ginko biloba).

Властивості препарат покращує мозковий кровообіг.

Показання: порушення уваги і пам'яті у людей похилого віку па-

ціент, хвороба Рейно, синдром Рейно, запаморочення.

Дозування: екстракт призначають по 1 мл, розчиняючи в поло-

вини склянки води, 3 рази на добу під час їжі.

Підвищена чутливість до гінко бі-

лоба.

Побічна дія: нудота, блювота, головний біль, аллергі-

чна реакція у вигляді шкірного висипу.

Фізико-хімічні властивості: 30 або 90 мл екстракту у флаконі з дозі-

рующим клапаном.

----- "Гинкор ФОРТ" ----------------------------------------- ---

Гинкор ФОРТ (GINKOR FORT, Бофур-ІПСЕН Інтернасіональ, Франція)

--------------------

СКЛАД: 1 капсула (625 мг) містить 14 мг екстракту гінкго

білоба, 300 мг гептаминола гідрохлориду, 300 мг оксерутіна, 9

мг стеарата магнію, 2 мг кремнієвої кислоти. склад оболонки

капсули: головка - жовтий оксид заліза, індиготин, двоокис

титану, желатин; корпус - жовтий оксид заліза, двоокис тіта-

на, желатин.

Властивості гинкор форт підвищує тонус вен, збільшує пе-

ріферіческое опір і знижує проникність дрібних кро-

веносних судин. Препарат має локальне ингибирующее

дію по відношенню до певних медіаторів (гістамін,

брадикинин, серотонін), лізосомальніферменти і вільним

радикалам, які беруть участь в розвитку запально

го процесу і деградації колагенових волокон. Що міститься в

препараті гептаминола гідрохлорид сприяє притоку веноз-

ної крові в праві відділи серця.

Показання венозно-лімфатична недостатність.

Дозування: 2 капсули на добу (по 1 вранці та ввечері).

Протипоказання: приступи гіпертензії.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: що міститься в препараті гептаминола мо-

жет дати позитивну реакцію при допінговому тестуванні

спортсменів.

Необхідно вести спостереження за АТ на початку лікування препа-

ратом у пацієнтів, схильних до підвищення артеріального тиску.

Побічна дія: напади гіпертензії, пов'язані з

дією гептаминола.

Умови та термін зберігання в разі значного випадкового або соз-

натільної перевищення доз рекомендується стежити за АТ і ЧСС.

----- "ГІРУДОІД" ------------------------------------------ -----

ГІРУДОІД (HIRUDOID, Луітпольда-Фарма ГМБХ, Німеччина)

--------------------

СКЛАД: 1 г мазі містить 3 або 4,45 мг мукополісахарід-

ного поліефіру сірчаної кислоти; 1 г гелю містить 3 або 4,45 мг

мукополісахаридних поліефіру сірчаної кислоти.

Властивості при місцевому застосуванні виявляє протівовоспа-

лительного дію, перешкоджає тромбоутворення, а також

сприяє розсмоктуванню тромбів, гематом і синців,

стимулює регенерацію сполучної тканини.

Показання для запалення і тромбози поверхневих вен, фле-

біти при варикозному розширенні вен, трофічні виразки гомілки,

фурункули, карбункули, лімфаденіт, гематоми і синці,

рубці після травм, опіків, операцій.

Дозування: 3-5 см мазі або гелю один або кілька разів на

добу обережно втирають в шкіру до повного всмоктування. при ви-

вираженої хворобливості в місці ураження, нанести на шкіру тон-

ким шаром і прикрити пов'язкою. Для розпушення грубих рубців

необхідно енергійно втирати мазь в тканину рубця.

Препарат можна використовувати і в фізіотерапії при фонофо-

резе і Іонофорез. При Іонофорез препарат наносять під катод.

Гіперчутливість до препарату.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: необхідно уникати попадання гірудоіда

на слизові оболонки і в очі.

Побічна дія: алергічні реакції (шкірний висип,

свербіж, кропив'янка, набряк Квінке).

Фізико-хімічні властивості: 40 або 100 г гелю або мазі в упаковці.

----- Гуанетидин моносульфата ----------------------------------

Ісмелін (ISMELIN, Сіба-Гейґ, Швейцарія)

--------------------

СКЛАД: 1 таблетка містить 10 або 25 мг гуанетидину

сульфату ([2- (гексагідро-1 (2H) -азоцініл) етил] -гуанідіна суль-

фат).

ФАРМАКОДИНАМІКА: исмелин надає селективне гнітюче

дію на передачу збудження в кінцевих розгалуженнях сим-

патической частини вегетативної нервової системи, не обмежуючи

активності її парасимпатичної частини. Ісмелін не впливає на

ЦНС і не чинить седативного дії. Ісмелін викликає ін-

інтенсивний, стійкий і тривалий гіпотензивний ефект.

Фармакокінетика при прийомі гуанетидину сульфату всередину

35-50% дози повільно резорбується з шлунково-кишкового тракту. гуанетидин активно

метаболізується в печінці. У хворих з підвищеним артеріальним тиском, але без

патології нирок, найвища концентрація незмінного гуанетіді-

на в плазмі (приблизно 24 нг / мл) спостерігалася через 2-4

години після одноразового прийому всередину 41 мг гуанетідінового

підстави. Після абсорбції гуанетидин накопичується в тканинах,

і особливо в тканинах з добре розвиненою адренергической ін-

нервацией. Активна речовина препарату не зв'язується білками

сироватки. Протягом 3 днів 35% разової дози виводиться з мо-

чой, приблизно 1/3 гуанетидину в незмінному вигляді і 2/3 у вигляді

неактивних метаболітів. В жовчі виявлені лише сліди гуанеті-

Діна. Повторний прийом призводить до акумуляції препарату в плаз-

ме крові. Після скасування ісмелін період напіввиведення неизмен-

ного гуанетидину становить приблизно 1,5 дня.

У хворих з підвищеним артеріальним тиском і нирковою недостатністю

(Кліренс креатиніну в межах 10-20 мл / хв) гуанетидин виводи-

диться з сечею значно повільніше, в результаті чого,

незважаючи на інтенсивний метаболізм, препарат акумулюється в

більшій мірі.

Показання середні і крайні стадії есенціальної, почеч-

ної і злоякісної гіпертонії, коли інші гіпотензивні

кошти не забезпечують адекватного терапевтичного ефекту.

Ісмелін бажано призначати в якості додаткової терапії

в поєднанні з іншими гіпотензивними засобами (наприклад, з

діуретиками).

Дозування: дозу ісмелін слід підбирати індивідуально,

причому слід дотримуватися найменшої, але ще досить

ефективної дози. АТ вимірюють хворому і в положенні стоячи і

після фізичного навантаження. Добову дозу можна приймати в 1

прийом, переважно вранці.

У клінічній практиці рекомендується дотримуватися на-

дующей схеми - на початку терапії достатньо 1 таблетки по 10 мг

на добу. Добову дозу збільшують на 10 мг з інтервалом при-

мірно в 1 тиждень, поки не буде досягнуто бажане сниже-

ня кров'яного тиску (звичайна добова доза становить 30-75

мг). У госпіталізованих хворих, які перебувають під постійним

контролем лікаря, початкова доза може бути вище і збільшувати

її можна в більш короткі проміжки часу.

При поєднанні ісмелін з іншими гіпотензивними засоби-

ми, наприклад, діуретиками, дозу ісмелін можна зменшити.

Протипоказання: феохромоцитома, а також попереднє

лікування інгібіторами МАО, так як можливо вивільнення біль-

шого кількості катехоламінів, які при певних обсто-

ятельствах можуть викликати тимчасове, але дуже різке підвищення

АТ. Інгібітори МАО слід скасувати не менше, ніж за тиждень до

початку лікування ісмелін.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: при коронаросклерозе, склерозі

судин головного мозку і важкої ниркової недостатності не-

обходимо уникати різкого зниження артеріального тиску. З обережністю сліду-

ет призначати препарат хворим з виразкою шлунково-кишкового тракту в анамнезі.

Алкоголь підсилює гіпотензивний ефект ісмелін.

Перед хірургічним втручанням хірург або анестезіо-

лог повинні бути завчасно поінформовані про те, що біль-

ної приймає исмелин, оскільки може виникнути необхід

мость скасування препарату на кілька днів до операції. для пре-

медікаціі при невідкладних операціях з метою попередження

надмірної брадикардії можна призначити атропін.

Вагітність і ГОДУВАННЯ груддю: в перший триместр бере-

менности исмелин слід призначати тільки за суворими показані-

ям. Активна речовина препарату исмелин проникає в мате-

ринських молоко, але в безпечних для дитини мінімальних кіль-

чествах.

Побічна дія: постуральні розлади після різкого

вставання або фізичної напруги; брадикардія, діарея,

втома, запаморочення, закладеність носа, тенденція до за-

Держко солі і води. Іноді исмелин пригнічує еякуляцію, одна-

ко, потенція зберігається.

Лікарські Взаємодія призначення ісмелін на тлі

попереднього лікування інгібіторами МАО може викликати вре-

менное, але дуже різке підвищення артеріального тиску. При одночасному назна-

ченіі трициклічнихантидепресантів, амфетаміну та фенотіазі-

на гіпотензивний ефект ісмелін може зменшуватися.

Симпатоміметичні ефекти таких вазоактивних речовин,

як ефедрин, норєфедрин і фенілефрин, що входять до складу оф-

тальмологіческіх і протикашльових препаратів, а також засобів

для носа, можуть бути більш вираженими у хворих, які приймають

исмелин (підвищення артеріального тиску, серцева аритмія).

Умови та термін зберігання симптоми - постуральна гіпотонія, кол

Лапси, брадикардія, діарея.

Лікування - при ознаках постуральной гіпотонії хворого

слід покласти з високо піднятими ногами і вжити заходів

для купірування гіповолемії. При недостатньому підвищенні АТ

незважаючи на збільшення ОЦК допускається обережне застосування

вазоактивних речовин. При діареї призначають антихолинергическое

засіб (наприклад, антреніл), а при тяжкій формі брадикардії

атропін.

Фізико-хімічні властивості: 40 білих таблеток (по 10 мг) або 30

червоних таблеток (по 25 мг) в упаковці.

----- Гуанфацин ГІДРОХЛОРИД -----------------------------------

ЕСТУЛІК (ESTULIC, сандоз Фарма ЛТД, Швейцарія)

ЕСТУЛІК (ESTULIC, А / Про ЕГИС, Угорська республіка)

--------------------

ЕСТУЛІК (ESTULIC, сандоз Фарма ЛТД)

СКЛАД: 1 таблетка з борозенкою містить 0,5 або 1 мг, 1

таблетка з двома борозенками - 2 мг гуанфацину гідрохлориду.

ФАРМАКОДИНАМІКА: ЕСТУЛІК є антігіпертен-

зівной препарат центральної дії. Його гіпотензивний ефек

фект головним чином обумовлений стимуляцією альфа2-адреноре-

цепторов в стовбурі мозку, що призводить до зменшення центральної

симпатичної імпульсації і, відповідно, до зниження пери

ферической судинного опору, як в стані спокою,

так і при навантаженні. Тривале лікування ЕСТУЛІКОМ НЕ влі-

яет негативно на серцевий викид і не пошкоджує функцію

нирок. Швидкість клубочкової фільтрації залишається незмінною так-

ж у хворих з ознаками ниркової недостатності.

Фармакокінетика ЕСТУЛІК швидко і повністю всмоктується

з шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація гуанфацину в плазмі крові

спостерігається в межах 1-4 годин після прийому, а стаціонарна

концентрація в плазмі зазвичай досягається в межах 4 днів

після початку лікування. Зв'язування з білками плазми - до 64%.

Середній час напіввиведення становить приблизно 17 годин

(12-23 години). Це забезпечує більшу тривалість

дії і дозволяє приймати препарат один раз на добу. ме

метаболізм гуанфацину відбувається головним чином у печінці. більш

80% прийнятої дози виділяється з сечею, причому близько 30% в формі

вихідної речовини.

Показання гіпертензія, особливо есенціальна і почеч-

ная.

Дозування: в більшості випадків задовільного сни-

вання АТ можна досягти при одноразовому щоденному прийомі начи-

ная з 0,5 мг або 1 мг ЕСТУЛІКУ при відході до сну. У разі не-

обходимости дозу можна збільшити на 0,5 мг або 1 мг на добу з

проміжками зазвичай не менше 1 тижня до досягнення необхід

мого зниження артеріального тиску. Середня добова доза зазвичай становить 2 мг

(1-3 мг).

Якщо АТ не знижується в достатній мірі при монотера-

ПІІ ЕСТУЛІКОМ, до схеми можна додати діуретик. У хворих, ко

торие не реагують задовільним чином на дану форму

лікування і добре переносять ЕСТУЛІК, дозу ЕСТУЛІКУ можна повели-

чить до 4-6 мг на добу, переважно в два прийоми. точно

так само, якщо у хворого не вдається досягти достатнього сниже-

ня тиску на діуретики, додавання ЕСТУЛІКУ до терапевті-

чеський схемою може нормалізувати артеріальний тиск.

Естулік ® можна також комбінувати з вазодилятатором або

бета-блокатором. Одночасне лікування бета-блокатором може

знизити ЧСС до небажаної величини. Це менш імовірно,

коли використовуються бета-блокатори, що володіють часткової сімпа-

томіметіческой активністю.

Гіперчутливість до препарату; АВ

блокада 2-й або 3-й ступеня.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: хворі з серцево-судинної або

коронарною недостатністю, особливо хворі з інсультом або

інфарктом міокарда в анамнезі повинні приймати ЕСТУЛІК з осто-

рожностью і перебувати під постійним наглядом лікаря.також

необхідно дотримуватися обережності у хворих з порушеною функ-

єю печінки або психічною депресією в анамнезі.

У хворих з тяжкою нирковою недостатністю добову

дозу слід знизити. Будь-яке припинення лікування повинно бути

поступовим.

Хоча немає вказівок на те, що ЕСТУЛІК має будь-які від-

ріцательно ефекти на плід або на новонародженого, його можна

застосовувати у вагітних і годуючих жінок тільки при абсолютній

необхідності.

Пацієнти, які приймають препарат, повинні утримуватися від

всіх потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищення ефектив-

шенного уваги і швидкої реакції.

Побічна дія: може відзначатися сухість у роті і седа-

тивное дію, особливо при високих вихідних дозах або їх

швидкому нарощуванні. Ці ефекти зазвичай зникають в ході лече-

ня. Менш часті побічні реакції включають ортостатичну

гіпотонію, слабкість, запаморочення, головний біль, безсоння,

втрату апетиту, нудоту, запор і імпотенцію.

У дуже рідкісних випадках у хворих спостерігалися легкі форми

синдрому відміни (ознаки і симптоми симпатичної гіперактів-

ності) через 2-7 днів після раптового припинення лікування

ЕСТУЛІКОМ, коли добові дози перевищували 3 мг.

Лікарські Взаємодія симпатомиметические препа-

рати можуть знижувати антигіпертензивну дію ЕСТУЛІКУ. од-

новременно призначення бета-блокаторів може призводити до Вира

женной брадикардії. Цей ефект менш виражений при призначенні

бета-блокаторів, що володіють відносно слабким брадікардіті-

ного дією; прикладом є пиндолол (віскі). Седа-

тивное дію препаратів, що володіють переважною дією

на ЦНС, може посилюватися ЕСТУЛІКОМ.

Умови та термін зберігання симптоми - сонливість, запаморочення, ги

потонемо, брадикардія, аритмія, кома. Лікування - сімптоматі-

чеський, з ретельним мониторированием серцево-судинної

системи. Може знадобитися промивання шлунка або в / в вліва-

ня изопротеренола. Гуанфацин не видаляється з організму в за-

предметних кількостях при гемодіалізі.

ЕСТУЛІК (ESTULIC, А / Про ЕГИС)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить 0,0005, 0,001

або 0,002 г гуанфацину гідрохлориду. 30 таблеток в упаковці.



Скачати 304.84 Kb.